Віктор Суботін: Банк не торгує квитками в кіно або огірками — він торгує грошима

Ростислав Касьяненко  |  Понеділок, 15 серпня 2016, 17:45
Гендиректор Турбоатому про корпоративний конфлікт з Бєлінським, обсяги реалізації та прибуток, партнерство з «Електроважмашем», переорієнтацію з російського на інші ринки, розвиток атомной енергетики, модернізацію та підвищення зарплат на «Турбоатомі», грошима «Турбоатома», які залишилися в банку «Базис», два IPO «Мегабанку» та управління активами проблемних позичальників.
Віктор Суботін: Банк не торгує квитками в кіно або огірками — він торгує грошима

...Ми приїхали до голови Фонду держмайна Валентини Семенюк, з якою до цього я не був знайомий. Бугаєць завів мене в кабінет до Семенюк і сказав: «Я хочу виправити помилку і рекомендую Суботіна директором, я буду допомогати і впевнений, у нас вийде».

Р.К.: Бєлінський, коли виконував обов'язки директора, діяв в інтересах виключно Григоришина?

- Я цього не знаю.Просто по своїй природі Бєлінський, м'яко кажучи, людина нетипова, а давати йому розгорнуті характеристики я вважаю не коректним.


- В рамках тієї інформаційної війни, яку з Вами вели Григоришин і Бєлінський, не бачачи річних звітів і висновків аудиторів, складно було зрозуміти, хто правий, насправді, а хто маніпулює фактами. Наприклад, Ви говорили, що зупинили фіктивні угоди з російськими підприємствами, де «Турбоатом» переплачував в рази за реальну вартість продукції або послуг, що надаються. Опоненти кричали, що Суботін завдав «Турбоатому» збитки, втративши ряд ключових угод, які обчислюються мільярдами гривень...

- Можливо, порівнювати фінансові показники (з т. з. курсу долара) і не зовсім коректно... Але за 9 років моєї роботи в якості генерального директора... Ось діаграма річних обсягів реалізації. Від 370 тис. грн. у 2007 році до майже 3 млрд. грн. у 2015-м. Зрозуміло, що курс був 5, а зараз 23. І це відносні показники.

Об'єктивні показники - це прибуток. За минулий рік при обсязі реалізації 2,8 млрд. грн. його розмір склав 1,6 млрд. грн. Більше 50% рентабельності в машинобудуванні — аналогів в Україні немає.

У ТОП-100 платників податків України за підсумками роботи за 2015 рік увійшло лише два машинобудівних заводу - «Мотор Січ» і «Турбоатом». Але «Мотор Січ» — приватне підприємство, і зароблений прибуток — це дивіденди, які власники поклали на свої рахунки. А «Турбоатом» заробив для держави і заплатив у вигляді податків і дивідендів 1,2 млрд. грн.

Всі підприємства Фонду держмайна, в яких частка держави становить більше 50% («Турбоатом», «Центренерго», «Одеський припортовий завод», «Обленерго» та інші компанії), за 2015 рік заплатили 1,243 млрд. грн. дивідендів, з них 921 млн. грн. — це частка «Турбоатома».

- Ви якось сказали про взаємини з Костянтином Григоришиним: «У нас з Костянтином Івановичем нормальний, спокійний діловий контакт. Упевнений, що можливості співпраці з ним у нас далеко не вичерпані... У Костянтина Івановича великий бізнес, і «Турбоатом» — тільки його частина. Ситуацію курирують виконавці, у яких превалюють особисті амбіції. Основа для співпраці — близько 10% замовлень «Турбоатому», які контролює Григоришин. Упевнений, що цей показник легко змінити». Як зараз складаються стосунки з таким акціонером, як Григоришин?

- Костянтин Іванович по акціях «Турбоатома» щорічно отримує дивідендів, скажемо так, декілька мільйонів. Представники Григоришина входять до наглядової ради заводу. Вчора, до речі, пройшли чергові річні збори акціонерів. Зауважень до роботи дирекції за підсумками роботи за 2015 рік не було.

- Скільки тривав корпоративний конфлікт?

- Перманентно він досі відбувається. Бєлінський періодично випливає, намагається використовувати прихід нових посадових осіб, різні політичні й економічні угруповання для дестабілізації ситуації навколо «Турбоатома». В кінцевому підсумку всі знайомляться з об'єктивними показниками роботи підприємства і трудового колективу, і ситуація заспокоюється до чергового витка. Як тільки з'являються охочі його послухати, подібні сюжети повторюються.

На сьогоднішній день у нас виграні 8 судів по «Україні Молодій», яка давала неправдиву інформацію про «Турбоатом». За рішенням суду з Бєлінського стягнуто близько 60 тис. грн.компенсації за нанесення моральної шкоди.


- Хто замінить «Турбоатому» в портфелі замовлень Росію? Розкажіть про переорієнтацію на інші ринки.

- Росія для нас була одним з ключових замовників на ринку атомної енергетики. Ми, безумовно, розуміли всю ситуацію, яка буде складатися в міждержавних взаєминах, і готувалися до заміни російського ринку. Думаю, що вчасно.

Перше, що ми зробили — проаналізували наш внутрішній ринок: він був і залишається для нас основним. В Україні на теплових станціях працюють 42 блоки по 300 МВт з нашими турбінами та 43 по 200 МВт — з турбінами, які були випущені російським концерном «Силові машини».

Близько 5 років тому ми прийняли рішення повністю забезпечити поставку турбін потужністю 200 МВт і модернізувати російські блоки вітчизняним обладнанням. Фактично ми створили нову "турбіну-двохсотку" на колишньому фундаменті російських блоків. Вже більше 10 таких турбін працює в Україні.


- А щодо атомних блоків?

- В Україні 8 харківських блоків-«мільйонників» і 5 російських. «Енергоатом» раніше закуповував у росіян на їхні блоки комплектуючі — робочі лопатки з титанового сплаву, які постійно вимагають заміни. Ми оцінили цю ситуацію і запропонували атомникам лопатку власного виробництва. Матеріали закуповуємо в Європі. В результаті ми збільшили обсяги виробництва і гарантуємо своєчасну поставку необхідних запчастин на станції.

- Хмельницьку АЕС в нарешті колись добудують?

- Питання про будівництво третього і четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС зараз активно вирішується. Згідно з проектом, там будуть встановлені 2 наші турбіни.

Рішення про добудову упирається, в першу чергу, в питання фінансування (воно вирішується через механізм поставки електроенергії з цих двох блоків в Європу, тому європейські компанії можуть дати кредит під такий проект). Це цілком реальний проект, який дозволить завантажити не тільки «Турбоатом», а й «Електроважмаш». Це також завантаження заводів в Краматорську, Маріуполі та Дніпрі, що постачають заготовки на турбіну і генератор. Це десятки заводів, проектних інститутів і будівельно-монтажних організацій — без малого, десятки тисяч робочих місць в Україні.

І в цілому енергомашинобудування в Україні, на щастя, не втратило свої ринкові можливості, воно живе і розвивається.


- Ви оптиміст. Послухавши навесні про гарні перспективи заводу, Петро Порошенко попросив Вас підвищити людям зарплати...

- Ми доповіли Президенту, що в цьому році підняли зарплату на 12%. Петро Олексійович сказав, що цього не достатньо, і є необхідність підняти до 20%, що і було зроблене з 1 липня.

- Як Ви доводите кожному новому уряду, що «Турбоатом» не потрібно приватизувати? Вам потрібно все кидати, збирати аргументи і їхати в Київ на переговори?


- Оскільки показники ефективності нашої роботи є найкращим аргументом на користь того, що держава може бути ефективним власником, не потрібно нікому нічого доводити. «Турбоатом» є одним з найбільш ефективних і стратегічно важливих державних підприємств, забезпечучи енергетичну безпеку України.

- А яка ситуація з грошима «Турбоатома», які залишилися в банку «Базис»? Тим більше, що банк не ліквідовано, майно і гроші з кореспондентського рахунку повернули Авакову, тим більше, що після цього Аваков будівлі вивів.

- У нас «зависли» певні кошти в банку «Базис». На сьогоднішній день банк не ліквідовано, і це залишає можливості і перспективи отримати ці кошти.

- Журналісти розкопали, що після отримання акцій Артемівського заводу кольорових металів «Турбоатом» став закуповувати продукцію у фірми-«прокладки», яка знаходиться на Сумській, 39 і записана на співробітницю «Мега-Гаранта». Наскільки можливий прибуток адекватний репутаційним ризикам?

- Там не зовсім достовірна інформація. Тоді були придбані мідно-нікелеві трубки на 100 тис. грн.у «Харківкольормета», який знаходиться за адресою: вулиця Матросова, 32. Тобто це звичайний оптовий продавець металопрокату.

- У 2006 році Олексій Логвиненко, який був головою наглядової ради «Мегабанку» з 2001 по 2006 рік, обирається до Верховної Ради. І в цей же час власники «Мегабанку» продають 20% акцій фінансової установи іноземним та українським інвесторам на суму близько 19 мільйонів доларів. Писали, це була частка Олексія Логівненко, який забрав свою частину грошей з бізнесу. Це так чи ні?

- З Логвиненко ми партнери по банку. Всі ці роки ми працюємо за домовленістю, яка забезпечує співпрацю та подальший розвиток банку. Тоді були проведені два IPO. В результаті яких ми спільно спочатку продали 20% акцій, пізніше ще 10%. Всі ці гроші були вкладені в статутний фонд «Мегабанку», що дало йому тоді можливість з 80-го місця в рейтингу за активами переміститися в ТОП-30. Тобто ми ці гроші не вилучили, по кишенях не розтягнули, а всі вклали в банк для успішного його розвитку.

«Мегабанк» є сьогодні одним з найбільших в Україні. До складу акціонерів «Мегабанку» входять Європейський банк реконструкції та розвитку (EBRD), Кредитна установа для відбудови (KfW) і Міжнародна фінансова корпорація (IFC), що не може не впливати на місце банку в рейтингу надійності. Яке воно, до речі, у «Мегабанку»?

Завдяки тому, що ми активно займаємося розвитком банку, він знаходиться сьогодні в 20-ці банків за основними показниками.На сайті Мінфіну у 1-му кварталі 2016 року «Мегабанк» стоїть дев'ятим за надійністю в Україні.

- Останнім часом «Мегабанк» обзавівся низкою активів, які йому дісталися від проблемних позичальників: кінотеатри, ресторан, офісна будівля на Сумській, 39 (дісталося від оточення Кушнарьова) — і завод в Артемівську. Які плани на розвиток цих активів?

- Ці активи «Мегабанку» не належать. Вони належать позичальникам. Коли у позичальників виникають проблеми, банк зустрічається з ними і домовляється про те, як допомогти вийти із ситуації. Складається відповідний меморандум, на якийсь час банк може взяти під контроль ведення бізнесу клієнта, виділити додаткове фінансування, з подальшим виходом з кризи і відновленням status quo у взаємовідносинах. Ці приклади є в «Мегабанку», я знаю, що з клієнтами саме так організовується робота

- Що все-таки сталося з об'єктами Олександра Кагановського?

- По деяких об'єктах тимчасово прийнято рішення про спільне управління.

- Тобто банк не забрав їх остаточно?

- Банк не торгує квитками в кінотеатр, банк не торгує огірками. Банк торгує грошима. Це винятковий вид діяльності. А все інше — це тимчасові труднощі клієнта банку. Але оскільки проблеми клієнтів — це в кінцевому підсумку завжди проблеми банку, то банк намагається знайти рішення цих проблем спільно з клієнтами. Інакше неможливо. І цей процес сьогодні дуже чітко контролюється Національним банком. Так звані "пов'язані особи" — це клієнти, які можуть бути прив'язані до банку через механізми спільної діяльності. Нацбанк їх контролює.

- А як це фізично відбувається? Ви делегуєте своїх людей в правління проблемних клієнтів?

- Так, ми в тому числі делегуємо своїх людей на конкретний об'єкт з метою взяти під контроль товарно-грошові відносини. Ресурси банка не повинні виводитися з підприємства, і ми це відслідковуємо. Іноді потрібні додаткові ресурси,і банк розглядає це.

-  При цьому формальним власником залишається клієнт?

- По суті, так. Банк допомагає добросовісному клієнту вийти з важкого становища. От і все.

- Із заводом в Артемівську така ж була історія?

- Ймовірно, так.

- Про сільськогосподарські активи банку. Я так розумію, в Змієві у вас овочева фабрика, і в Балаклії досить цікаво бізнес розвивається...

- Насправді, це все те ж саме. Почалося все з кредитування сільгоспвиробників, там, в Балаклії. На різних підприємствах різна історія. Сьогодні ми допомагаємо, знову-таки, їм виходити з цієї важкої ситуації.

- Але при цьому не є акціонерами?

- Ми ніде не є акціонерами, у нас по кожному з клієнтів є договори про спільну діяльність.

- Повернуся до політики. Тобто, з Соцпартією ви там на якомусь етапі відносини закрили. Потім була Партія регіонів, зараз — «Солідарність»?

- Зараз я безпартійний.

- Але ви брали участь в місцевих виборах...

- Так. Я брав участь у виборах до обласної ради від БПП. Ми прийняли рішення балотуватися від БПП в міську та обласну ради по місту Харкову. Відповідно, три або чотири людини йшли в міську раду, і 2 людини — в облраду, в тому числі, я і мої заступники. З огляду на загальні електоральні настрої, по місту, безумовно, було складно пройти, але наше завдання було додати в загальну скарбничку відсоток голосів для партії. Наскільки я знаю, показники наших кандидатів були одними з найвищих по місту.

- Тему з Партією регіонів не обійдемо. Скажіть, через 12 років після першого Майдану, чи не шкодуєте, що брали активну участь у виборчій кампанії Віктора Януковича?

- Ми в ній не брали участь. І як ми могли брати участь? У нас є прес-центр: він був тоді, він є і зараз. Вибори — це золотий час для журналістів та медійників, ви ж знаєте. У нас брали цю площадку все. Той період забезпечив, по-суті, самофінансування агентства. Головне, що для нас завжди було принципово важливим, як для співзасновників Status Quo — це бути гранично об'єктивними у висвітленні будь-яких політичних процесів. Я завжди казав журналістам: якщо ми не можемо сказати правду, краще ми промовчимо. Але ми не повинні свідомо обманювати читачів і громадськість. Це теза, яку Status Quo проводить у своїй інформаційній політиці всі ці роки.

- Довгий час Олена Конопля була вашим медіаменеджером, очолювала Status Quo і вела медійні комунікації всього холдингу. Чому все-таки їй довелося виїхати? Кажуть, що Вас переконливо попросив про це Кернес.

- Це ніяк не пов'язано з нами. Олена вирішила переїхати до Києва через сімейні обставини особистого характеру. Вона сьогодні працює в PR-службі великої української компанії. Ми періодично телефонуємо один одному, листуємося. Я з великою повагою ставлюся до Олени і дуже вдячний їй за ту команду, яку вона створила в Status Quo, і яка продовжує там працювати. Люди, яких вона привела в Status Quo, сьогодні продовжують, по суті, її справу. Я бажаю їй успіхів на новому життєвому етапі.

- Коли ви говорили з приводу 7 каналу, що не хотілося розвивати медійні активи, оскільки це вимагало істотних інвестицій. Але ж коли створювалося медіагрупа на базі Status Quo — там ж була газета «Новий день» і студія «Мега-ТВ», — все-таки це було не п'ять копійок...

- Це був вже наступний етап розвитку. Здавалося, що є певні ресурси, і можна спробувати. І все ж це величезні вкладення. Газета — взагалі вбивчо! Папір, доставка, пошта, це дуже затратно в сьогоднішніх реаліях. Утримання телеканалу і навіть продакшен-студії також вимагає серйозних витрат, які, оцінивши свої можливості, ми згорнули. Формат прес-центру Status Quo, з фінансової точки зору, для нас найбільш прийнятний.

- До речі, можна особисте питання? Це правда, що Ви з дружиною в банку познайомилися?

- Так, ми познайомилися в банку, одружилися в банку, у нас двоє синів. Вона сьогодні з дітьми займається.

comments powered by HyperComments