За цей рік для освіти в районі було зроблено більше, ніж за останні 10 років - А.Русецький

Анатолію Анатолійовичу, Ви закінчили Юракадемію, коли Вам уже було 28 років. Що було до цього?

- Я закінчив академію у 2004 році. До цього навчався у Харківському Політеху – спочатку на стаціонарі, потім перевівся на заочне, пішов працювати. Вже отримавши диплом юриста, відкрив свою справу.

У Вас зараз юридична компанія?

- Так, хоча це не єдиний напрямок бізнесу, яким я займаюся. Це підприємства, які займаються заготівлею вторсировини, її збиранням, переробкою і реалізацією, крім того, це мережа торговельних підприємств, які займаються реалізацією будматеріалів.

Ось і я подумав, що за широкою благодійною діяльністю стоїть не тільки юриспруденція...

- На рахунок юриспруденції – даремно Ви так. Вона також забезпечує дохід, частина якого, тут Ви маєте рацію, йде на благі цілі – допомога нужденним.

Що стосується виборів до Верховної Ради у 2014-му – це був перший Ваш крок у велику політику?

- Так, старт був даний тією кампанією. Крок був імпульсивним і, загалом, непланованим.

Там, по округу, з Вами йшли Дмитро Добкін і Валерій Дема...

- Абсолютно вірно. Всього було 12 кандидатів, з яких до фінішу виборчої кампанії дійшли не всі. Оскільки один з фаворитів виборчої гонки був висунутий провладною партією, за ним стояла серйозна іміджева медіапідтримка, а з іншого боку – відомий в окрузі чинний депутат Дмитро Добкін, на користь якого грала ще й електоральна пам'ять. Я, на відміну від них, стартував з нуля, без чиєїсь підтримки.

Власне, Добкін не був там очевидним лідером? Хлопці з команди Деми розповідали про якусь домовленість, згідно з якою на фініші кампанії повинен був залишитися той кандидат, результат якого буде вище. Якщо у Вас більше – Дема знімається, якщо у нього більше – Ви. Зрештою, ніхто не поступився...

- Ніяких домовленостей, насправді, не було. Але, не стану заперечувати, була випадкова зустріч, у ході якої мені повідомили, що у мене слабка соціологія і запропонували зняти свою кандидатуру. У мене на цей рахунок була інша думка. І оскільки я відчував у собі сили, прийняв рішення пройти цей шлях до кінця. Так, до початку кампанії я дійсно підходив з рейтингом нижче двох відсотків. Але у процесі спілкування з людьми,  виборчої гонки, я все більше переконувався в тому, що люди втомилися від старих облич у політиці, їм цікаві зміни. Я відчув реальну підтримку людей. Про це свідчить мій результат на виборах.

У Деми на фініші було, по-моєму, 16 тисяч голосів, у Вас – десять? І, якщо б тоді домовилися, то в парламенті від цього округу сидів би не Добкін.
- Історія не знає умовного способу. У мене в підсумку, дійсно, було 19% – це при тому, що працював адмінресурс, вірніше, навіть два: один старий - на Добкіна, другий, вже новий, – на Дему. Мені ж, навпаки, всіляко перешкоджали. Але навіть при такому розвитку подій я зібрав п'яту частину голосів. У Деми було десь 24-25%, у Добкіна-молодшого щось близько 33%.

На відміну від моїх конкурентів, у мене була потужна підтримка в Балаклійському районі, де я значно перевершив їх ( але і, частково, на їхній «вотчині»). І справа навіть не в тому, що вони нічого суттєвого не запропонували... Я ж, зрештою, якісь матеріальні цілі у главу кута не ставив. Просто я там народився, там виріс, там тренувався. Я опікуюся місцевою школою боксу ось вже більше 12 років. І хотілося щось зробити саме «для своїх». Я так чесно про це заявив.

...заявили перед важкоатлетами, які міряються ресурсами?

- Так, я завжди вірив у себе, більш того, я не мав морального права на шлях до відступу – за мною стояли люди. І якщо б хтось із нас тоді відійшов в сторону, то картина змінилася б кардинальним чином. Велика частина голосів екс-кандидата, ясна річ, дісталася б іншому кандидату.

А так кожен залишився при своїх інтересах. Ви тоді відразу для себе вирішили, що підете на місцеві вибори?

- Ні. Була пауза. Після виборів я поїхав на Афон. Прожив там півтора тижні, прийшов в себе трохи, повернувся. Надалі я перестав розцінювати свій результат як поразку, навпаки, для мене це стало мотивацією, новим витком розвитку. Думка про те, щоб знову балотуватися, тепер вже на місцевих виборах, вперше відвідала мене десь у травні. Приблизно тоді ж я більш тісно познайомився і з Юлією Олександрівною [Світличною, головою ХОДА], і з Ігорем Львовичем [Райніним, главою АП].

Парламентські вибори 2014 року стали для мене тим самим неоціненним досвідом, унікальною аналітичною можливістю, кроком до нових стратегій. На місцевих виборах я посів перше місце по всій області – і в абсолютному, і у відсотковому відношенні. Аналогічний результат показав хіба що Геннадій Адольфович [Кернес, харківський міський голова]. Але він – мер, а набрав 63% у своєму окрузі. Враховуючи, що Балаклійський район традиційно є базовим для опозиційних сил, а я йшов від БПП, погодьтеся, результат у 63,2% є дуже гідним.

Що стосується процесу об'єднання громад, про що, до речі, Юлія Світлична говорила, виступаючи минулого тижня в Страсбурзі... В Балаклії в цьому сенсі якось все тихо. Запитаю, як у людини місцевої: Савинці з їх цукровим заводом або Донець з його Шебелинкою можуть стати центрами таких об'єднань?

- Абсолютно вірно. Як і Андріївка – це три найбільших населених пункти в Балаклійському районі.

Якщо вони відійдуть, то від бюджету Балаклійського району майже нічого не залишиться. Мабуть, тому голова РДА Степан Масельський і переживає?

- Зате мер Балаклеї вже офіційно озвучив у Фейсбуці, що є пропозиція об'єднатися, назвавши ряд населених пунктів. Він і опублікував карту, яку хотів би бачити. Але ж це добровільне об'єднання, а депутати тих населених пунктів, які були названі, поки не проявили такої ініціативи.

Тобто якась дискусія в цьому відношенні існує?

- Вона, безумовно, йде. При цьому Іван Михайлович [Столбовий, мер Балаклеї, екс-голова Балаклійської РДА – Ред.] відстоює свою точку зору, у Масельського вона своя. Якщо перший вважає, що об'єднуватися треба, то другий – що поки не варто поспішати.

За словами Діани Баринової з «Офісу Реформ», яка є локомотивом цього процесу в Харківській області, проблема в тому, що нові селищні голови, обрані рівно рік тому, геть позбавлені мотивації об'єднуватися і йти на нові вибори – велика можливість реваншу з боку попередніх голів рад. До того ж вони отримали ще такий подарунок, як акциз, який осідає в бюджетах громад, і зобов'язань за яким у них не виникає. Це ж купа грошей, яка цілком дозволяє виконати будь-які накази виборців, без будь-якого об'єднання. Питається, навіщо? Все і так добре.

- Наскільки я розумію, найближчі вибори на Харківщині очікують Роганську об'єднану громаду 11 грудня.

...і, можливо, в першому кварталі 2017 року відбудуться вибори ще у двох громадах. Але при цьому, згідно з Перспективним планом, залишається півсотні (!), у яких процес йде «ні шатко, ні валко». Можна скільки завгодно говорити про децентралізацію, але виходить, що «зверху» її вже запустили, а людям вона по факту не потрібна. Що необхідно, припустимо, на Балаклійщині, щоб процес пішов швидше?

- Ви маєте рацію. Є думка голови району – це чудово. Є думка мера – вона може бути у кожного своя. Мені здається, треба просто виходити до людей і розповідати їм про це, говорити: ось тут ми виграємо, а ось тут – програємо. Запрошувати на такі зустрічі фахівців, які зможуть аргументовано пояснити громаді переваги такого об'єднання.

Ви відомий на Харківщині меценат. Одним з найбільш вражаючих проектів стало надання житла сім'ї переселенців Тевяшевих восени 2016 року. Розкажіть про ту історію. Чому саме їм?

- Там непроста ситуація – це не просто переселенці, у них двоє дітей, при цьому одна – дитина-інвалід, з ДЦП. З дитиною в інвалідному візку Марина Тевяшева потрапила в поле зору Прем'єр-міністра Володимира Гройсмана під час його робочого візиту в Донець з нагоди ювілею ГПУ «Шебелинкагазовидобування». До цього жінка була на прийомі і у Масельського, і у Фесенко [Юрія, директора ГПУ «Шебелинкагазовидобування» - Ред.] і була почута. З максимальною відповідальністю підключився до ситуації Степан Іванович Масельський. Юрій Леонідович, враховуючи ситуацію в родині, зробив, на мій погляд, благородний жест: взяв її чоловіка на роботу. Повірте, на Шебелинку влаштуватися практично неможливо: досить пристойний рівень зарплати. Але житла в районі об'єктивно немає, і нічого такого ні в Балаклії, ні в цілому по округу зараз не будується.

Прем'єр-міністр пообіцяв Марині знайти якісь ресурси і просто оплатити на рік-два оренду житла, «поки все не владнається». Не залишилася байдужою у цьому питанні і Юлія Олександрівна Світлична, яка втрутилася в розмову, дала розпорядження вникнути, розібратися, взяти питання на контроль. Що, власне кажучи, ми і зробили – спільними зусиллями нам вдалося вирішити цю проблему.

Багато переселенців зі Сходу країни у Балаклійському районі?

- Досить. Але не більше ніж в інших. Основні проблеми, з якими вони стикаються – це житло, пільги та довідки: все як і раніше дуже забюрократизовано. Але, в першу чергу, причому, це стосується не тільки переселенців, – це, звичайно, робота.

Я багато спілкуюся і приймаю людей, як через депутатську приймальню, так і на виїзних прийомах: у Балаклії, Савінцах, Дінці і більш дрібних селищах і селах. Зрозуміло, є питання індивідуальні, але одне, яке задають практично на кожному прийомі: «Дайте роботу». Причому люди кажуть: «Мені від Вас нічого не треба, ні грошей, ніякої допомоги. У мене руки є, голова є. Я готовий працювати! Дайте будь-яку роботу». Розумієте?

В обласній раді немає якоїсь перспективної програми зі створення робочих місць в області?

- Поки я про такі програми не чув. Але у мене є чітка позиція щодо підтримки інвестиційних ініціатив в області. Виступаючи на сесіях, я не раз заявляв, що готовий будь-якими законними способами підтримувати інвесторів, які створюють робочі місця, і захищати їх інтереси. Цей вектор був заданий Ігорем Райніним і цілком підтримується владою.

Усі витрати на переселенців взяв на себе обласний бюджет, якому держава ніяк не компенсувала турботу, у тому числі, про нових учнів у школах. У наступні роки це якось врахували?

- Врахували. Питань немає в цій частині, всі дітки забезпечені. Взагалі, все що стосується шкіл, як парадоксально це  не звучить, у цьому році був зроблений такий, я б сказав, прорив. Школи і дитячі майданчики будуються, вікна замінюються. Те, що було зроблено за останній рік, в освіті, в районі точно не було зроблено за останніх 10 років. Повірте, я знаю про це не з чуток.

Відкривалися якісь школи в цьому році?

- У Балаклійському районі, якщо я не помиляюся, більш, ніж у 5 населених пунктах відкрили нові НВК – навчально-виховні комплекси.

Це щось на зразок дитячого садка?

- Так, це той самий дитсадок, який функціонує під одним дахом з загальноосвітньою школою. Для дошкільнят обладнані приміщення з євроремонтом, енергозберігаючими вікнами, новими ліжками – дітки там можуть спати після обіду. Це упорядкована територія з дитячим майданчиком – діти можуть виходити на вулицю, гратися. А всередині НВК повністю оснащені новими шкільними дошками, новими партами і стільцями – нічого старого немає, повністю все нове.

Анатолій Бабич, директор департаменту освіти і науки ХОДА, напередодні нового навчального року як раз розповідав, що вперше був опублікований міністерський рейтинг, де сільські школи були розділені зі школами обласних центрів. І за рівнем освіти у школах області, Харківщина вперше опинилася на лідируючих позиціях. За рахунок чого зростає рівень освіти на селі?

- Це, перш за все, ініціатива обласної влади, яка підтримує освіту, мотивує вчителів, плюс активна робота на місцях. У моїй рідній Андріївці обидві школи сьогодні мають сучасні комп'ютерні класи, обладнані, як кажуть, за останнім словом техніки: повністю нові комп'ютери, нові меблі. У кожній школі є сучасний клас з інтерактивною дошкою, з мультимедійним проектором. При цьому все, що я Вам зараз озвучив, – просувається завдяки активній реалізації благодійних ініціатив, при активному залученні позабюджетних коштів, завдяки небайдужості депутатів всіх рівнів, місцевої влади, партнерів. В цілому у мене є чітка позиція, що якщо в населеному пункті є школа, значить, в ньому є життя. На моє переконання, школам потрібно допомагати, а не перешкоджати їх розвитку, дітям потрібно задавати висоту, а не позбавляти їх можливостей. При моєму лобіюванні в Харківській області ведеться активна робота з комп'ютеризації шкіл, щодо їх участі в міжнародних грантах у цій частині, щодо забезпечення шкіл сучасними засобами візуалізації навчального процесу.

А що з лісом, до речі, у вас – сильно рубають його на Балаклійщині?

- Закон забороняє несанкціоновану вирубку лісу. Це питання розглядалося на комісії, яку я очолюю (постійна комісія з правових питань Харківської обласної ради – Ред.), де депутати слухали звіт силових відомств щодо даної проблеми. Проблема існує, але у силовиків і влади настрій однозначний – припиняти вирубку в будь-якому вигляді. Ця проблема загальновідома і з цим ефективно борються. Побачивши машину, впевнений, той же начальник міліції, затримає і з'ясує, звідки ліс. У цьому сенсі в Балаклійському районі жорстко.

Очолювана Вами комісія обласної ради, я читав, на 69 звернень зробила 10 депутатських запитів. Можете назвати якісь реалізовані ініціативи?

- Якщо не брати індивідуальні побутові питання, можна назвати з основного – підтримку програм у сфері оборони.

Мова про Балаклійський район?

- Не тільки, мова йде про обласний рівень. Нами ініційовано питання про поліпшення матеріальної бази силових відомств, посилення обороноздатності області, актуалізації методів протидії корупції.

А як взагалі справи з територіальною обороною в районі?

- За останній час обороноздатність Харківської області значно покращилася. За підтримки керівництва області були побудовані укріпрайони, мета яких затримати будь-який напад з боку агресора. Тероборону курирує воєнком. Крім того, Харківська область володіє достатнім ресурсом для виробництва, ремонту і відновлення будь-яких видів техніки. В Балаклії є військова частина і військовий завод, який ремонтує військову техніку. Якщо потрібна якась допомога, то, природно, всі депутати районної ради одноголосно підтримують питання, пов'язані з життєдіяльністю оборонного сектора.

Ваші цілі на майбутнє: чого Ви хотіли б досягти і до чого прагнете?

- Я домігся багато чого в професії, зробив конкретні кроки в політиці. І як би пафосно це не звучало, хотів би приносити користь людям і суспільству. Будучи послідовним у розпочатій справі, планую на майбутніх парламентських виборах балотуватися у Верховну Раду.

Довідка

Русецький Анатолій Анатолійович народився 12 січня 1976 року в селище Андріївка, Балаклійського району, Харківської області. 

Освіта вища. 1998 - 2004 рр. - Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, спеціальність - правознавство, кваліфікація - юрист; 2006 - 2009 рр. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. Спеціальність - Міжнародні економічні відносини, кваліфікація - спеціаліст з міжнародних економічних відносин з поглибленим знанням іноземної мови; 2010 - 2013 рр. - Національна академія державного управління при Президентові України, спеціальність - Державне управління, кваліфікація - Магістр державного управління;

Трудова діяльність:

з 2004 по 2005 рік-ТОВ «Вита-Трейд», юрисконсульт;

з 2005 по 2013 рік - ТОВ «P-Стіл», працював на посадах - юрисконсульта, комерційного та фінансового директора;

У 2013 році - виконувач обов’язків директора ДП «Углесинтезгаз України»;

З вересня 2013 року - і до нині - юрисконсульт ТОВ «Юридична компанія «ФАС-ЮСТ».

Громадська робота:

Співзасновник Харківського обласного благодійного фонду «ДАРУЙ ДОБРО»; 

з 2010 р. по 2015 р.- депутат Балаклійської районної ради Харківської області VI скликання. 

25 жовтня 2015 року обраний депутатом Харківської обласної ради VII скликання.

Нагороджений: орденом святої рівноапостольної Марії Магдалини III ступені (Польська православна церква); відзнакою МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ України»; почесним нагрудним знаком «За заслуги перед Збройними Силами України»; Неодноразово подяками, почесними грамотами, медалями та відзнаками за співпрацю та вагомий внесок.

Місце проживання: селище Андріївка, Балаклійського району. Харківської області.