Небезпеки мажоритарної виборчої системи
Мовляв, в той момент, коли у тебе знімають шапку, ти ж не будеш рефлексувати над соціально-економічними причинами збільшення криміногенності в українському суспільстві! Але я переконаний, опозиції обмежуватися боротьбою за «проблемні» округи не варто. Слід мати узгоджений план зміни виборчого законодавства.
Ще задовго до Виборів - 2012 Партія регіонів стала активно пропагувати змішану виборчу систему. Було ясно, що робиться це не просто так. Шок провладної партії від не очікувано низького для них результату оголив всю деструктивну суть мажоритарної системи в сучасних умовах функціонування держави. Ця система по суті стала чудовим живильним середовищем для усіляких форм і методів порушення чинного законодавства під час виборчого процесу.
Які ж небезпеки ховає в собі мажоритарна система? Їх багато, розглянемо деякі з них.
У зв’язку з тим, що зазвичай передвиборча компанія мажоритарників будується не на політичній чи економічній платформах, а на вузько регіональних господарських проблемах, дуже часто їх програма носить суто популістський характер (навряд чи цей депутат зможе створити потужне лобі свого округу в Парламенті, навряд чи покращить економічну чи соціальну ситуацію в окремо взятому регіоні тощо), крім цього це звужує роль депутата в уяві людей до «гречки» та «ремонту доріг» (треба ж хоч щось взяти від такого депутата).
На думку прийшов конкретний кумедний випадок, який зараз «літає» Інтернетом. Кандидат в народні депутати від Вінниччини Петро Юрчишин, котрого пов’язують з Партією регіонів, після того як дізнався про свою поразку наказав знищити дорогу в селі Рибчинці, яку він побудував як головний «аргумент» переваги своєї передвиборчої компанії. Крім того, будучи власником місцевого маслозаводу він пообіцяв селянам приймати молоко за нижчими цінами.
Вже стало традицією, що переважна частина депутатів - мажоритарників – «господарники» (див. бізнесмени), які єдиною метою своєї участі в політиці бачать виключно охорону та примноження свого капіталу. Тому не дивно, що у них значно більший рівень залежності від влади та фінансових груп. Часто депутат - мажоритарник - це місцевий «олігарх», якому легше застосовувати такі порушення під час виборів, як підкуп виборців. Ще одним недоліком мажоритарної системи, як на мене, є відсутність політичної відповідальності партій та фракцій за депутатів - мажоритарників через менший рівень підконтрольності їм.
Деякі дослідники вказують на те, що мажоритарна виборча система врешті - решт призводить до двопартійної системи (закон Дюверже), що наразі для України є вкрай шкідливим, а також може стати чинником зростання процесів федералізації країни.
Приємною несподіванкою цих виборів стало те, що в Києві кандидати - олігархи зазнали нищівної поразки від тих кандидатів, які не використовували гроші (бізнес, владу) як основний інструмент досягнення своєї політичної мети. Деякі з них є представниками третього сектору, або мають безпосереднє відношення до нього. Нажаль вибори на сході країни, де зосереджена основна маса виборців, обійшлися без сюрпризів.
Безперечно, пропорційна система також не позбавлена «хвороб», але по перше, вона їх має значно менше, а по друге, майже усі вони легко «лікуються» запровадженням т.з. відкритих виборчих списків.
