Як харків’яни шукали свій шлях до Бродвею
За словами організаторів, стати зіркою бродвейського мюзиклу – це мрія багатьох артистів. Але мало кому насправді вдається потрапити до Нью-Йорка та взяти участь в місцевих постановках. Тому мешканцям декількох східних міст України, небайдужим до цього жанру, була дана можливість долучитися до проекту «Шлях до Бродвею».
«Ми познайомились з групою дуже талановитих українських співаків, танцюристів, музикантів, – розповів Кліфтон Брокінтон, продюсер проекту, – і зараз вони, фактично, стали трупою. Вони розкривають таланти, про які не знали раніше. В чому принада Бродвею? В тому, що він дозволяє людям знайти особливий талант в собі. І це те, що відбувалося з українськими учасниками. Це чудово, що ми допомогли їм з цим. Що стосується аудиторії, то для неї найбільш цікавим буде відкрити для себе незвичайну музику і танці. Які, можливо, для них будуть новими, і разом з тим – близькими до душі».
Не жалкує теплих слів для українських учасників й співачка та викладачка Амікейла Гастон: «Вони дуже талановиті – ці 40 співаків та 29 танцюристів. Це було наскільки красиво, пристрасно, чудово, професійно. Це дійсно цікаво. Під час фінального шоу звучать чотирнадцять пісень з різних бродвейських мюзиклів. Це пісні про те, які здійснюються мрії, по любов, про те, як люди об’єднуються у всьому світі».
Після напружених тренувань та прогонів проект досяг свого апогею, коли всі артисти виступили на фінальному шоу «Шлях до Бродвею». Вони виконали пісні з найвідоміших мюзиклів – як класичних, так і сучасних. За словами організаторів проекту, на Бродвеї ставлять багато номерів, де кожен з них – унікальній по-своєму. І в успішному шоу завжди є кілька пісень, які живуть потім дуже довго.
Щодо учасників проекту, то вони змогли отримати унікальний досвід. Адже тут все було по-іншому – інша школа, інший стиль виконання, інші рухи тощо. За словами танцюристки Ксенії Балабанової, це було одночасно і складно, і чудово – відкривати для себе щось нове, швидко вчитися та танцювати під живий оркестр.
«Для мене це була мрія дитинства – потрапити в мюзикл, – згадувала танцюристка – але мене ніхто в цьому не підтримував. І тому вона стала чимось на зразок «я хочу рожевого летючого поні». Але пройшов час – і от, він у мене! Тому я тут. Я танцюю все своє життя. І мені дуже до вподоби це танцювально-музичне дійство. Участь в цьому проекті – це величезний досвід».
Як зазначив Кліфтон Брокінтон, мюзикли мають вагоме значення в американській культурі. Він це пояснює тим, що в США немає власних народних казок, пісень, танців, власної старовинної культури. Тому свого часу їх роль на себе і взяли ті самі бродвейські мюзикли.
«Будь-який мюзикл на Бродвеї – він все таки про любов, – розповів він, – це основна ідея. Тому коли ви йдете на таке шоу, то можете розраховувати побачити історію людини в якої є мрія. Чи можливо, людини, яка її втратила. І вона шукає шлях до того, як досягти цю мрію. Але в будь-якому випадку, якою б не була історія, ви виходите з відчуттям того, що вас підняли над землею на декілька метрів. Я вірю в те, що в різних народів є більше спільного аніж того що їх розділяє. Я вірю, що всі люди прагнуть знайти любов, здійснити свою мрію. Я вірю, що для нас це краще бажання. Тому це те, що нам дає Бродвей».
