Дорогі брати і сестри! Як гостро відчуваються нами слова: «Жнива великі, а женців мало». Як бракує нам сьогодні у Церкві добрих пастирів, у храмі – громад свідомих мирян, які могли б поєднатися в молитві, підтримати пастиря і засвідчити силу Церкви. Як бракує нам чесних та ініціятивних людей довкола! І дуже часто в людини таке відчуття бідності покликань може викликати тривожну свідомість слабкости, навіть небезпеки. Якої сміливості треба, щоб за таких умов, бувши в цілковитій меншості в суспільстві, зважитися на дії, здатні змінити суспільство, а може, навіть змінити світ!

Ось і завершується перша частина річного літургійного кола євангельських читань, перша його невелика третина, яка тривала майже два місяці, починаючи від Великодня. В цей час читалося Діяння святих апостолів ‑ і ось останнє зачало, останній уривок із Діянь щойно відлунав. Прочитане було в цей час, зачало за зачалом, уривок за уривком, Євангеліє від Йоана. Неділі рахувалися також від Великодня. І хоча останні десять днів після Вознесіння Господнього ми вже не віталися по-великодньому, ікона Воскресіння Господнього вже була прибрана з центру храму, тим не менше атмосфера перебування у великодній радості Церкви була для неї весь час властивою.

Дорогі брати і сестри! Ще вчора на вечірній молитві ми почали відчувати порожнечу на початку молитовного правила. Там, де ще до вчорашнього дня лунав радісний пасхальний тропар, раптом утворилася пустка. Пустка така відчутна аж до часу, коли урочисто залунає на вечірні дня П’ятдесятниці «Царю Небесний». І це один із виховних засобів Східної Церкви: через обряд дати нам співпережити той важкий відповідальний період, який настав для громади учнів Христа, які мали б згодом стати Церквою, в десять днів, насичені молитвою, роздумом, вщерть насичені переживаннями – днів між вознесінням Господа Ісуса Христа і Зісланням Святого Духа. Нам, коли читаємо кілька рядків Євангелія від Луки чи трохи докладнішу розповідь Діянь святих апостолів, написаних тим самим євангелистом Лукою, здається, що це лише одна мить в історії спасіння. Але пригадаймо які-небудь важкі, відповідальні десять днів із власного життя.