Теорія першого кроку як стратегія відновлення культурної спадщини на Харківщині

Шарівський замок-пам'ятник культури та архітектури національного значення. Туберкульозний санаторій з 1925 року. З 2009 санаторій переведений. Була запланована дезінфекція та реставрація, але ж не дивно, правда, що обіцянки так і залишилися обіцянками? З 2010 року обласна влада вирішила, що не потрібен нам ніякої культурний комплекс. Його передавали з відомства у відомство, а ось фінансування шляхом загубилося. 2 мільйони на рік видалися занадто великою сумою, ага. http: //kharkivoda.gov.ua/ru/news/49961 

У спокійний, мирний час нікому не потрібна була ні культура, ні історія (втім, як і мости і дороги). А ось в прифронтовому регіоні можна і про історію піклуватися, уявляєте. Було б бажання і вольове рішення. 

В цьому році вперше були виділені кошти на розробку історико-архітектурного плану, комплексу заходів щодо включення замкового комплексу до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, на реалізацію відчутних першочергових протиаварійних заходів. Майже 3,2 мільйона знайшлися. І це лише початок. 

Перший крок на правильному шляху завжди зустріне підтримку. Тільки зробивши його ми показуємо іноземним партнерам, що ми всерйоз зацікавлені в реалізації проекту, що він буде мати максимальне сприяння. А для іноземних партнерів крім усього іншого, важлива відповідальність і авторитет другої сторони. Гроші в повітря не вкладає ніхто. 

Так сталося і в цей раз-демонстрація серйозності намірів обласної влади привернула підтримку бізнесу і громадського проекту. З маси занедбаних перлин України вибрали саме Шаровку. І це круто! 

Це доводить, що теорія першого кроку працює. Тому що один з важливих тез роботи Юлії Світличної - підтримка соціальної відповідальності бізнесу. Влада-суспільство-бізнес. Три сторони переговорів за столом з відкритими картами. І всі три сторони повинні розуміти, що це взаємодія - єдиний шанс виживання України. Ми не маємо права на склоки і розбрати. Тільки взаємодія та підтримка. 

Пам'ятників багато, роботи багато. Часу на порятунок деяких катастрофічно мало, як і засобів. Давайте залишимо амбіції і політику за дверима - вони вже не просто недоречні, вони згубні. Ми проїмо хліб, ми триста разів ще перешикуємо дороги, нові люди виростуть на нашій землі, а філармонія, Пархомівка, Шарівка, музей Рєпіна залишаться для них якорями нашої історії. 

Перший крок зробити завжди найскладніше. Удвічі складно вибрати в наш час в пріоритет свідомо довгостроковий, економічно вигідний проект. Це далеко не найбільш вдячна ніша. Але це те, завдяки чому ми можемо вважати себе частиною цивілізованого світу. І саме такі рішення допомагають мені з гордістю вважати себе частиною команди Світличної. 

А вже в тому, що вона доведе розпочате до логічного завершення, що знайдуться й інші бажаючі стати меценатами в підтримці нашої культурної спадщини, я навіть не сумніваюся.