Ніколи не буває пізно. В тому числі і для Homo Soveticus’а
В центрі історії – життя совєтського емігранта Вульфа Гольдінера. За задумом постановників, теми, які були зачеплені в п’єсі, не залишать байдужими багатьох українців. Адже до сих пір в країні можна зіштовхнутися з ірраціональною та сліпою ностальгією за радянським минулим, в якому була дешева ковбаса, смачний пломбір і залізна рука державного керманича.
Обыкновенный советский поц
Мне поручили убирать вашу квартиру, а не слушать эту советскую ересь!
А ностальгія по СРСР серед емігрантів – це тема, яка потребує окремого розгляду. Головний герой п’єси, Вульф Гольдінер, є простим американським пенсіонером. І своїм життям старий незадоволений. Адже все, що його оточує, «не таке» – і країна, і життя в ній, і люди зі своїми дратівливими звичками. Все, окрім доброго совєтського минулого, йому не до вподоби. Отак би жив він, згадуючи пройдешнє та критикуючи сьогодення, якби в його житті не відбулися радикальні зміни.
Все почалося з того, що одного разу до квартири Гольдінера завітала незвана гостя. Це була Джейн Вотсон (далі просто Женя), яка за рішенням суду мала допомагати йому з хатньою роботою. Перший візит дівчини не став приємним сюрпризом для недоброзичливого пенсіонера. Хоча тепер йому було кому сказати, як правильно жили люди в «його» часи і якими хорошими вони були.
Этап, Женечка, это совсем другое. А это – разврат!
Хочеш-не хочеш, а рішення суду виконувати потрібно. Тому Жені довелося терпіти постійне невдоволення старого, а Гольдінеру – миритися з візитами дівчини. Чесно кажучи, спочатку Женя йому також не сподобалася. Все в ній дратувало пенсіонера – і характер, і смаки, і манера розмовляти. І те, що вона, також будучи емігранткою, на відміну від нього любить жити в Америці. Таке зіткнення двох поколінь не могло не влитися в низку показових, хоча доволі кумедних конфліктів. Проте за якими, на відміну від конфліктів реальних, спостерігати смішно та цікаво.
Але, як було легко передбачити, поступово конфлікт вилився в цілком приятельські стосунки. З часом адепт дешевої ковбаси та смачного пломбіру не тільки перестав критикувати та лаяти все, що бачить, але й почав відкривати для себе нові грані життя – починаючи з прийняття Жениного життя і закінчуючи ласуванням східними стравами, які так незручно їсти цими дивними паличками.
Сема, она на меня запала. Меня любит красивая женщина! Выучила русский язык чтобы говорить со мной о любви
Незважаючи на серйозність піднятих проблем, сама вистава відрізняється гумористичною та дотепною подачею. Чого варті Гольдінерові балачки про Женю, яка буцімто закохалась в нього до нестями. І вивчила російську мову лишень для того, щоб говорити з ним про своє кохання. Його самовихваляння виглядає смішно, як і реакція самої Жені, якій ця «історія кохання» була явно не до вподоби.
Проте не сюжетом єдиним живе вистава. Є чимало деталей, які тільки підкреслюють іронічність дійства і створюють відповідний настрій. Як то декорації у вигляді старовинного унітазу чи гіпсова статуя піонера, з якою розмовляє головний герой. Чи жваві музичні вставки, які доповнюють кадри з совєтської кінохроніки.
Все у нас позади. И геморрой тоже
Почему чтобы выжить обязательно надо быть негодяем?
Але тут, як і в інших історіях, є своя кульмінація, своя точка кипіння. Вона наступає тоді, коли Женя розповідає про причину еміграції своєї родини. Як виявилось, на її батька колись написали донос через зберігання «заборонених» книг. Через це родині довелося виїхати до Америки. Женя з цього приводу не переймається, адже їй до подоби таке життя. А от Вульфа Гольдінера ця історія зовсім вибила з рівноваги. Адже це він, керуючись страхом перед партією, написав той донос. Щоправда, сумління його через це не бентежило. Але до певного моменту, коли його світобачення зазнало значних зрушень.
Гольдінер зрозумів, що був негідником. І зізнався собі, що боявся компартії і тільки тому вступив до неї. І що тоді ковбаса нехай коштувала по 2.20, але нудьга давалася безкоштовно та на все життя. А ті міфи, якими він жив багато років, щойно були зруйновані. Взагалі, сцена, де Гольдінер переосмислює своє життя, дуже цікава. Адже часто доводиться чути, що людей вже нічого не змінить. А от головний герой п’єси ламає цей стереотип. І показує, що переосмислювати власне минуле, говорити собі неприємну правду та усвідомлювати свої помилки ніколи не пізно.
