Фортеця Соколов: заснування та перші роки існування
Соколов на топографічній мапі 1946 року
Село Соколов було осаджене на правому березу річки Мжа зятем полковника Івана Сірка – мереф’янським сотником Іваном Сербіним. Назву отримало від річки Соколовки, яка є правою притокою річки Мжа. А у 1679-1680 роки він же будував і фортецю, яка входила до складу Ізюмської оборонної смуги. У 1679 році до Соколова був присланий і перший воєвода – Любим Васильович Бредихін, який теж долучився до будівництва.
«Сметная» книга» фортеці Соколов 1682 року, яка була складена сотником Іваном Сербіним дає нам перший опис цього укріпленого містечка. Стіни стоячим тином висотою в 1 сажень (трішки більше 2 м), довжина стін 110 сажень (близько 234 м). У фортеці було чотири розміщені по кутах глухі башти, двоє проїзних воріт без башт по центру південних і північних стін. Втім жодної пушки у фортеці не було. Обороняли фортецю «черкасы городовой службы» — всього 54 козака.
Початок «Сметной» книги Соколова 1682 року
Зберігся і перший список тих черкас, серед них: Іван Раманов, Яків Яцков, Харко Марков, Тимош Грицков, Яків Коваль, Іван Блоха, Максим Черевник, Семен Щербак, Семен Апошнянський, Іван Хорошевський, Грицько Плевака, Мишко Іванов, Матвій Литвінов, Матвій Череднік, Яків Павлов та інші.
В середині фортеці був острожок малий, окопаний зі всіх боків ровом глибиною більше 1 м, колодязів у фортеці не було, оскільки поруч була річка Мжа, де і брали воду.
Іван Іванович Сербін був і першим сотником в Соколові, пізніше у 1687-1692 роках він відомий, як наказний полковник Харківського полку. Другим сотником став у 1682 році Іван Петрович Петровський, він також відомий як полковий обозний Харківського полку.
Ще один добре відомий соколівський сотник – Микола Дем’янович Жученко. Саме його опис фортеці Соколов 1701 року був наданий воєводі — генерал-майору Христофору Андійовичу Ригимону. Цей документ дає уявлення про розширення фортеці, яке сталось у 1690-ті роки — мабуть тому, що у попередні роки вона потерпіла від набігів татар.
Фортеця стала прямокутною: довжина стін досягла 150 сажень (близько 320 м). Башт у фортеці стало шість: чотири глухі по кутах (причому північно-західна, та південно-західна мали шестигранну форму), одна глуха с півдня, та одна проїзна над воротами, вишиною 4 сажені (4,6 м). Посередині східної стіни був побудований прямокутний розкат, в якому були встановлені дві залізні пушки, які були прислані із Бєлгорода із порохом та ядрами, хоча одна з них до стрільби не годилась. Ще одна залізна пушка, що була прислана з Бєлгорода, стояла на південній башті.
Фортеця була оточена ровом глибиною 4,3 м, та шириною 5,3 м. По валу був ставлений дубовий ліс.
Фортеця Соколов, план 1730-х років
Поруч із фортецею було побудовано посад, який з усіх боків був обгороджений ровом глибиною 3,3 м, та шириною 4,3 м. Його стіни стоячим тином висотою 2,13 м стояли вздовж валу. В посад вели троє воріт: з заходу, півдня, та сходу. В цьому великому городі було побудовано дві дерев’яні церкви – Успіння Божої Матері, та Архангело-Михайлівська.
Незважаючи на укріплення, жителі Соколова неодноразово терпіли від нападів татар, запорожців, гайдамаків, які брали в полон жителів, викрадали скот (зокрема коней), палили хутори, млини, пасіки.
Ще в першій половині XVIII століття фортеця Соколов втратила своє військове призначення. Фортеця проіснувала до 1767 року, але їх залишків вже не існувало к 1785 року.
