Від сесії до сесії живуть обранці … Самі знаєте як
Коли я прийшла на сесію вперше і прочитала список із 40 з гаком питань, подумала – це точно на цілий день. Ні фіга подібного – Кернес впорався за неповні 3 години. Машина голосування не гальмує і не пробуксовує!
Через це, маючи вже певний досвід, 6 липня я йшла на сесію без особливих ілюзій. Традиційно сесія почалася з вручення грамот, присудження звання «почесний харків’янин», медальок та інших брязкальців. Добре помітно, що саме ця частина сесії для Геннадія Адольфовича улюблена, обличчя його світилося неабияким задоволенням. Хтось із депутатів спробував зіпсувати свято роздачі слонів і запропонував обмежити кількість почесних харків’ян, встановивши річний ліміт на долучення до ліку почесних. Але головуючий заперечив – у місті багато достойників і вони мають отримати своє визнання за життя. Кількість блаженних, пардон, почесних вирішили не обмежувати. Список достойників стандартний – ректори-директори і екс-мери. Напевно, і для себе Кернес готує місце у цьому пантеоні. До речі, у старі часи Російської імперії крім звання «почесний громадянин» існувало ще і «спадковий почесний громадянин». Недопрацював Геннадій Адольфович. Внесу, мабуть, відповідну пропозицію через знайомих депутатів.
Після урочистої частини настав час поточних питань. І понеслось. Пульти для голосування мало не розплавилися. Загальну картину періодично псували комуністи – нагадуваннями про незгоду свою з планами перенести на пролетарську околицю пам’ятник п’ятьом з ломбарду. Члени фракціїї комуністів – досвідчені учасники сесійних баталій, єдині здатні спілкуватися з Кернесом його мовою, їм рота так просто не заткнеш. Члени типу опозиційної фракції «Батьківщини» значно поступаються комуністам. Нечасто їм вдається відстояти своє право на виступ, та й красномовству їм ще вчитись і вчитись.
На останній сесіїї більш-менш пристойно виступив депутат-батьківщинець Олексієнко. Його спіч був присвячений проекту рішення, згідно якого у релігійної громади УПЦ Київського патріархату вилучають раніше надану земельну ділянку для будівництва храму і передають її громаді УПЦ Московського патріархату. Рішення, звичайно, все одно ухвалили. Під в'їдливі коментарі Кернеса що якби батьківщинці насправді співчували УПЦ Київського патріархату, до допомогли б грошима на будівництво храму, Аваков би допоміг, і храм би вже давно стояв.
«А мы церкви строим», - сказав Кернес, «и на этом месте построим красавец-храм, и вы туда прийдете и свой рублик положите». Близько до тексту. І заперечити важко – справді, чому б опозиціонерам-міліонерам не пожертвувати дещицю на храм УПЦ Київського патріархату або УАПЦ. Жаба? У мене ще таке питання залишилося: хто такі «ми», які будують церкви? Міська влада? На бюджетні кошти?
Нарешти доповзли до питання, заради якого я завітала на цю сесію. Просочилася інформація, нібито на сесії міської ради спірна ділянка Лісопарку, яка була виділена у 2009 році ТОВ «ФОРС С» формально набуває нового власника. ТОВ «ФОРС С», підконтрольне бізнесмену і заступнику губернатора Ю.А. Сапронову і в просторіччі відоме як гольф-клуб, «добровільно» відмовляється від спірної ділянки . Натомість ТОВ «ФОРС С» отримає нову ділянку вже за рахунок Олексіївського лісу. А щасливим власником ділянки у Лісопарку стане харківська організація «Громадський рух Зелений Фронт». Вказана нікому невідома організація – клон Харківської обласної громадської організації «Зелений Фронт». Таким чином, Г.А. Кернес та Ю.А. Сапронов не лише дискредитують рух захисників зелених насаджень міста, які так заважають їм збагачуватись за рахунок територіальної громади Харкова, але й продовжують маніпуляції з міськими землями рекреаційного призначення.
Якби справжні зелені не зчинили галас, маніпуляція з землею лишилася б непоміченою. Але плани земельних аферистів збулися не повною мірою. Фракція «Батьківщини» нарешті сказала своє опозиційне слово. Казати слово делегували депутата-юриста Світлану Сємко. Виглядала вона як чарівне маленьке пухнасте звірятко перед удавом-Кернесом. Біле-пухнасте намагалося довести щось с точки зору законодавства, удав хижо насміхався і остаточно деморалізував бідолаху фразою «Этот Николай не Николай, потому что все Николаи разные». За це і проголосували. Кернес природжений НЛПіст. Зарано ще новобранцям-батьківщинцям виступати проти досвідченого противника. Варто повчитись у комуністів.
Далі стало вже зовсім нудно. Депутати проголосували ще кілька десятків питань і з почуттям виконаного обов'язку розійшлися.
Чим більше сесій я відвідую, тим швидше у мене зникає бажання ставати депутатом. Депутатський корпус перетворився на сотню кнопкодавів, від яких нічого не залежить і які ні на що не впливають.
Наостанок питання до депутатів знайомих і незнайомих: Вам подобається бути статистами? Вам не нудно?
