У Харкові зароджується новий, без політичної прив'язки, широкий антикорупційний рух
Ну і понеслась шалена конспірологія по хвилях соцмереж і сайтів: «Це їх задавили!», «Це їх купили!», «Це вони зараз перефарбуються!», «Це вибори скоро!», «Це вони втомилися!», це, це, це....
Я пильно спостерігаю за політичною ситуацією в ряді південних і східних регіонів. І Харківська область як, власне, і сам Харків у цьому плані – не виняток.
Всі ці тимчасові мезальянси, розлучення, зв'язки, кумівство, спільний бізнес– так, я в курсі! Можливо, я не завжди про це кажу, але сьогодні – саме той час.
Крім того, мене навряд чи можна запідозрити в особистих симпатіях до партії «Самопоміч», бо я в цьому випадку дам своє бачення того, що ж сталося. Тим більше, що за тим, як і проти чого на сесіях Харківської міської ради та Харківської обласної ради виступали місцеві депутати від вищеназваної політсили, я не з чуток знаю, а своїми очима бачила і своїми вухами чула, – благо прямі трансляції засідань можна дивитися з будь-якої точки світу, і з Києва теж, бо – онлайн.
Так от, на особистих сторінках і Дмитро Булах, і Черняк гранично ясно пояснили причини своїх рішень. Повірте, три роки в опозиції, та ще в східному регіоні, та ще проти мера Харкова – це дуже багато. Це майже бойовий досвід і це справжня перевірка духа, це політична загартування. І мотив їх зрозумілий і заявлений чесно – це невдоволення якістю тотальної влади Геннадія Кернеса.
«Я буду продовжувати робити те, що робив останні 3 роки. Боротися. Системно. Крок за кроком. Крапля за краплею. Боротися проти феодальних устоїв імені Кернеса. Проти злодійства і кругової поруки. Проти показухи і безвідповідальності. Проти "совка" як стилю мислення та методу управління. Боротися за нормальне місто з нормальною системою цінностей! І я переконаний, що рано чи пізно ми точно переможемо!», – написав Cherniak.
Чому не можна було залишитися в партії і продовжити розпочате? А тому, що поділ за партійним принципом у регіонах – це найжорстокіша сегментація суспільства.
Дуже часто навіть здорові ідеї на регіональному рівні не підтримуються, бо «а що на це нам скажуть в центральному апараті Партії? Опонентам ми не друзі! І крапка». Та й таке бувало не раз, коли з Києва приходив сигнал (в кращому випадку), а то й добування через внутрішньовидову боротьбу в столиці ярих політичних антагоністів під куполом Ради.
Нішевість харківської Самопомочи насправді не давала зростання для молодих політиків, яким у протистоянні з Кернесом явно не вистачало підтримки широкого кола як експертів, так і прихильників взагалі.
Що буде? Впевнена, що дуже скоро ми побачимо народження нового, без політичної прив'язки, широкого антикорупційного руху в Харкові.
Так, в цьому місті вже активно діє громадська організація Харківський антикорупційний центр, співзасновниками якої є і Ігор Черняк, і Дмитро Булах, як і ще низка НДО подібного спрямування. Але поки ці організації дуже розрізнені і не виступають єдиним фронтом. І не в останню чергу такого об'єднання зусиль досі не сталося як раз із-за політичних переваг одних або політичної ідіосинкразії інших харків'ян.
А поки всі по різних кутах так крамницях – в місті протистояти відвертим фактами зловживання владою немає кому. Бо зламати можна одного, а ось масу яскравих, непримиренних, активних, розумних, стійких і сміливих – вже ігнорувати не вийде.
Рівновіддаленість від усіх політичних партій однозначно дає можливість діяти на терені боротьби з корупцією більш системно, потужно та ефективно, при цьому кількість людей, залучених до руху, явно почне рости в прогресії – люди побачать лідерів, об'єднаних однією ідеєю, по-справжньому близькою їм, а не партійним брендам.
Так що, не шукайте ви кішку в кімнаті, де її і не було.
А Дмитру Булаху та Ігорю Черняку, хоча і не знайома з ними особисто, я бажаю тільки перемоги на такому нелегкому, часто небезпечному, а в Харкові – ще й непаханному полі боротьби з корупцією і свавіллям міських чиновників.
І всім сьогоднішнім і завтрашнім харківським антикоруппционерам, громадським діячам, активістам, одинакам-борцям хочу нагадати, що необхідно об'єднуватися. Адже тільки спільно можна реально впливати на владу, контролювати її, змушувати працювати і виконувати закони.
