Віктор Суботін: "Нам заважають розвивати досвід ЄРЦ в інших містах — це ми відчуваємо. Але ніхто інший повторити його не зміг"

Р.К.: Після ХАДІ, отримавши спеціальність «Автомобілі та автомобільне господарство», Ви потрапили на моторобудівний завод «Серп і молот». Рік попрацювавши, перейшли до Московського райкому комсомолу.

В.С.: Якщо коротко, то десь так, хоча були певні життєві сюжети... У підсумку — сім років комсомольської роботи, з яких чотири роки — першим секретарем Московського райкому комсомолу, робота на заводі «Серп і молот», потім півтора року — першим секретарем міськкому комсомолу, а коли комсомол припинив існування, я зайнявся комерцією.

- А що з себе представляло Управління господарських органів в обкомі ЛКСМУ?

- Близько трьох років комсомол активно займався створенням суб'єктів господарювання, це була різнопрофільна діяльність. Радою міністрів СРСР було прийнято рішення, яке дозволяло комсомольським органам засновувати суб'єкти господарювання під певні економічні преференції. Це були прабатьки малих підприємств. Початок комерціалізації країни. І років 3-4 була така правова база для створення суб'єктів господарювання.

-  Господарська діяльність управління велася через якийсь державний банк?

- Усі банки стали комерційними, різниця лише в формі власності. У одних вона була державна, у інших — приватна. Тісно співпрацюючи з банківськими установами, ми вирішили залучити комерційний банк для роботи з молодіжними підприємствами. І відкрили філію Московського міжнародного молодіжного банку прямо в приміщенні обкому комсомолу. Вже працюючи з ним, зрозуміли необхідність реєстрації харківського банку, і разом з Анатолієм Михайловичем Волоком створили «Регіон-Банк». Він до цих пір президент цього банку, який продовжує успішно працювати на ринку фінансових послуг.

- Кого з керівників того часу, комсомольських чи партійних, з ким Ви підтримуєте стосунки, можете відзначити?

- Багато з тих, з ким довелося тоді працювати, сьогодні займають керівні посади в різних підприємствах і організаціях. Наприклад, Владислав Петрович Мисниченко — ми з ним були депутатами облради минулого скликання, в комісії з соціально-економічних питань. Екс-заступник міського голови Михайло Дмитрович Пилипчук — сьогодні він активно працює в обласній та міській радах. Той же Олександр Дагаєв, заступник генерального директора авіазаводу... Стосунки з ними закладалися якраз тоді — у 1980-х.

- Чому пішли з «Регіон-Банку» в банк «Добродій»?

- Дійсно, після того, як був створений «Регіон-Банк», я відпрацював там трохи більше року і відкрив філію банку «Добродій». Частина команди з «Регіон-Банку» пішла зі мною в «Добродій», а через два роки роботи в його філії я очолив правління цього банку.

- З Логвиненко познайомилися ще до «Добродія»? Ваша дружба і партнерство тривають вже майже чверть століття...

- Ми познайомилися з Олексієм Степановичем на партійно-комсомольській ниві: я працював в обкомі комсомолу, а він — в обкомі партії. І вже коли я увійшов до правління банку «Добродій», я запропонував йому бути партнером у розвитку цього бізнесу. До речі, саме Логвиненко належить ідея перейменувати «Добродій» в «Мегабанк».

- А «Добродій» був місцевим, харківським банком?

- Так, це харківський банк, який створював Олександр Георгійович Суворов. Я до нього прийшов з ідеєю відкрити філію банку «Добродій». А коли він опинився під слідством, вакансію голови правління запропонували мені.

- А що за темна історія з хабарем, за який, нібито, взяли Суворова?

- Це було багато років тому...

- Коли в 1997 році Олексій Логвиненко пішов працювати в облдержадміністрацію до Олега Дьоміна, це стало серйозним етапом для «Мегабанку»? Адже йому вдалося тоді консолідувати кошти багатьох комунальних підприємств, я правильно розумію?

- По-перше, депозитів у комунальних підприємств немає. Так, вони кредитуються в комерційних банках, в тому числі, в «Мегабанку». І наша система єдиного розрахункового центру дозволяє якраз комунальному підприємству під той обсяг абсолютно зрозумілих платежів, який проходить в розрахунках населення за спожиті енергоносії, наприклад, кредитуватися в «Мегабанку». Банк кредитує «комуналку» Харкова багато років і допомагає під час пікової ситуації дефіциту обігових коштів.

Для будь-якого комерційного банку, перш за все, успіх його роботи — це репутація. Всі організаційні, кадрові, міжособистісні заходи, які банк проводить, підвищуючи свою репутацію, впливають на формування відповідної клієнтської бази. Коли Олега Олексійовича Дьоміна призначили губернатором, він запропонував Олексію Степановичу посаду свого заступника. Розвиваючи «Мегабанк», ми запропонували створити в Харківській області систему єдиного розрахункового центру з обліку платежів населення за всі види енергоносіїв.

Безумовно, участь Логвиненко в створенні такого комплексного рішення, яке довело свою успішність і ефективність в Харкові і області, сприяло підвищенню репутації «Мегабанку». Це дозволило нам залучати нових клієнтів. Але, зрозумійте: жоден клієнт за вказівкою посадової особи не перейде з одного банку в інший, якщо не буде впевнений у тому, що це принесе йому користь.

- ЄРЦ — досить серйозний програмний продукт, за яким стоять конкретні люди. Хто його придумав, якщо це не таємниця?

- Управлінські рішення були за мною, як головою правління, а рішення програмне — за людьми, які глибоко розуміли цю роботу. Автором є Юрій Євгенович Сергєєв, який перейшов в наш банк з приватного бізнесу.

- Це був перший взагалі такий досвід — коли банк організував прийом і облік платежів населення?

- Перший в Україні і, за великим рахунком, досі єдиний. Це унікальний продукт «Мегабанку», по суті, ще один вид ліцензійної банківської діяльності.

- Ви його патентували якось?

- Запатентували і отримали всі необхідні дозволи Нацбанку, податкової служби та Антимонопольного комітету.

- Я так розумію, що була на якомусь етапі ідея розвивати філіальну мережу по містах, пропонувати...

- Мережа філій у нас досить розгалуджена: більше 200 філій. Єдиний розрахунковий центр сьогодні працює у Львові, працює в малих обсягах в Полтаві, працював у Чернігові — всього чотири або п’ять міст. Так, ця ідея, яка в принципі цікава в будь-якому місті, але є свої місцеві умови, в які треба вписатися.

- Місцева влада напевно хоче сама контролювати подібний інструмент?

- Усюди свої умови. Свого часу ми провели семінар на базі Харківського ЄРЦ, запросили всіх віце-мерів і віце-губернаторів, показали можливості — всім ідея дуже сподобалася. Було підготовлено навіть рішення Кабміну... Але оскільки у нас в країні зміна Кабінету міністрів — не рідкість, необхідно проводити титанічну працю під кожен уряд.

Безумовно, Харківський ЄРЦ сьогодні є базовим. Завдяки цій системі Харків має один з найвищих показників по збору платежів населення. Людям дуже зручно: на операцію в пункті прийому платежів йде одна хвилина.

- Коли міська влада у 2006 році змінилася, у тандему Кернес-Добкін не було бажання перекинути розрахунки в інший банк? Скажімо, створити ЄРЦ на базі «Золотих Воріт»?

- Ви знаєте, у нас ніколи не було конфлікту з міською або обласною владою в частині роботи розрахункового центру. Ми аргументували це, в першу чергу, зручністю для харків'ян. Не останнім аргументом для влади є, в тому числі, високий відсоток платежів і обсяг зборів. Потім, це зручно комунальним підприємствам: ведеться база даних, вони розуміють, хто їм сплатив і за які види енергоносіїв.

- Якісь банки в інших містах намагалися це копіювати?

- Безумовно, на першому етапі, коли в Харкові бурхливо розвивалася ця система, то були спроби щось подібне зробити своїми силами в інших містах. Але коли наші конкуренти вивчили і побачили, наскільки організаційно і технологічно складно таку систему побудувати, то фактично відмовилися від цієї ідеї. Так, нам заважають повторити цей досвід в інших містах — це ми відчуваємо і бачимо. Але і ніхто інший повторити його не зміг.

- А яка була ситуація з «Харківміськгазом», який вийшов з ЄРЦ?

- Є «Харківоблгаз», є «Харківміськгаз» — сьогодні вони в руках одного власника. І є «Харківгаззбут», з яким наші відносини доволі прохолодні. Нинішнє керівництво «Харківгаззбуту», з незрозумілих для нас причин, намагається створити якусь свою систему прийому платежів, що приносить харків'янам масу незручностей. З цього питання були неодноразово наради і в мерії, і в обласній держадміністрації. Але оскільки це приватна компанія, і у власників своє бачення перспектив, то треба дати їм можливість переконатися в тому, що вони не праві. Я сподіваюся, в кінцевому підсумку, ми прийдемо до спільного розуміння — бізнес ж все-таки вимагає об'єктивної оцінки рішень.

- Розкажіть про ситуацію з 7 каналом. Я ж правильно розумію, що коли Дулуб, якого підтримував Литвиненко, програв мерські вибори Пилипчуку, то в цілях безпеки власник «Тонісу» продав 50% акцій ХОДА, яку в угоді представляв «Мегабанк»? Пізніше, коли Шумілкін став віце-губернатором у Кушнарьова, місце «Мегабанку» поступово зайняв «Базис», в тому числі і в частці на 7 каналі?

- Ми продали банку «Базис» 50% акцій 7 каналу, які раніше придбали у його власника. Півтора року, здається, ми були акціонерами «Тонісу». У той період 7 канал якраз почав переїзд на вулицю Римарську, були потрібні значні фінансові ресурси на ремонт приміщень та розвиток каналу... У нас не було таких можливостей, тому це було чисто прагматичне рішення — продати акції банку «Базис», оскільки ми не вважали за можливе фінансово вкладатися в цей проект.

- Середина «нульових» — період Вашого захоплення Соцпартією. Комсомольське минуле не давало приводу відмовитися від «лівих» поглядів? Або хотіли з бізнесу піти у велику політику? З Луценком, до речі, тоді познайомилися?

- У Соцпартії я опинився в 2005 році. Очолив Харківський обком СПУ, відповідно, одразу увійшов до складу політради — за статутом партії так. Тісне спілкування з лідером партії почалося з 2005 року, знайомство і спілкування. На той час партійні аксакали, на кшталт Луценко, Семенюк та інші лідери партії перейшли в уряд. Ми іноді зустрічалися і спілкувалися на загальнопартійних форумах, не було ніяких особливих міжособових контактів.

- Незабаром після того, як соціаліст Валентина Семенюк очолила Фонд держмайна, Ви прийшли на «Турбоатом»...

- Ситуація з «Турбоатомом» стала для мене несподіванкою, оскільки пропозиція очолити завод надійшла від Анатолія Олександровича Бугайця. Ставши депутатом Верховної Ради, на своє місце він одразу рекомендував Євгена Сергійовича Бєлінського — свого зама, з яким вони відпрацювали понад 20 років. І за рік роботи Бєлінського керівником «Турбоатому» у Бугайця докорінно змінилося до нього ставлення. Він наполегливо рекомендував мені очолити завод, оскільки, на його думку, під керівництвом Бєлінського підприємство гинуло...

________

У другiй частинi «Справжньої Розмови» з Вiктором Суботiним трохи згодом — про те, як вiн став директором Турбоатому, корпоративний конфлікт з Бєлінським, обсяги реалізації, прибуток, модернізацію та підвищення зарплат на «Турбоатомі», партнерство з «Електроважмашем», переорієнтацію з російського на інші ринки, розвиток атомної енергетики, грошi «Турбоатома», які залишилися в банку «Базис», два IPO «Мегабанку» та управління активами проблемних позичальників.