"Тризуб" в сучасній Україні

Саме ці цитати зі Святого Письма та праці Степана Бандери влучно характеризують сучасне становище нашої Організації.

Нас вкотре намагалися знищити як Організацію: деморалізувати, зламати, дискредитувати в очах українців, розколоти зі середини та розпорошити організаційний потенціал. Ворожа внутрішньо-окупаційна репресивна машина задіяла всі свої традиційні засоби і методи, добре відпрацьовані ще в часи ЧК-НКВД-КГБ. Арсенал їхній незмінний:

- провокація, яка дає підстави до репресії (у цьому випадку вибух у Запоріжжі в ніч на 1 січня 2011 року біля комуністичного кубла, внаслідок чого був знищений бовван збоченцю-сатаністу Сталіну, і поява в Інтернеті заяви нікому не відомого «Руху Першого Січня», на основі якої вибух був перекваліфікований у терористичний акт і почались широкомасштабні репресії проти «Тризуба»);

- хвиля арештів та затримань по всій Україні як активістів «Тризуба», так і прихильників нашої Організації (Д.Ярош, А.Стемпіцький, С.Бичек, Р.Винар, А.Тарасенко, Р.Хмара, А.Онуфрійчук, С.Борисенко, І.Загребельний, В.Лабайчук, П.Таран, Ю.Пономаренко, Е.Андрющенко, В.Абрамів, О.Зануда, В.Вишнюк, М.Кушнір, М.Сушельницький, В.Давиденко, А.Циганок);

- брутальні обшуки помешкань «тризубівців», залякування членів родин та цілодобове стеження за ними, виклики на допити всіх, хто хоч якось є чи був пов'язаний з «Тризубом» або симпатизує йому, нагнітання ситуації навколо затриманих;

- звинувачення «тризубівців» у тероризмі, вбивствах, замаху на президента, всіх можливих і неможливих підпалах офісів комуняк та регіоналів, збереженні величезних арсеналів зброї, створенні незаконних воєнізованих формувань та підготовці майбутніх терористів ледь не на рівні «Аль-Каїди» тощо;

- вибивання з молодих українців потрібних для владного режиму показів для занесення в протоколи та примушування підписуватися під ними; перевезення затриманих з мішками на головах; постійна зміна місця утримання; свідоме приховування від родичів інформації про затримання та місце перебування ув’язнених; недопущення адвокатів до затриманих; постійні катування та побиття; ненадання необхідної медичної допомоги; недопущення священиків для уділення Святих Тайн; безперервні допити без їжі та сну; взяття під варту з безглуздих та надуманих причин; погрози; підрив довіри до керівництва Організації та один до одного за допомогою заїжджених схем «вже всі зізналися у всьому, а ти, дурний, мовчиш», «ваше керівництво вас здало», «ви – гарматне м’ясо», «вас використали керівники для своєї політичної кар’єри», «за проведені акції всі отримали гроші, тільки ти один не отримав», «вас підставили» і т.д. Все це – мала частина того, через що пройшли хлопці;

- фабрикування справ на замовлення (постійна перекваліфікація статей, відкриття по-новому вже закритих справ, навішування «висяків» (як от вбивство бізнесмена Брагінського в Дніпропетровську в 2009 році нібито Р.Винарем – хірургом вищої категорії з 26-річним стажем роботи; підпал виборчого штабу Януковича в Галичі Івано-Франківської області в 2009 році нібито В.Абрамівим та інше);

- суди над українськими націоналістами та патріотами в різних областях України: у Рогатині Івано-Франківської області за звинуваченням у незаконному зберіганні зброї – С.Бичек (2 роки позбавлення волі), А.Стемпіцький (4 міс. арешту); на цей час продовжуються суди в Києві за пошкодження істукана Лєніну в центрі столиці 30 червня 2009 р. (А.Тарасенко, М.Коханівський, О.Задорожний, І.Срібний, Б.Франт); в Запоріжжі за відпил голови «пам’ятнику» міжнародному терористу Сталіну 28 грудня 2010 року (Р.Хмара, А.Онуфрійчук, В.Лабайчук, П.Таран, Ю.Пономаренко, В.Абрамів, О.Зануда, В.Вишнюк, Е.Андрющенко); в Запоріжжі за звинуваченнями у підпалах офісів комуняк і регіоналів (І.Загребельний, В.Давиденко, А.Циганок); в Галичі Івано-Франківської області за звинуваченням у підпалі офісу регіоналів (В.Абрамів).

Все це наша Організація вже проходила за часів правління Кучми (у 1996 році «Тризубу» був нанесений важкий удар «п’ятою колоною»: два роки проти Організації застосовувалися провокації, арешти за сфабрикованими справами (судові процеси в Донецьку, Харкові, Дніпродзержинську); удари ворожої агентури, які проявились у спробах розколоти Організацію, сильний морально-психологічний тиск на членство, «загадкові» смерті та «випадкові» автомобільні аварії провідних членів Організації. Влітку 1997 року в Тернополі відбулось політичне судилище над членом Центрального Проводу «Тризубу» І.Сутою, а восени 1998 року у Львові відбулось аналогічне політичне судилище над членом Центрального проводу Є.Філем).

Але за своїм цинізмом, брутальністю та ненавистю до всього українського нинішній режим на чолі з Януковичем перейшов всі межі. «Якщо ти свідомий українець і прагнеш жити гідно – значить ти злочинець!», «Якщо ти український націоналіст і прагнеш добра для своєї нації – отже, ти терорист!», «Якщо ти захищаєш честь і гідність «мертвих, живих і ненароджених» українців – ти повинен сидіти в тюрмі!» Так коротко можна сформулювати політичне кредо сучасних «власть імущих». Відчуваючи себе вершителями доль мільйонів українців, насолоджуючись своєю безкарністю і вседозволеністю, відчуваючи патологічну ненависть до української землі, вони забувають, що є суд Божий і кара Божа…

Коли антиукраїнська ворожа система намагається нищити націоналістичну Організацію – нічого дивного в цьому немає. Якщо Організацію не розпрацьовують – значить вона або нічого не робить, або діє на руку окупаційній владі. Це логічно. Але в складні часи, коли репресивна машина набирає обертів, з’являються з небуття інші персонажі, які, як стерв’ятники, чекали свого часу. Це так звані «рятівники» Організації та «всезнаючі» особи. Будучи на узбіччі творення історії, але маючи свої примітивні амбіції та образи, вони спробували миттєво використати нагоду для власного утвердження та реалізації своїх антиорганізаційних планів.

В інтернет-просторі з’явилися відеозвернення з надзвичайно «серйозними» звинуваченнями на адресу керівництва «Тризубу» про масові зради та співпрацю з силовими структурами. Почались кухонні дискусії про те, хто винен і чому так сталося. (Взагалі, практика «кухонної боротьби» і «боротьби» в Інтернеті на форумах є досить потужною, адже для цього і часу не багато потрібно, і з задоволенням цей час минає та і, врешті-решт, безпечно).

Крім того, можна поради давати, показувати своє «знання і розуміння ситуації», робити таємничий вигляд і розповідати про «істинні» причини затримань та арештів, про кучу зрадників, агентів та провокаторів. Смішно на це дивитись, якби це не впливало на психологічний стан і самих ув’язнених, і тих, хто реально, а не за клавіатурою чи чаркою, бореться за свою Націю.

У зв’язку з цим пригадалась цитата з «Жерців імпрези» Провідника «Тризубу» Василя Іванишина про так званих «ябунів» і «ябистів»: «Самі, звичайно, нічого не роблять, зате завжди незадоволені всім і всіма і час від часу голосно кричать: ябуни – «Як буде необхідність, то я й автомат візьму!»; ябисти – «Я би стріляв всіх підряд!» Вся ця деструктивна «мишача вовтузня» як навколо «Тризубу», так і серед деяких колишніх «членів» нашої Організації дуже добре відділяє «кукіль від пшениці». Тому звертаюсь до всіх, хто свідомо чи несвідомо працює на боці ворога: об’єднуйтесь десь там, на стороні, в «Клуби взаємного вшанування», в гуртки «Кухонних борців за кращу долю України» або «Шанувальників Зеленого Змія» і не лізьте до Організації, бо вона має націоналістичний імунітет… Та й не місце вам в «Тризубі».

Окрему увагу хочу приділити постаті Дмитра Яроша. Він один з тих, на кому був сконцентрований шквал інтриг, провокацій, зміїних шепотінь та безглуздих звинувачень. Один із засновників Організації, який повністю віддається організаційному життю (на відміну від багатьох «правдолюбців»), двічі керував «Тризубом» і раптом став «зрадником» і «агентом СБУ». Воістину, чим нахабніша брехня, тим охочіше в неї вірять люди.

Звичайно ж, не антиукраїнський режим зі своїми псами запроторив за націоналістичну діяльність актив «Тризуба» до тюрем, а всіх «здав» Ярош. Той Ярош, який сам творив і розбудовував нашу Організацію, витворював провідну команду і жив «Тризубом». І нікому не було цікаво, що відразу після виходу на волю Дмитро Ярош приклав максимум зусиль, щоб стабілізувати ситуацію навколо «Тризуба» та вивести Організацію з-під удару, не чекаючи похвал і не б’ючи себе в груди, а діючи як справжній націоналіст. Але, «плюй дурному в очі, а він каже, що то Божа роса» – те саме і з «всезнаючими правдолюбцями», які є звичайними інтриганами та дрібними (і головне, нікому непотрібними) провокаторами. Тому користуймось мудрістю: «Собака гавкає, а караван іде».

Тепер питання про «тероризм», який намагались прив’язати до «Тризубу», і «український націоналізм» – ідеологію, яку сповідує наша Організація. Порада для тих, хто безпосередньо намагався поєднати непоєднувані речі: потрібно почитати про те, що таке тероризм, та вникнути в ідеологічні принципи «Тризубу». Для тих, хто читати не вміє, спробую коротко пояснити. Поняття «тероризм» походить від слова терор (лат. terror – страх, жах, жахливість). Переклад цього слова чітко вказує на характер і мету дій, тобто навести жах на людей, шляхом різноманітних терористичних актів. У Кримінальному Кодексі України в коментарях до статті 258 «Тероризм» також чітко зазначено: «Характерною ознакою тероризму є його відкритість, коли про мету заподіяння шкоди чи погрози, про вимоги широко розголошується.» А тепер, для порівняння, що «широко розголошується» «Тризубом» імені Степана Бандери:

Наша мета: Здобути, закріпити і розбудувати Українську Самостійну Соборну Державу – державу української нації на етнічних українських землях зі своїм власним суспільним ладом, відповідно до потреб і бажань українського народу, який би запевнив українській нації всебічний розвиток, усім громадянам України – Свободу, Справедливість, Добробут.

Наша ідеологія – український націоналізм: ідеологія захисту, збереження і державного самоутвердження української нації.

Наша боротьба: за владу народу, а не за владу над народом.

Наша стратегія: боротьба за Україну, а не за посади; змагання за право українців бути господарями своєї долі, країни, держави, а не за можливість панувати над власним народом.

Наше завдання: провести якісні, революційні зміни та перетворення в інтересах української нації, але при цьому не ослабити і не поставити під загрозу саме існування державності України.

Наше прагнення: зближувати політику влади з українською національною ідеєю та інтересами українського народу.

Наше переконання: доки український народ не розв’яже своєї головної проблеми – не створить власної національної держави, не узаконить свого права творити державу, формувати і контролювати владу, – доти жодна його проблема (політична, соціальна, економічна, міжнаціональна, військова, релігійно-конфесійна, освітня, культурна, екологічна тощо) так і не буде вирішена на його користь, доти над українцями на їхній землі пануватимуть чужі правди, чужі сили, чужа воля.

Після порівняння відразу ж на думку спадають рядки з Шевченкового «Кобзаря»:

Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбойник не стане…

Як бачимо, нічого спільного між тероризмом та ідеологією українського націоналізму немає, але і надалі «Тризуб» намагаються показати українцям (особливо на Сході та Півдні України) як страшну бандерівську терористичну організацію, бойовики якої сидять десь по карпатських схронах та день і ніч марять, якби-то підірвати яку-небудь АЕС, газопровід, дамбу чи метро і, головне, щоб невинних жертв було побільше – адже терористи! А частина представників силових органів та влади браво рапортують громадянам України (та й російським господарям теж) про боротьбу з тероризмом в образі страшного «Тризуба». Непорядок – у всьому світі борються, а у нас ні. Ми теж «магьом»! Повний ідіотизм…

А тепер про те, що ж далі. Зараз у багатьох людей виникає запитання: «Частина хлопців вже на волі, пік репресій проти Організації наче минув, чим буде займатися «Тризуб», які перспективи?»

Найважливіше: слід зробити висновки після минулих подій (і Організації загалом, і кожному зокрема) та саме на їх основі будувати роботу у внутрішній та зовнішній площинах.

У будь-який час ворожа система може повторно нанести удар нашій Організації і продовжити інкримінувати нам цілий ряд кримінальних статей. До цього членству слід бути готовим самому і готувати громадську думку. Тактичними завданнями Організації в зовнішній площині є:

- Вести широку націоналістичну пропаганду з метою популяризації нашої Організації та підтримки суспільством наших Ідей та дій. Щоб у випадку повторних репресій українці могли чітко відрізняти нахабну ворожу брехню від правди та широко підтримувати нашу боротьбу.

- Посилити пропагандивну роботу в середовищі національно-патріотичних партій та громадських організацій, щоб покінчити раз і назавжди з образом «тризуба-провокатора», «тризуба, співпрацюючого з владою», «тризуба, працюючого на спецслужби». Ми не будемо поборювати будь-які проукраїнські сили, котрі хоч якось протиставляються режиму внутрішньої окупації, використовуючи наш принцип: сприяти згуртуванню всіх національно-державницьких сил навколо конкретних справ для реалізації української національної ідеї. Але це не означає, що не буде конструктивної націоналістичної критики.

- Посилити роботу з українським духовенством (УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ) та церковними громадами, які повинні стати авангардом в боротьбі проти брутального засилля московського імпер-православ’я, сектантства, бездуховності, збоченства та певних західних «цінностей», що вперто намагаються нам нав’язати.

- Налагодити системну співпрацю зі ЗМІ для об’єктивного висвітлення нашої діяльності.

- Займати активну націоналістичну позицію в акціях протесту різних верств населення (студентські протести, підприємницькі акції, спротив пенсійній, житловій та земельній реформам, які є відверто антинародними і т.п.). Разом з тим, роз’яснювати протестувальникам необхідність розв’язання основної проблеми – створення власне національної держави, без якої жодна з вищезгаданих проблем не буде вирішена на користь українців.

- Скрізь і всюди вести пропагандивну, роз’яснювальну та організаційно-розбудовчу роботу з метою створення єдиної потужної націоналістичної системи, частиною якої буде наша Організація, пам’ятаючи, що будь-яку ворожу систему можна змінити тільки власною, сильнішою та організованішою. «Тризуб» є ініціатором творення такої націоналістичної системи. В своїй діяльності ми докладемо максимум зусиль, щоб витворився справжній, дієвий та авторитетний Провід українського націоналістичного руху. Одним із ідейно-політичних провідників такого об’єднання «Тризуб» бачить Дмитра Яроша – людину, яка має величезний організаційний досвід, потенціал та моральний авторитет не тільки в «Тризубі», а й поза його межами.

Тепер про внутрішню діяльність. Першочерговими завданнями Організації на внутрішньому відтинку є:

- Посилення організаційно-кадрової роботи (залучення нових людей, розбудова «Тризуба» на неосвоєних теренах, зміцнення і закріплення існуючих організаційних структур).

- Зміцнення організаційної та виконавчої дисципліни згідно четвертої точки «12 прикмет характеру українського націоналіста»: «…Кожний наказ для нього святий. Він знає, що дисципліна – це основа організації сили, а анархія – це руїна.»

- Зміни організаційного устрою згідно викликів часу для більш ефективної діяльності Організації.

- Посилення системної вишкільної роботи з членством, особливо в організаційно-кадровому, ідеологічному та юридичному напрямках. «В ідеалі кожен член «Тризуба» має настільки засвоїти наші ідейні та організаційні засади, методику творення і діяльності Організації, щоб стати живою її клітиною, з якої має початися її народження чи відродження – навіть за умови, що залишиться тільки він один. А тому організаційному вишколу кадрів необхідно приділяти постійну увагу.» (В.Іванишин).

- Продовження активної націозахисної роботи, постійно пам’ятаючи другу точку Декалогу: «Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації».

- Підготовка до VII Великого Збору Організації, на якому будуть окреслені стратегічні напрями діяльності «Тризуба» в сучасній політичній ситуації.

- Налагодження механізму постійної допомоги ув’язненим побратимам та їхнім родинам.

З Богом ми переможемо і покажемо нашу силу!

Від імені ВО «Тризуб» ім. С.Бандери висловлюю щиру подяку всім, хто з перших днів, не боячись переслідувань, допомагав і допомагає нашій боротьбі.

Ми щиро вдячні українському духовенству і церковним громадам, адвокатам і народним депутатам, політичним та громадським діячам, інтелігенції та підприємцям, тисячам простих людей за всебічну підтримку українських націоналістів. Завдячуючи Вам, ми вистояли і готові до подальшої боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу, за право кожного українця бути господарем своєї долі на українській землі.

Дякуємо матерям і батькам, родинам наших побратимів, які були чи залишилися і зараз в ув’язненні, за підтримку та розуміння.

Хай Господь надає всім нам духовної сили витримати всі випробування і вийти переможцями!

СЛАВА УКРАЇНСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ РЕВОЛЮЦІЇ!
СЛАВА УКРАЇНІ!