Андрієві Лози: як козаки на Харківщині від татар боронилися

Селище Андріївка на топографічній мапі, 1930 рік

Після перебування у Бєлгороді та Москві він заохочував черкас на переселення і заснував ще слободи Андрієві Лози, Бишкин, Савинці, Лиман. З 1669 року всі вони увійшли до складу створеного Балаклійського полку, яким і став керувати полковник Яків Євстафійович Чернігівець. І хоча архієпископ Філарет у своїй книзі «Историко-статистическое описание Харьковской епархии» наводить дату заснування Андрієвих Лоз у 1663 році, що то за документ він не наводить і до цього часу він невідомий.

Фортецю Андрієві Лози почали будувати близько 1670 року, тож у 1673 році вона зустріла татарський загін пострілами із двох гармат. З 1677 року, коли Балаклійський полк було ліквідовано, фортеця Андрієві Лози увійшла до Харківського полку.

Фортеця та посад Андріївки на плані 1767 року

З 1680 року при будівництві Ізюмської оборонної смуги Андрієві Лози увійшли до її складу. На цей рік 381 козак входив до Харківського полку, а 130 козаків були в числі черкас городової служби. Фортеця стояла у низині, проміж болоту, мала вигляд прямокутника довжиною 210 сажнів з чотирма баштами дубовим лісом, дві з башт були з проїзними воротами. В середині фортеці була соборна дерев’яна церква Різдва Богородиці.

На 1681 рік на озброєні фортеці біло дві залізних гармати довжиною по 3 аршини на станках і колесах (ядра до тих гармат були вагою по 4 гривенки – 1,638 кг), та дві пищалі. У фортеці був государів двір, де розташовувалося воєводське управління. На тому дворі стояли воєводські хороми, «два жилища на подклетах», льодовик, конюшня.

Фортецю оточував посад довжиною 610 сажнів із чотирма баштами з вишиною стін 2,13 м та рів глибиною і шириною по 2 сажні (4,3 м). До посаду вели четверо воріт: Балаклійські, Чугуєвські, Успенські та Дмитрівські. Кожні ворота охороняли по два козаки, яких міняли через добу. Також на караулі стояли по два козаки у государевому дворі та гармати. В середині посаду була дерев’яна Воскресенська церква. За посадом у Балаклійських воріт стояла ще одна дерев’яна Миколаївська церква.

Частина карти Ізюмського повіту з показанням слободи Андріївка, 1787 рік

До Андрієвих Лоз відносився квадратний острожок з баштою у Шебаліна озера, де несли службу по 5 козаків, а якщо наближались татари, то його обороняли вже 30 козаків. Він знаходився у 1,5 версти від фортеці і його оточували три ряди надовбів. Висота його стін була 2 сажні (близько 4,3 м), а висота башти була 4 сажні (8,5 м). Між острожком та Андрійовими Лозами стояли надовби, довжина яких в досягала 700 сажнів.

Від Андрієвих Лоз по лівому берегу Сіверського Дінця на задум генерала Григорія Касогова планувалося насипати тут земляний вал, але лише поставили у три ряди надовби довжиною 690 сажнів. Для їхнього виготовлення використовувалися колоди довжиною 3 сажні (6,4 м).

Жителі Андрієвих Лоз с самого початку існування побудували на Сіверському Дінці водяний млин – він відомий з прохання населення 1681 року про можливість сікти ліс на лівому березі Дінця. В цьому ж році під Андрієві Лози підходили татари, і фортецю обороняли не тільки черкаси городової служби, але й полк генерала Касогова.

У 1685 році Андрієві Лози увійшли до складу Ізюмського полку, а у 1687 році полковник Григорій Єрофійович Донець розбив поруч із фортецею татарську орду. Та не пощастило жителям слободи у 1688 році: татари приходили 30 липня та 3 вересня, і обидва рази багато людей побили і в полон взяли.

На 1695 рік у Андрієвих Лозах серед черкас городової служби були: Юрко Федоров, Іван Калашнік, Петро Шакотенко, Грицко Сергієнко, Петро Сиромолочаенко, Терешко Шаповал, Андрушка Шупчин зять, кузма Ливняк, Яцко Левенцов, Семен Пивовар, Василь Апонасенко, Іван Слеповоронский, Матвій Денщик, Андрушко Сліпий, Семен Лях, Михайло Старий, Грицко Резниченко, Степан Токаренко, Феско Ткач, Трохим Винник, Ярема Пасечников, Петро Киця та інші.

Церква Різдва Богородиці на світлині Бориса Пивовара, 1936 рік

Фортеця стояла застарілою ще на 1767 рік, зберігались і стіни посаду. За інформацією підканцеляриста Григорія Божкова, у військовій слободі Андріївка проживало окладних 1512 чоловіків, було 439 дворів, 32 вулиці та провулка, проходило два ярмарки: 20 липня та 26 жовтня по два дні кожен. Звичайні торги були кожної п’ятниці. Ремісники займались переробкою шкір, шевським, ковальським, кравецьким промислами. Подушного збору збиралося 1408 карбованців 85 копійок.

Зараз колишні Андрієві Лози – селище міського типу Андрїївка. За новою адмінреформою входить до складу Ізюмського району Харківської області.