Іванна Скиба-Якубова: «Ми бачимо, що в інформаційному полі звучать не тільки імена Наді, Кольченка та Сенцова»

Іванно, розкажіть, будь ласка, як триває пікет на підтримку Надії Савченко та інших українських політв’язнів?

Ще не було ні дня, щоб під консульством нікого не було. Власне, ми зараз обговорюємо ідею про те, як поширювати інформацію про наших політв’язнів. Бо по місту ходять люди, які не знають, що відбувається. Не знають, що двадцять п’ять українців знаходяться в російських тюрмах. Вони цим не цікавляться, вони не знають цих імен. Або, можливо, хтось і цікавиться, але не так. Знає про Савченко, Кольченка, Сенцова, а про інших не знає. Чим більше ми будемо про них говорити, відповідно, тим більше у нас буде шансів їх якось виручити, визволити.

До речі, окрім наявності політв’язнів, зараз відбуваються ще такі дивні речі. Я наштовхнулася на інформацію про Володимира Балуха. Це кримчанин, якого кримський суд, якщо його можна таким назвати, засудив за те, що він у себе на хаті повісив український прапор. Так, він не політв’язень. Він не сидить в тюрмі. Йому приписали 300 днів штрафу чи щось таке. Але, в принципі, абсурдність цієї ситуації полягає в тому, що людину можуть схопити за те, що вона просто почепила у себе прапор. І це нагадує нам про те, що окрім наших політв’язнів, є ще таких політв’язень, як Крим.

Чи отримували ви якусь реакцію на цей пікет? Чи були люди в інших містах, які захотіли до вас приєднатися?

В принципі, є люди, які нам пишуть з інших міст. Вони говорять, що це хороша ідея – робити плакати та поширювати їх по районам. Більше того, у мене є декілька друзів, які живуть зараз не в Україні. Вони говорять, що хочуть зробити щось аналогічне у себе. Тому що в Америці чи Європі далеко не всі люди знають про те, що відбувається. Вони також хочуть якось зорганізуватися задля того, щоб поширювати інформацію про те, як Путін тримає у в’язницях 25 українців.

Ви приходите до консульства кожен день. І як на вас реагують перехожі?

Інертно реагують. Це дуже прикро. Але, я думаю, крапля камінь точить. Ні, є люди, які підходять, читають плакати, кивають головою. Одного разу до нас підходив батько з двома хлопчиками. Він розповідав, що вони щодня кричать у вікна консульства «Слава Україні». Але переважно люди не хочуть виходити з власної зони комфорту. Люди не хочуть стресу, вони не хочуть цікавитися тим, що відбувається навколо них. Особливо молоді люди.

Скільки зазвичай людей бере участь у пікеті? І хто це?

Після того, як ми перейшли від мітингів до маленьких пікетів, нас зазвичай збирається десь до дванадцяти чоловік. Це різні люди. Є волонтери, є пенсіонери. Просто небайдужі люди. Це, насправді, може бути хто завгодно.

Чи реагували на вас якимось чином представники влади або громадські організації?

Я можу сказати, що на нас реагували представники, очевидно, незаконних організацій. Тому що у нас був епізод, коли нас фотографувала якась особа із закритим обличчям. Потім вона дуже швидко тікала. Ми можемо зробити висновок, що це не був якійсь доброзичливець. І дуже прикро, що міліція, якої завжди втричі більше, ніж нас, на це ніяк не зреагувала. Коли ми намагалися якось догнати цю людину і з’ясувати, кому саме він пересилає ці фотографії і для чого, то міліція зробила вигляд, що це не сфера їх компетенції.

І на останок: які ви переслідуєте цілі, проводячи такі пікети кожен день?

Ви знаєте, я завжди повторюю одну й ту саму фразу про гігієну совісті. Ми робимо це в першу чергу для себе, для того, щоб не було соромно перед цим світом. Ще одна ціль – це публічність. Бачите, що відбувається: за останній тиждень з соцмереж доходить інформація, що в різних містах почали говорити не тільки про Савченко, а й про інших політв’язнів та робити якісь аналогічні акції. І ми бачимо, що в інформаційному полі звучать не тільки імена Наді, Кольченка та Сенцова, а й інших людей. Це означає, що у них щодня з’являється все більше і більше шансів. Що чим більше ми будемо про це говорити, тим більше ми будемо вимагати від наших дипломатів, від наших можновладців, від міжнародної спільноти звернути увагу не тільки на Савченко, а й на інших людей. Так у них буде більше шансів повернутися назад. Це головна ціль – повернути цих людей додому. І ми робимо все, що можемо. Це великий загальний пазл, який складається з дій тисяч людей.

У Харкові триває пікет на підтримку Савченко та інших політв’язнів