Боронячи Україну, Европа боронить себе

Автор досліджує чотири кризи в Европі: Грецію, біженців, британських сепаратистів, агресію проти України і переконливо доводить, що остання криза найважливіша і потребує найбільшої уваги і найбільшої помочі від світу.

         Мало того, що він наголошує на помочі, він дає світові свою пораду непересічного економіста, як цю поміч здійснити і не пошкодити аж-аж економіці Европи та світу. 

         Далі Джордж Сорос пояснює, що новий Гітлер напав на Україну, бо успіх нової - демократичної і реформованої - України – це кінець диктатурі Кремля. Всупереч прогнозам низки світових “віщунів”, він доводить, що кремлівський Чингиз-хан не може вдатися до повномаштабної агресії, бо фінансова “кишка” слабка.

         І ми маємо докази, що це правда. Санкції та опір України припекли Москву, що аж. Донбаські маріонетки з подачі Кремля висловлюють згоду на передачу контролю за кордонами України Києву в разі федералізації держави.

         Від себе скажу: “Не поспішайте казати “гоп”, панове бандити й убивці. Ви звільните ці кордони без жодних умов”.

         Вертаюсь до Сороса. Сорос - неперевершений майстер психологічної публіцистики, покликаної впливати на читача. Він не міг не згадати подій 31 серпня під Верховною Радою. Він наводить ці події без жодної несхвальної чи схвальної реакції, як безсторонній спостерігач, у згадці про внутрішні обставини України. Але ця безсторонність, на ділі, “стороння”. Вона застерігає владу України від перетягання струни у стосунках з народом, від обернення спільників на протиборців. 

         Написана у переломовий час стаття – переломова стаття.

         Ми знаємо переломовий час і переломову точку в агресії першого Гітлера. Це – Сталінградська битва.

         Після цієї битви Адольф Гітлер ще проклигав два з гаком роки. Ще вигук “Heil Hitler!” лунав на вулицях европейських міст від Парижу до Києва. Ще офіцери СС ходили з високо піднятою головою вулицями відданої румунам Одеси. Але рядові солдати і підстаршини Вермахту у розмовах з населенням визнавали гірку для себе істину:

“Hitler kaput”.

         І це тривало два з чимось роки.

         Після “битви санкцій” і переломової статті Джоджа Сороса Гітлер-2 ще мoжe протягти два роки. Ще донбаські холуї Кремля можуть не раз обстріляти українські церкви та українські села на Донбасі. Ще цар

Мьордерленду буде викаблучуватися на сесіях ООН і на зустрічах Мінської чвірки. Але кінець уже видно:

“Putin kaput”.