Як з'явилася на Харківщині фортеця Ізюмської оборонної смуги Лиман

Коли у 1677 році Лиманська фортеця ввішла до складу Харківського слобідського полку, то відомостей про заснування вже не було. Коли приказний служитель Василь Боличев зробив «Сметную» книгу у 1682 році то рік побудови фортеці вже не встановлено. Фортеця, між тим, із 1680 року стала входити до складу Ізюмської оборонної смуги, а у 1682 році підпорядковувалась Ізюмського слобідському полку.

Перший острог у Лимані було побудовано між двох лиманів на ногайській стороні, перекриваючи прохід можливому нападу татар. Місцевість була відкрита, але завдяки озерам, а весною та восени розливам річки Сіверський Донець фортеця була майже неприступною. В плані вона була округлою із соснового лісу висотою 1,5 сажні (більше 3 м) довжиною 365,5 сажень (782 м), цей великий острог був окопаний ровом глибиною більше 4 м. Треба сказати, що цей великий острог вже тоді був не дуже вдалим, і до кінця 1689 року мав декілька провалів, тому що сосновий ліс швидше гниє.

Фортеця не мала жодної башти, до неї вели четверо воріт, тільки к 1690 року на воротами біли побудовані проїзні башти. На озброєні в Лимані було дві залізних пушки довжиною близько 2 м, до них 99 ядер, та бочка пороху. Службу у фортеці на 1682 рік несли 96 черкас городової служби, серед них: Василей Ткач, Харко Степанов, Грицько Оришенко, Алекса Пивовар, Юско Колачник, Андрюшка Бураченко, Косма Гончар, Яцко Марченко, Панас Швец, Кирик Половиченко, Степан Вуйтенко, Остапий Хахайло, Семен Кишинский, Федір Ктитор, Петро Зміївський, Матвій Москаль, Василь Водолажський, Степан Печенецкий, Процик Соколянской, Клим Богодухівський, Грицько Гризодубов, Харко Гордієнко, Дмитро Рублевський, Іван Ющенко та інші.

План фортеці Лиман 1767 року

Після 1682 року у великому острозі був побудований малий острог – цитадель 174 сажні в довжину (близько 385 м), а понад ним рів, але і цей острог був на 1691 рік гнилим. Звичайно ж, що як фортеця він не зміг втримати довгої облоги, і витримував короткі татарські набіги. Між тим хоча татари і не змогли взяти Лиман приступом, але у 1688, 1689 и 1691 роках вбивали черкас городової служби, уводили в полон десятки людей, табуни коней і скотини.

Саме після цих подій у фортеці Лиман додали ще дві гармати, таким чином число артилерії виросло до чотирьох пушок, а до них 644 ядра та півтори бочки пороху. Хоча толку з тих пушок, якщо на 1699 рік в Лиманській фортеці не було жодного пушкаря.

«Сметная» книга 1782 року

У Лимані на 1699 рік було три церкви, соборна Архангело-Михайлівська стояла у цитаделі, а на посаді Покрови і Хрестовоздвиженська. Наприкінці XVIII століття ми вже не бачимо Покровської церкви.

У 1730-ті роки фортецю Лиман значно розширили згідно з планами інженерів Української оборонної смуги. Великий острог вже мав довжину 866 сажень (більше 1782 м), дерев’яні стіни та рів – вишина рову та стін досягала 4 сажень (8,5 м). Цитадель вже була правильного регулярного плану з чотирма редутами та палісадником довжиною та окопана ровом 244 сажні (522 м). Висота стін та рову досягала (близько 13 м). Але і ця фортеця до 1767 року дожила як «обветшалая», а згодом і взагалі була зрівнена так, що до 1785 року від неї вже нічого не залишилося.

Архангело-Михайлівський соборний храм та його дзвіниця, фото С. Таранушенка