Сергій Пархоменко: «Сталінізм у тому, що люди думають, ніби людське життя не має значення»

Під час своєї лекції Сергій Пархоменко розповів, як проходить реалізація проекту «Остання адреса» і як був використаний іноземний досвід з вшанування жертв тоталітарних режимів. За його словами, автори свого часу перейняли досвід німецького проекту «Камені спотикання». Хоча і з певними змінами. Наприклад, таблички з іменами репресованих встановлюються не на асфальті чи бруківці, а на стінах будинків, де вони колись мешкали. «У нас клімат для цього не підходить, – зазначив Пархоменко, – ми погано поводимося зі своїм асфальтом. І ми це в землю точно вставляти не будемо. Вісім місяців на рік – це взагалі ніхто не побачить. Так що потрібно це піднімати на стіни будинків».

Всього було встановлено 300 таких табличок. За весь цей час тільки дві були зняті. За словами Пархоменка, безпека табличок передусім залежить від мешканців тих будинків, які певним чином слугують гарантією їх збереження. До речі, дві такі вже були встановлені в Кам’янці-Подільському.

«Сталінізм у головах, – підкреслив Сергій Пархоменко, – сталінізм у тому, що люди думають, ніби людське життя не має значення. А є, наприклад, інтереси управління держави. В цьому сенсі те, що відбувалося в Радянському Союзі, Румунії, Чехії, Литві та Монголії – воно однаково нелюдяне. Пройшов певний час і ми почали отримувати сигнали з інших країн. І я можу сказати, що є люди, які стають «Останньою адресою» в Києві, Одесі, Львові та Харкові. Сьогодні ми наближуємося до того, щоб поїхати з юридичною особою під назвою «Остання адреса. Україна» і розпочати роботу. Вже є півтора десятка українських заявок. З тих міст, непевне. Але, зрозуміло, їх могло бути куди більше. Особливо з Харкова».

Заплановано, що на цих табличках буде вшанована пам’ять людей, які стали жертвами репресій. При чому, мова іде не тільки про відомих осіб, які відзначилися певними досягненнями. «Важливо, що «Остання адреса» не ганяється за знаменитостями, – розповів Пархоменко, – це певним чином ускладнює роботу. Адже в кожному місті є комісія, яка займається вшануванням пам’яті. І якщо ви бажаєте встановити меморіальну дошку, то ви маєте надати цій комісії документи. І перше, що ви маєте принести – це документ про те, що ця людина заслужила меморіальну дошку».