«Реактор майбутнього» чи «розщеплення бюджету»?
Участь американського гостя може розглядатися як своєрідне «дипломатичне алаверди» після недавньої робочої поїздки до США харківської делегації на чолі з керівником області Ігорем Райніним. Водночас це й гоголівське «..к нам едет ревизор»: президент та посол планують на власні очі побачити дослідницьку ядерну установку, в яку американці вклали близько 70 мільйонів доларів. Чим здивують харківські вчені?
Історія спільного американсько-українського проекту з запуску «реактору майбутнього» почалася в квітні 2010 року на вашингтонському саміті з ядерної безпеки. Тоді колишній президент України Віктор Янукович погодився позбавитись запасів високозбагаченого урану, одним з місць зберігання якого був саме Харківський фізико-технічний інститут.
До цього кроку українську владу підштовхували, зокрема, й американці, які вбачали серйозну небезпеку у можливості використання запасів урану терористами або відновленні Києвом власної ядерної програми. За іронією долі, потрібний для виготовлення ядерної зброї високозбагачений уран протягом 2011-2012 років було вивезено в Росію…
В обмін на такий дружній жест від щойно обраного президента, США пообіцяли надати українським науковцям технічну допомогу в розмірі 70 млн. доларів для відкриття на базі харківського фізтеху дослідницької ядерної установки. У проекту є власний сайт, на якому зазначені основні перспективи прикладного застосування: мова йде, перш за все, про енергетичний та медицинський напрями.
Харківські дослідники, які безпосередньо розробляли проект, особливо наголошували на економічному потенціалі установки, яка повинна стати прообразом майбутньої безпечної ядерної енергетики (заснованій на підкритичній збірці, що виключає ймовірність цепної реакції).
Влітку 2013 року кабмін повністю затвердив проект, а вже на початку грудня 2014-го українці з гордістю відзвітували американцям про завершення будівництва. Однак, як виявилося, завершення будівництва та запуск установки – дві різні речі.
Заступник генерального директора ХФТІ та один з керівників проекту Іван Карнаухов пояснював стурбованим американцям, що після завершення будівничих робіт потрібно ще зробити наладку, випробування, запуск окремих систем…
Остаточною датою повного вводу установки в експлуатацію обрали березень 2015 року, однак після урочистого відкриття в грудні 2014-го жодних новин про хід робіт не було. Для українських реалій півтора роки розбіжностей між «святом перерізання стрічки» і реальним запуском – звична річ, але американців, судячи з усього, це не влаштовує.
Місцеві мешканці та рядові співробітники ХФТІ в приватній бесіді припускають, що більша частина з 70 мільйонів доларів цілком могла «розщепитися». Не факт, що виключно з вини українців – наприклад, на будівництві об’єкту працювали, як зазначають місцеві, лише китайці.
Окрім відносної автономності фірми-підрядника, яку рекомендували самі замовники, до проекту були залучені наукові консультанти з Аргонської Національної Лабораторії (США). А це вже для американців звична річ – допомагати освоювати свою ж «технічну допомогу».
Стосовно екологічної складової, наші співрозмовники з П’ятихаток досить скептично ставляться до «ядерної істерії», на якій декілька екологічних груп намагалися долучитися до «розщеплення бюджету».
Що побачать високі гості на місці – спрогнозувати важко, тому що об’єкт закритий, і про реальний стан справ можна лише здогадуватись. Серед місцевих декілька місяців тому ширились чутки про перші запуски турбін.
Однак, зважаючи на кількість вже вкладених у проект коштів, навряд чи навіть суттєве відставання від графіку загрожує харківським вченим зривом співробітництва. Скоріше за все, вже сьогодні під спалахи камер буде урочисто перерізана ще якась святкова стрічка – «ядерна пуповина України по-новому». А про те, як це довести до ладу і змусити працювати, можна подумати завтра, після від’їзду ревізорів і журналістів…
