Шифр і код української ментальності. Що боронять українці, як зіницю ока?
Кирило Петрін, російський маркетолог, на прикладі пива вивчав геном східних народів. І саме цей напій розкрив багато таємниць.
Рідні пейзажі, колосся і поля - усе це більше приваблювало око українця, аніж сам напій. Порівняно з близькими народами ми особливо ставимося до землі: ставлення до неї нераціональне, у ньому немає логіки. Земля потрібна не для чогось, а щоб була, її заводять як живу істоту, скоріше це нагадує сакральність і повагу. Тільки прислухайтеся до того, як звучить: дихати свіжим повітрям, заземлятися, обробляти поле. Тут чується своя любов і тиша по відношенню до годувальниці.
На питання, чим пишаються українці, ми отримуємо відповідь: дітьми, своїм досягненням, українською землею. На це ж питання відповідь росіян: перемога у війні, Олімпіада, Гагарін. Висновок: у нас немає потреби у надідеї. Свобода, земля, рід, родина, територія - ось ті блага, які українці відстоюють завжди, за будь-яких умов. Українці індивідуалісти: здається вислів «моя хата з краю» тягне глибше. Тільки в Україні кожен намагається утеплити хату, принести в дім більше зерна, ніж сусід, посадити дерево для холодку, побілити та укрити оселю, зробити свою хату і двір краще. Це такий собі родовий індивідуалізм.
Я - це мій рід, моя територія. В історії є безліч прикладів того, як і чому українці починали війни: першим чином, через територію. Це основа родового устаткування - це хліб і дім дітей. Це місце, де я зможу облаштувати свій рід, тут буде моя хата. Сюди я приведу дружину, і ми народимо дітей. Тут ми з родиною випечемо хліб… Тут моя дружина, а не «жена» співатиме колискові сину, вкладатиме особливий зміст і енергетику, щоб син виріс захисником і господарем. Щоб він знав і любив свою землю. Тут ми будемо подружжям, а не «супругами» - і коли хтось почне ганьбити мій рід, ми, українці, вишикуємося струнко, а не «смирно», зі словами: «моя хата скраю - першим ворога зустрічаю» - повернемо свободу, територію і мир дітям.
І саме ці цінності в наш час ворог дозволив собі образити, сказавши, що «Украина - это не страна». Коли з телевізорів ми почули: «побили дітей», ми усвідомили, що зазіхнулися на наше майбутнє, і нашу базову цінність – на тих, для кого з віків ми і берегли землю і рід.
Українці - це родючий грунт, у якому проростаю зерна - діти. Саме в генах дітей передані алгоритми цінностей і менталітет нації. Їм співається колискова, для них обробляється земля, їм створюють кращі умови в хаті, їм матері вишивають сакральні сорочки - ми їх захищаємо. Менталітет у відношенні до дітей, у любові і благополуччі нащадків. І тільки у нас чоловіки говорять на фронті - « хлопці, треба, дітям треба»!
