Боротьба за «Турбоатом»: новий раунд
Кілька днів тому з заявою про можливість звільнення керівника одного з небагатьох прибуткових державних підприємств країни заявив прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, а уже сьогодні підприємство несподівано відвідає президент Петро Порошенко. Збіг? Усе може бути.
Втім, заявляти про узгоджені дії президента з поки що прем’єром у цьому питанні, а також очікувати гучних кадрових висновків прямо сьогодні було б зовсім наївним (тим більше, що формально звільняють директора заводу не керівники держави, а збори акціонерів, на яких вирішальним є голос Фонду держмайна). Але диму без вогню не буває, і нинішня суттєва публічна активність навколо підприємства може мати своє продовження.
Банкір і виходець з комсомольської верхівки, Суботін очолює «Турбоатом», що, перебуваючи на ¾ у державній власності, давно вже є ласим шматком для серйозних гравців на ринку енергомашинобудування, з 2007 року. Він пережив на цьому посту кілька змін влади в державі, а також низку спроб похитнути його позиції за допомогою рейдерських атак, звинувачень, потоків компромату в медіа, перевірок різноманітних держструктур і судових рішень. Суботін, до речі, завжди виступав за збереження заводу у державній власності – ну, хоча б тому, що сам він поглинути такий значний актив навряд чи в змозі, тому зміна власника не входить в його інтереси.
Контроль над «Турбоатомом» Суботін отримав значною мірою завдяки Соцпартії, облорганізацію якої очолював. І, щоб цей контроль не втратити, при всіх змінах влади знаходив спільну мову з потрібними людьми. Коли це стало необхідною умовою ведення бізнесу, пішов у Партію регіонів, яку відразу ж залишив, коли це стало не актуально. Після Майдану налагоджував стосунки з новою владою через УДАР Віталія Кличка, а потім очікувано опинився у фарватері «Солідарності» Петра Порошенка, від якої без особливого успіху балотувався на останніх місцевих виборах. Знайшов спільну мову з губернатором Ігорем Райніним, при цьому публічно продовжив співпрацю з одіозним мером міста Геннадієм Кернесом, увійшовши до складу міськвиконкому. Тобто Суботін – міцний горішок, готовий багато на що задля збереження влади над заводом.
Але і конкуренти у нього не слабкі. Думка про те, чому це всі пінки з підприємства з мільярдними оборотами знімає харківський банкір, неодноразово приходила в різні голови. Зокрема, загальновідомо, що бажання прибрати «Турбоатом» до рук своїх завжди було у бізнесмена з російським паспортом і міноритарного акціонера заводу Костянтина Григоришина. Перші роки керівництва Суботіна Григоришин вів справжню війну за можливість ввести на підприємство власний менеджмент – з «тітушками», судами і медіаатаками. Зрештою війни закінчилися, Суботін з Григоришиним змогли, принаймні частково, порозумілися і стати партнерами у реалізації проектів, але це аж ніяк не означає, що у апетити російсько-українського олігарха зменшилися. Тим більше, що Григоришин є давнім бізнес-партнером не кого-небуть, а президента Порошенка.
А скандали, що виникали, цілком можливо, не без сприяння того ж Григоришина, продовжували переслідувати «Турбоатом» і за нових часів. Навесні 2014 року це було вилучення документів Генпрокуратурою, на межі 2014-15 років – чергова порція компромату на Суботіна в газеті «Україна молода», що давно приділяє йому особливу увагу, восени 2015-го – багатомільйонні судові рішення не на користь «Турбоатома», через які керівництво заводу навіть заговорило про необхідність люстрації суддів.
Але повернимося до останнього скандалу, пов’язаного з «Турбоатомом». Він стався через провал урядової ініціативи з проведення аудиту дежпідприємств. Керівництво «Турбоатома» не просто саботувало цей процес, а й добилося судової заборони проведення перевірки. Арсеній Яценюк на засіданні Кабміну «випустив пару», заявивши, що в разі подальшого блокування процесу буде ініційовано звільнення керівника підприємства. Наскільки серйозною є така погроза з боку без п’яти хвилин колишнього прем’єра – питання риторичне. Прикметно те, що на «Турбоатомі» на заяви Яценюка вирішили взагалі ніяк не реагувати – дійсно, не сьогодні, так завтра він, швидше за все, буде займати вже значно менш впливову посаду, тож краще просто перечекати.
Безумовно, Яценюк – це не та людина, на яку зараз варто зараз справляти враження задля збереження контролю над заводом. Інша справа – завтрашній гість «Турбоатома». І аргументів у Суботіна для президента щодо того, чому саме в його руках має залишатися цей ласий держактив, без сумніву, знайдеться чимало – це і прибутковість підприємства, і серйозні кроки у напрямку співробітництва з Заходом (чого варті лише угоди про виробництво контейнерів для відпрацьованого ядерного палива (з компанією Holtec) та про співпрацю з американським виробником ядерного палива Westinghouse), і згадана вже робота на партію Порошенка та те, як гостинно його зустрічали на заводі під час передвиборчої президентської кампанії.
На іншій шальці терезів – «послужний список» Субботіна, який, приміром, в часи Євромайдану відзначився повною підтримкою зовнішньої і внутрішньої політики Януковича, а також незрозуміле багатьом продовження співробітництва «Турбоатома» з країною-агресором, для якої завод досі продовжує поставляти обладнання.
Зрештою, при всьому вмінні домовлятися не став Субботін (та й не міг, напевне, стати) своїм ні для команди Порошенка, ні, тим більше, для середовища українських патріотів, на яке, так чи інакше, президент має якоюсь мірою зважати. Тому однозначно сказати про те, в чиїх руках найближчим часом буде перебувати стратегічне державне підприємство, зараз навряд чи хтось зможе.
