ВІЛ та гендерні аспекти: що показало всеукраїнське дослідження
Захід, присвячений Всесвітньому дню боротьби зі СНІДом, пройшов в Центрі гендерної культури. Тоді були презентовані результати досліджень, які проводила БО «Позитивні жінки» протягом лютого-березня поточного року. Таким чином, за весь цей час було опитано 1000 жінок, що живуть з ВІЛ, та оброблено 989 анкет.
«Сьогодні ми також поговоримо про гендерні аспекти ВІЛ-інфекції, – розповіла Олена Баєва, керівниця відділу соціального супроводу ХОВ «Всеукраїнська Мережа ЛЖВ», – так як зараз триває акція «16 днів проти насильства», я буду представляти дослідження Всеукраїнської благодійної організації «Позитивні жінки», яке є справді унікальним. Воно проведене самим ВІЛ-позитивними жінками для того, щоб визначити цінності та напрямки ВІЛ-інфікованих жінок в Україні. І там ми можемо дуже чітко бачити аспекти, що стосуються насилля, дискримінації та гендеру у впливі на ВІЛ-інфекцію в Україні. Також ми будемо говорити про гендерно-чутливі послуги. Це дуже важливо в плані призупинення інфекції в Україні».
Під час дослідження було виявлено, що близько 49% ВІЛ-позитивних жінок не знають чи не вірять, що медпрацівники не стануть розголошувати інформацію про їх статус. Третина відчуває брак інформації щодо своїх прав, а 31,5% не знають, куди можна поскаржитися у випадку їх порушення. 19% впевнені, що в такому випадку вони не отримають необхідний захист, а близько 23% не знають, чи можуть вони взагалі розраховувати на правову підтримку.
Проблемою також є насилля по відношенню до ВІЛ-позитивних жінок. Як показало опитування, після підтвердження статусу значно частішають випадки насильства з боку працівників медичних установ, і дещо меншою мірою – з боку членів родини та суспільства в цілому. Також збільшується ризик насильницьких дій з боку правоохоронних органів та силовиків.
Щодо встановлення діагнозу, то 42,3% опитаних дізнались про свій статус під час обстеження в період вагітності. При цьому, для деяких це був саме той момент, коли їм вперше довелося повною мірою стикнутися з агресією та зневагою з боку медичних працівників. Одна респодентка згадувала, як під час консультації лікарка почала на неї кричати за те, що та одразу не розповіла про свій діагноз, а потім видала «Так тобі, наркоманко, і треба!». Це, до речі, було найбільш культурним звинуваченням. Проте варто відмітити, що у ВІЛ-позитивних матерів зазвичай народжуються діти без цього статусу. По всій Україні в 5% новонароджених діагностують ВІЛ-інфекцію, а в Харкові – у 2%.
Уваги також потребує питання щодо психічного здоров’я. Було встановлено, що діагноз ВІЛ-інфекція стає причиною депресії 66,8% жінок. Більшість звинувачує себе у тому, що сталося, а для значної частини опитаних даний статус став причиною низької самооцінки, тривоги, страхів та панічних атак. Близько 16% розповідали про свої суїцидальні наміри, які виникли після оголошення діагнозу, а близько 17% почали зловживати психоактивними речовинами.
Щодо лікування, то тут також відіграє гендерний аспект. Адже сумісно з піклуванням про власне здоров’я, жінки ще мусять піклуватися про родину та займатися побутом. Особливо це актуально, коли потрібно дбати про дітей чи хворих членів родини, задля чого ВІЛ-позитивні часом можуть нехтувати власним лікуванням.
Як повідомляла «Справжня варта», ВІЛ-інфіковані люди часто стають жертвами дискримінації, а подекуди – і насильства. Тому до Всесвітнього дня боротьби з СНІДом по всій Україні та, зокрема, і в Харкові, проводяться різноманітні заходи, під час яких населення інформують про дану проблему.
