Євро-2012: кілька мотивацій стати європейцем

Світлана Шкурай  |  Субота, 23 червня 2012, 10:54
Харків різко позбувся атмосфери футбольного європейського свята. Про минулі тижні веселощів нагадує лише фан-зона на площі Свободи, палатки з сувенірами та купки міліціонерів, які блукають центром міста. Але у багатьох місцевих досі жевріє надія помітити людину в помаранчевій футболці, дивному кашкеті та з пляшкою пива. Чим вони так причарували українців, ці закордонні прибульці?
Євро-2012: кілька мотивацій стати європейцем

1. Ментальність: зверхність чи внутрішня свобода?

Або мотивація перша – незалежність і самоповага

Як не крути, а з боку вони виглядають занадто розкутими (якщо не навіженими)! Варто лише згадати легендарний відеоролик, що блукає просторами Інтернету і набирає нові перегляди. На ньому українська журналістка намагається розповісти про подію – ходу фанів. Але тим припала до вподоби її спідниця, тож дівчина була змушена постійно поправляти одяг і звертатися до совісті «невихованих» учасників дійства.

Чи не найбільше вразили своєю поведінкою фани з Росії (на жаль, українські не набагато кращі): мило матюкалися, палили цигарки і дудлили з горла. Хоча щодо останнього, то нідерландці шалено полюбляють пиво. Стільки клієнтів «ларьки» з цим  товаром не мали давно! Хмільний напій з густою піною став справжнім хітом продажів. Його п’ють, сидячи на лавці в парку, блукаючи фан-зоною і вулицями міста, і просто так, і закусуючи фаст-фудом. Вітчизняні бізнесмени не проґавили такого шансу і  «застелили» центр міста кіосками, палатками та вагончиками. Біля цих «ресторанів на колесах» постійно стояла неймовірна черга.

Продавці сувенірів скаржаться на скупість іноземців: у новинах однієї з українських телекомпаній чуємо, що речі, дорожче 5 доларів, майже не купують. Продавець «Української майстерні» (на площі Свободи) Олена розповідає: «Іноземці купляють дуже маленькі сувеніри. Це, в основному, магніти, щось пов’язане з Харковом». Підготовлені до масових продаж витвори українського народного мистецтва  вкриваються пилом на полицях, а пиво в кафе та кіоски не встигають замовляти…

Харків’янка Людмила розповідає, що бачила двох іноземців, які були настільки нетверезі, що дрімали на лавах у парку Шевченка і слугували своєрідними «музейними експонатами», з якими фотографувались перехожі. Тож, гості виявились мирними і спокійними.

«Їм сподобалась країна: є на що подивитися, приязні люди, дешеве пиво. Вони хочуть повернутися ще». - говорить Сергій, аспірант філософського факультету університету імені Каразіна. За дні проведення ігор чемпіонату він подружився з кількома нідерландцями. Доброзичлива бесіда «розкрутила» гостей на частування нового знайомого своїм улюбленим пивом.

p-lusni-n.livejournal.com

А ось Вікторії Скляровій, учаснику руху «Welcome to Ukraine», пощастило ще більше: вона з чоловіком отримали квитки на матч Нідерланди – Німеччина.

            Довідка:

Рух «Welcome to Ukraine» створений самими громадянами України у відповідь на підвищення цін на проживання у приймаючих містах на час проведення Євро-2012. Українці пропонують охочим іноземцям маленькі екскурсії, допомогу у пошуці дешевшого житла і таке інше.

Вікторія провела екскурсію двом гостям з Німеччини. Їхні чоловіки не поїхали, тому два квитки на гру залишились без власників. Вдячні за теплу зустріч, жіночки запропонували екскурсоводу та її чоловікові піти на гру разом.

Ще одна цікава риса – нідерландці дуже бурхливо реагують на появу телекамер: їхня увага миттєво перемикається на об’єктив, не запитуючи нічого в операторів, вони починають свистіти, дудіти, усміхатися і говорити на камеру. А щоб їх точно помітили, запросто можуть підійти до апарату і просто повернути на себе.

Вигуки «Ukraine» та «Holland», прохання сфотографуватись, коментарі щодо вашого вигляду і любов до телекамер – усе це не прояв зверхності чи невихованості, а внутрішня свобода, така далека для сучасного українця, як вважає Сергій, про якого вже згадувалось вище.

2. Фанати – кожен день, як свято

Мотивація друга – уміння жити яскраво 

Напевно, окрім футболу, можна було влаштувати й інші змагання – конкурс на найекстравагантніше вбрання. Харковом крокували, ходили і пленталися найрізноманітніші варіанти левів, прямував народ в помаранчевих фраках, рукавичках, комбінезонах, у кучерявих перуках, величезних окулярах, коронах, вибагливих капелюхах – ковбойських, кепках, касках, циліндрах, з ріжками, стрічками, м’ячами, блискітками та яскравою мішурою. А кількість прапорів і не перерахуєш: на обличчях, одязі, в руках.

І тут шановні іноземні гості зробили нам приємність: багато їх ходили з блакитно-жовтими стягами, у футболках і шапочках з написом «Ukraine».

Не секрет, що футбольний матч для багатьох українців та росіян – це привід «відтягнутися», а для Західної Європи (особливо, нідерландців, як ми бачили) – свято.

3. Німець: «30 років тому тут навчалась моя колега»

Мотивація третя – небайдужість

До університету імені Каразіна зайшли двоє: жінка у закритому та легкому вбранні й чоловік середнього віку у футболці, шортах і кашкеті. Як, виявилось, це гості з Німеччини. Сюди вони приїхали на футбольний матч, а до навчального закладу прийшли подивитись лабораторії хімічного факультету, де колись навчалась їхня колега.

Чоловік трохи вмів говорити російською, а от жінка – ні. Та поспілкуватись англійською мовою вона залюбки погодилась: скаржилась на жарку погоду та розповіла, що наступним містом, до котрого вони поїдуть буде Київ.

А Ви б шукали у незнайомому місті університет, де отримувала освіту колега, щоб просто поспілкуватись з його працівниками та подивитись лабораторії?

У спілкуванні була лише одна перешкода: значна частина українців не знають англійської. Без знання мови з іноземцями не поспілкуєшся, хоча перед поверненням додому багато хто чітко казав «Спасібо!», «дівчино», «Харьків» та «Украіна» (чомусь літера «ї» для їхньої вимови незвична)

Отже, хто такий турист? В уяві багатьох – втомлена голодна людина, яка перебуває у пошуці сувеніру для мами, дідуся, племінника, колеги і ще безлічі знайомих і друзів. Бадьорі нідерландці руйнують вщент цей стереотип: завжди веселі, готові до нових знімків і знайомств, зацікавлені не якоюсь дрібничкою на пам’ять, а мовою, культурою, звичаями країни, до якої приїхали.  

 4. Помаранчева хода перетворила Харків на Європу

Мотивація четверта – комунікабельність і дружнє ставлення

Апогеєм Євро-2012  у Харкові, мабуть, стали «марші вболівальників». Трошки детальніше розкажу про останній.

Серед яскравої юрби вирізнялися нідерландці, які «зафарбували» потік фанів помаранчем – кольором своєї збірної. 17 червня перед матчем Нідерланди – Португалія вони востаннє на час футбольного чемпіонату прямували до стадіону «Металіст» разом з португальцями, німцями, росіянами та, звичайно, українцями.

О пів на сьому вечора різнобарвна колона рушила з фан-зони на площі Свободи. Одними з перших поїхали харківські велосипедисти. Вони вітали гостей міста вишиванками, жовтогарячими футболками та прапорами.

Тетяна Чепурна, велосипедистка: «Враження від голландців дуже позитивне. Це яскраві, дружні, цікаві особи. Я вважаю, що кожен в Харкові не оминув можливості з ними пофотографуватись, та й самі "зірки" охоче позували та щиро посміхались, намагаючись сказати щось українською. Безперечно, наша колона в національних вишиванках не залишилась не поміченою гостями, які з цікавістю нас роздивлялись і теж просили сфотографувались. Голландці жестами виражали своє захоплення вишиванками та красивими українськими дівчатами. Очевидно, що гостям міста припав до душі і наш супровід, і наша гостинність, за яку вони охоче дякували. Зрозуміло, що зараз Україна стала для них ще один місцем для відпочинку».

Дмитро Пилипець, учасник велопробігу: «Голландські футбольні фани привезли з собою в Харків радість і свято. Позитивні, веселі, відкриті європейці».

За ними  в оточенні помаранчевих футболок і капелюхів, під якими «ховались» не тільки нідерландці, а й прихильники їхньої команди з України, їхав двоповерховий автобус з пасажирами на даху. Привітні та веселі, нідерландські фани швидко потоваришували з харків’янами, тому чи не все місто із задоволенням підтримувало їх збірну.

Помаранчевий серпантин перетинав вулиці і зависав на проводах. Такого ж кольору конфетті не давало заблукати тим, хто задивився на будівлі, магазини та пас задніх. Деякі крамниці, підтримуючи загальний дух футбольного свята, вмикали гучну музику – гімн Євро-2012. Колона вболівальників розтягнулась на кілька кілометрів. Та це зрозуміло: як же ти швидко підеш, коли на кожному кроці тебе вітають і просять зробити фото на згадку?

www.liveinternet.ru/users/inna_pono

Значно менше було португальців: вони де-не-де купками з’являлися у натовпі. Довгенько доведеться шукати очима принаймні одну людину з португальським прапором. Аж ось іде хлопець з червоно-зеленим стягом. Розмовляючи з якимось чоловіком, він відкриває свій секрет: приїхав з Росії вболівати за Португалію.

Дещо дивно виглядали величенькі пластмасові склянки з пивом, що їх тримали деякі учасники ходи, але вибачайте – звичка. На колір і смак – товариш не всяк.

За підтримку і спілкування нідерландці написали кілька плакатів, що радісно заявляли місту «Дякую, Харьків!». Як кажуть, дрібниця, а приємно.

obozrevatel.com

Харків’яни теж прив’язалися до гостей, які навчили нас принаймні мінімально необхідному запасу слів «Hello», «Yes», «Photo, please», «The best», «Thank you», «You welcome». А у фан-зоні під час перегляду матчів українські вболівальники навіть запитують тих, хто поряд, чи добре видно. Європейська культура таки потрошку до нас наближається.

Нагадую, що у Харкові відбулося три подібні ходи. Перша пройшла 9 червня, коли у Харкові грали Нідерланди з Данією, друга – 13-го перед матчем Німеччини і Нідерландів.

Підбиваємо підсумки

Загалом, ця частинка великого футбольного свята (до речі, з непевною репутацією серед українців. Вкладені фінанси, що давно не співають навіть романси, інфраструктура, котра добудовується досі і таке інше…) пройшла весело і оригінально. Навіть фани, які були трошки чи не дуже трошки напідпитку, не завадили іншим учасникам дійства насолоджуватись цим днем.

 

comments powered by HyperComments