Необ’єктивна журналістика руками прес-служб
Новини про міську владу в харківських ЗМІ здебільшого мають досить паркетний характер. Тобто журналісти копіюють текст з офіційних повідомлень та особливо не паряться, аби щось міняти чи доповнювати. Найбільш приголомшливі «копіпасти» називаються «паркетом», бо такі повідомлення виходять із недотриманням журналістських стандартів. А все це тому, що більшість ЗМІ фактично не має контакту з владою. Це проявляється у першу чергу через роботу прес-служби: специфічну та не до всіх відкриту. Тобто таку, від якої страждає журналістика і, як наслідок, широка громадськість.
Наприклад, для теленовин одного з місцевих каналів у прес-служби регулярно не знаходиться ні часу ні можливості дати журналісту те, що він просить.
Тележурналістка Оксана Зінковська розповідає, що запити від ЗМІ у міську раду вона вже давно перестала робити. Інформацію бере з їх повідомлень, а по відеокоментарі вимушена звертатись до незалежних експертів, а не профільних чиновників.
«З прес-службою міськради нам доводилося комунікувати декілька раз на тиждень. На деякі питання вони не дають одразу відповіді, а просять написати письмовий запит. Від них мені максимально пізно приходять «відписки» на 2 речення. Це при тому, що іноді я прошу відеокоментар або розгорнуту відповідь для сюжету. У результаті в нас немає іншого вибору, аніж опрацьовувати цей паперовий матеріал та знімати незалежного експерта, хоча новина вимагає відповіді від працівників департаменту», - розповідає журналістка.
Так вона згадує у якості прикладу сюжет про декомунізацію, та те як вона зверталась за відеокоментарем, після того як глава ОДА дав розпорядження міській владі провести заходи для завершення цього процесу в регіоні. Цими заходами виявилися зміни табличок з назвами вулиць та зняття символіки з будівль, але пояснити це в міськраді Оксані не змогли. «У прес-службі відповіли, що таке питання задають й інші журналісти тому вони зберуть брифінг та поговорять на цю тему. Але запрошення не прийшло навіть тоді, коли я встигла повністю підготувати сюжет на цю тему. Вони вчергове пообіцяли, але так і не дали відповіді», - зазначає Оксана.
На її думку, прес-служба міської ради у якійсь мірі навіть контролює працівників департаментів: «Ми звертаємося до чиновника, просимо відповісти на конкретне питання пов’язане з його роботою. Але з нами не хочуть спілкуватися і відправляють до прес-служби. Виглядає так, ніби прес-служба роздає дозволи на коментарі в ЗМІ».
Відтак, за її словами, доступ до інформації про роботу міськради у неї та колег серйозно обмежений.
Шеф-продюсер «IT-сектору» Денис Вишневський, розповідає, що журналістів Харкова перш за все уникають ті, чиїм завданням є поліпшувати життя містян.
«Харківські чиновники до сих пір вважають – ЗМІ завжди підконтрольні, тож як він захоче, так і має бути. А журналістам? Та їм нічого знати не треба. Відкритості, звітності нема. Практично усі держслужбовці до цього просто не хочу звикати», - з ноткою жалю в голосі констатує Денис Вишневський, який раніше працював з іншими ЗМІ та регулярно контактував у тому числі з прес-службою міської ради.
За його словами, теми та сюжети пов’язані з владою Харкова, приречені вийти необ’єктивними у більшості ЗМІ. Адже «доступ до тіла» чиновників міськради та адміністрацій як і прихильність прес-служб є тільки у певного кола журналістів.
«Журналістів Городского Дозора чи «Харьковские известия» (нині не роздержавлені – прим. автора) або 7-ий канал запрошують на засідання, організовують будь-які коментарі чи інформацію. А іншим приходиться робити матеріали, як прийдеться. Тобто ми обходимо коментарі чиновників, якось інакше показуємо позицію влади або зазначаємо, що коментар давати відмовилися».
Саме така увага до «своїх» ЗМІ та надмірна підозра до чужих з боку прес-служб низки відомств робить харківську журналістику непрофесійною та пересічною. Рівень матеріалів як і віддача та сумлінність працівників ТБ чи новинних сайтів падає, бо злітна смуга для підготовки статей чи сюжетів дуже коротка. По факту, вона обмежується тими, хто готовий працювати з журналістами, а їх – одиниці.
Захисну стіну, яку створює прес-служба між службовцями та громадськістю у держустановах Харкова не будували у Прокуратурі та СБУ. З ними про коментар чи відповіді можна домовитися досить оперативно. «Можливо, Віта Дубовік (речниця прокуратури Харківської обл.) або Владислав Абдула (начальник прес-центру УСБУ в Харківський обл.) знаходять особливий підхід до своїх колег. Хоча Абдула звісно іноді чесно зізнається – дещо він прокоментувати все ж не зможе. Але це поодинокі випадки, де більше замішана безпека їх агентів абощо», - пояснює Вишневський.
Боязкість чиновників чи їх лінь до спілкування з пресою щонайменше дратує харківську журналістську спільноту. Денис взагалі упевнений, що боротися з цим варто на законодавчому рівні: «Необхідно закріпити те, щоб держслужбовці не могли відмовитися давати коментар ЗМІ. Як наймані працівники, які оперують бюджетними коштами та отримають з тих же коштів зарплатню, вони мають звітувати людям усе про свою роботу».
Власне у департаменті з питань інформації та зв’язків з громадськістю міськради наголошують – прес-служба відповідає за комунікацію і має бути присутня на усіх зустрічах ЗМІ та чиновників. «Керівники профільних департаментів вчиняють вірно, коли відправляють журналістів спочатку до працівників прес-служби. Вони за це відповідають і це очевидно. Та практика спілкування між чиновниками та журналістами напряму все ж існує. Але це стосується випадків, коли представник ЗМІ їм добре і давно знайомий», - розповів керівник департаменту Юрій Сидоренко представниці Інституту Масової Інформації.
Він також додав, що новинні журналісти рідше приходять на засідання чи зустрічі у міську раду, адже серед них мало тих, хто хотів би розібратися в рутинній роботі муніципалітету. «Частіше інших до нас приходять «Харьковские известия», адже вони як КП зобов’язані інформувати населення міста про те, що насправді робить місцева влада, а не годувати містян видумками, як АТН» , - зазначив держслужбовець.
І на завершення він додає «Усі члени виконкому, а їх не так багато, публічні та відкриті люди. І мені не відомі тенденції, що доводять протилежне».
Випускова редакторка АТН Марина Ніколаєва на порівняння роботи КП «Харьковские известия» та телеканалу з більш ніж 20-річною історією зазначила наступне:
«На жаль, подібний коментар яскравий приклад «співпраці» Харківської міськради з телекомпанією АТН. Маю визнати, що місцева влада знаходиться з нами в конфронтації, причому її ініціювала їх сторона. Новини АТН часто задають незручні питання місцевим чиновникам, за допомогою активістів проводять розслідування фактів корупції, незаконного розподілу бюджетних коштів і землі міською владою, а не забезпечує їм піар, як КП «Харьковские известия». Це викликає багаторічні образи, звинувачення і спроби перешкоджати роботі телекомпанії АТН. Зокрема новини під тиском мерії на провайдерів і на СЕС, три роки не виходили в ефір і тільки після Революції Гідності відновили мовлення.
Однак департамент інформації і прес-служба раз-у-раз продовжує не відповідати на запитання кореспондентів АТН, формально відповідати та часто не повідомляти про брифінги - про них дізнаємося від колег. Тому я змушена констатувати, що нерідко робота їх інформаційних менеджерів базується на особистих симпатія / антипатіях.
Однак я вважаю, що це не привід робити необ'єктивні матеріали - ми завжди готові надати слово другій стороні. Скоріш, це демонстрація того, що українські чиновники не готові бути відкритими і дотримуватися законів.
Тому журналісти давно звикли працювати без офіційних коментарів - навіть якщо вони є нам або брешуть, або приховують правду»
Світлана Охович, представниця ІМІ в Харківській області, активістка, членкиня ВМГО «ФРІ»
