Тетяна Семенова: «Під час вагітності формується перша матриця базової довіри до світу»

Ще ненароджений малюк в утробі матері нічого не бачить, не чує. Як можна вплинути на його психічний чи, тим паче, інтелектуальний розвиток?

– Фізичне, психологічне й інтелектуальне формування дитини починається ще до її народження. І всі процеси взаємодії відбуваються через матір.

В організмі є такі речовини – гормони. Є гормони ендорфіни – гормони насолоди, радощів, а є – адреналіни – гормони страху, агресії. Це те, що безпосередньо впливає на емоційний стан. Чим більше у матері виробляється ендорфінів, тим краще іде позитивний сигнал для дитини, у клітинах пам’яті закладається відповідна інформація.

Якщо мама слухає музику, всі беруть участь у її підготовці до зустрічі майбутньої дитини, тоді в клітинах пам’яті закладається інформація про те, що світ гарний, у ньому добре. Мама така задоволена, значить там добре. Тобто йде позитивний імпульс.

Якщо йде негативна інформація, більше адреналіну, мама чогось боїться, гінекологи постійно залякують хворобами чи кладуть у стаціонар на збереження плоду, мама в постійному напруженні. Яка інформація йде? – Світ небезпечний, мама щось переносить, за щось переживає, базова довіра зводиться до сигналів про небезпеку.

Під час вагітності формується перша психологічна матриця ненародженої дитини.  Іде інформація, що світ страшний. Від нього треба захищатися.

Якщо під час вагітності було багато негативу, як це виражається у подальшому розвитку дитини?

– Це виражається зміною поведінки дітей у ранньому віці. Тривожні діти – це ознаки того, що порушена базова довіра до світу.

Це ми говорили про першу матрицю. А є ще друга і третя. Вони теж несуть визначальну роль у відкладанні інформації в клітинах пам’яті.

Перинатальна психологія – це дуже молода наука. В Україні немає спеціальної школи для її вивчення. Ми переймали досвід від психологів із Росії. Вони створюють моделі корегування цих матриць.

На першу матрицю ми ніяк вплинути не можемо. Другу й третю ми можемо частково корегувати.

Друга матриця формується під час першого родового процесу – коли йдуть схватки, третя – коли йде потужний період і безпосередньо самі пологи, коли дитина проходить через вузькі пологові канали, і четверта матриця – коли ми її приймаємо.

Відкіля в нас суїциди, страхи, всілякі фобії? – Все це йде від третьої матриці. Наша програма базується на корекції цих страхів та інших негативних моментів, які закладаються ще до народження або під час народження дитини.

Зараз створюють окремі програми для кесарських дітей. Але як на мене, дітей, все ж таки, краще народжувати.

Від чого залежить така надмірна прив’язаність дитини до матері і що треба зробити для того, щоб на певний час дитину можна було залишити з братиком, сестричкою чи нянею?

– Я вже говорила про базову довіру, яка формується під час вагітності і пологів. На першому році життя дитина взаємодіє з мамою. Але в силу обставин часто доводиться залишати дитину на няню чи бабусю. Потім, коли мама знаходить час і повертається до дитини, вона вже боїться її відпускати.

У перші місяці життя дитина звикає до величезного простору, який її оточує. І хто як не мама може допомагати дитині освоювати цей простір?.. Якщо дитину залишити – у клітинах пам’яті відкладається інформація: «я нікому не потрібний».  Ми самі ці програми закладаємо. А потім – ситуація коли мама поряд. І в дитини страх знову втратити цю маму.

І ще одним дуже важливим моментом є енергетичне поле. Одну дитину можна погодувати, положити в ліжечко і на певний час відійти. Інша дитина – погодували, на 20 см. відсунули і вона вже плаче. Це дуже залежить від внутрішнього стану мами, зокрема, її страхів. Якщо мама дуже тривожна, то цим переймається і дитина.

До одного року дитина не має власної енергетичної оболонки. До року – йде формування першої оболонки. Ми її як створюємо, так і руйнуємо. Якщо у мами сильне енергетичне поле – метр, півтора, два. Якщо мама впевнена в собі, тоді й дитина може лежати спокійно. Якщо ж мама тривожна, дитина відчуває її стан.

І ще дуже важливим моментом є боязнь за наших мам. Коли мама кудись іде, дитина переживає, щоб з мамою нічого не трапилося. Це підтверджено дослідженнями. Віддаляти дитину від мами треба поступово. І тут знову повертаємося до базової довіри дитини до світу.

Якщо мама приводить дитину і запихає до нас в клуб , їй треба все роздивитися і вона боїться зробити перший крок, переживає за те, як їй буде в новому просторі. А інший малюк – відчиняє двері й біжить, йому всюди комфортно. Цю довіру сформували під час вагітності і на першому році життя. Така дитина легко ділиться своїми іграшками. Насправді, це дуже добре. Бо дитина довіряє світові. Але мами часто не розуміють чому їх дитина віддає всі свої іграшки іншим.

І знову ж таки, діти не бувають однаковими. На одну дитину вийшло відвести більше часу, на іншу – менше і так далі.

Коли у сім’ї народжується друга дитина нерідко виникає ефект Кайна (коли старша дитина відчуває брак уваги, постійні відволікання матері на меншу дитину і починає ненавидіти свого меншого братика чи сестричку). У якому віці найбільш гостро проявляється ефект Кайна, як його виявити й уникнути подальшого розвитку?

– Тут дуже важлива вікова різниця між цими дітьми. Оптимальний варіант для других родів – три роки.

Так якраз же ефект Кайна прояється у три – п’ять років?

До появи другої дитини треба готуватись. Тут уже йдуть виховні моменти: «ти старший, ти помічник», і в жодному разі не обділяти увагою старшу дитину.

Але ж у будь-якому випадку більше уваги мати приділятиме меншій дитині. Її треба часто перевдягати, годувати і розвивати.

– Старшу дитину треба якомога більше задіяти в ці процеси: принести рушник, принести іграшку і т. д. Тобто організувати активну участь в житті цієї дитини. Якщо ж старшу дитину постійно відганяти: «я тут годую – іди звідси, я тут пеленаю – іди звідси», звісно ж, будуть образи.

Але якщо вже це відбулося, є терапевтичні казки, які дають зрозуміти дитині, як себе треба проявляти з меншою сестричкою чи братиком.

Будь-яка казка лікує. Навіть, «Курочка-ряба» лікує, і «Колобок» лікує, якщо цю казку правильно інтерпретувати. У наших казках Лисиця не з’їдає Колобка. Спершу, казка була написана так, що Лисиця не з’їдала Колобка. А потім, під впливом агресії, все це було перероблено так, що Колобок провинився, дійшов до такого життя і був покараний. Але таку інтерпретацію краще давати для дітей більш старшого віку.

Ефект Кайна найбільш гостро проявляється тоді, коли маленька вікова різниця – рік, два роки, тому що діти перебувають в одній психологічній зоні розвитку.

Проблемами черговості народження дітей займався Адлер. Це цілий напрям досліджень.

Часто буває так, що мама ще не готова до народження другої дитини. Вона ще не відпочила і не відновилася після народження першої дитини. Вона ще не відійшла від хронічної втоми, а тут завагітніла ще раз. Тобто тут дуже важливий психологічний фактор прийняття другої дитини.

Дуже дякую Вам за змістовну розмову.