Ще одна сторінка нашої історії

Пролунав голос, чужий, злий: «открывай, поп! Или хуже будет!»

Священик похапцем відчинив двері. Його збили з ніг троє. В одному з них він упізнав «Сойку». Зрадник прошипів: «Здесь есть схрон, я покажу».

Хтось ударив отця Михайла прикладом, і він утратив свідомість. Прийшов до тями аж через день. Він лежав у кімнаті перед столом , а за столом сидів «Сойка» з КГБістом Куріциним. На столі лежали повстанські газети зі схрону, ліки і … Вервиця. Була вона розірвана на намистини, а хрест зі Святим розп’яттям був понівечений.

«Прости їм, Боже», - шептав священик. Але цієї миті хтось іззаду знову вдарив його прикладом і він знову знепритомнів.

Ожив у товарному вагоні. Там же були «Вечір», «Лось» та інші повстанці. Поїзд їхав у Сибір. Їхав у повний місяць, що низько сяяв над землею, і від того здавалося, ніби поїзд їде у німбі.