На Харківщині ще не розуміють усієї важливості дитячої паліативної допомоги

Про це розповів педіатр Андрій Пеньков, член Комітету паліативної допомоги при Наглядовій раді при МОЗ під під час круглого столу з даної теми. За його словами, програма розвитку надання дитячої паліативної допомоги є одним із завдань Міністерства охорони здоров’я, яке має залишатися в пріоритеті. «Необхідно створити паліативну допомогу в державі, – підкреслив він, – бо ми, як держава, зобов’язані це зробити. Ми є членами Всесвітньої організації охорони здоров’я і маємо обов’язки перед міжнародними організаціями. Я вже не кажу про обов’язки перед суспільством. Варто дійсно сприяти тому, щоб паліативна допомога існувала. Як існує хірургічна, стоматологічна та інші види допомоги».

Як було сказано раніше, в Україні, та, зокрема, на Харківщині, розвиток ДПД залишається на невисокому рівні. Проте не всі люди, навіть спеціалісти, розуміють суть цієї проблеми. «І найголовніше питання, з якими ми стикаємося, спілкуючись з пересічними людьми, пацієнтам, а інколи і медиками – це з тим, що паліативна допомога сприймається як відмова від куративної допомоги, – підкреслив Андрій Пеньков, – як відмова від того, щоб допомогти пацієнту. І начебто це означає певну відмову від боротьби. Але насправді паліативна допомога це не тільки допомога у тяжкій ситуації, а й допомога системі охорони здоров’я».

За його словами, в такому виді допомоги криється певна філософія, що направлена на звільнення людини від страждань – як фізичних, так і моральних, а також задоволення її соціальних та духовних потреб. «Погляньте, згідно з міжнародними нормами, паліативна допомога може надаватися в лікарнях, госпісх, вдома, в клініках». За його словами, в розвинутих країнах люди мають вибір щодо того, де залишатиметься маленький пацієнт. Проте в Україні госпіталь – це єдиний останній притулок для невиліковно хворих дітей.

Також він зазначив, що успішному розвитку ДПД сприяє не тільки державна допомога, а й робота волонтерів, які можуть проводити просто колосальну роботу у цьому напрямку. «Малаві (Африка) має охорону здоров’я, що знаходиться на 189-му місці по рейтингу. І, по суті, це одна з найбідніших країн світу. Але вона має саму ефективну систему паліативної допомоги. Про що це свідчить? Ми часто думаємо, що паліатив – це великі гроші. Це великі ресурси, це безліч устаткування. З одного боку, це так. В західних країнах це високотехнологічний процес».

Робота волонтерів, звичайно має велике значення. Проте дитяча паліативна допомога потребує також державної допомоги. У цьому плані Україні є куди рухатися і на кого рівнятися.