Про великий бізнес і пенсійну систему

1. Відомо, що людям  пенсійного віку значно складніше працевлаштуватися. Тому вони поповнять і без того величезну лаву безробітних, яким передбачені виплати. Або ж долучаться  до тих працівників, які працюють нелегально.

2. В Україні спостерігається великий рівень інвалідизації населення. Підвищення пенсійного віку тільки сприятиме цьому процесу, а отже збільшить число тих, кому необхідно буде надавати пенсії з інвалідності.

3. Погіршиться ситуація з отриманням робочого місця (в тому числі - першого) для молоді.

Ситуація навколо пенсій в Україні дійсно тяжка. За даними експертів,  через декілька років по всій країні на кожного працюючого будеприпадатиодин пенсіонер (по деяким регіонам вже зараз це співвідношення виглядає ще більш критичним 1:2, 1:3 й навіть 1:4). Згідно з прогнозами, частка працездатного населення в подальшому буде лише зменшуватися. Без проведення необхідних перетворень нинішня пенсійна система залишатиметься нежиттєздатною.

Влада пропонує так звану «трипілярну пенсійну систему» яка складається з: державного пенсійного фонду (солідарна система), накопичувального державного фонду та індивідуального нарахування комерційних страхових кампаній.

Але чи реально її впровадити в найближчий перспективі? Гадаю, ні. На заваді стане низка факторів, головним з яких є недостатній рівень заробітних плат.

Усі розвинені капіталістичні держави, умовно можна поділити на ті, що мають більш ліберальну та більш соціальну економіку. В державах ліберальної економіки існують кращі умови для ведення власного бізнесу, а також вищі, в порівнянні з державами соціальної економіки заробітні плати. Проте, у них не така приваблива соціальна система. В державах з соціальною економкою все навпаки.

В України ж і зарплати для більшості населення вкрай низькі, і умови для бізнесу, м’яко кажучи, погані, а про соціальних захист зовсім промовчу.

Разом з тим, згідно журналу "Форбс", вітчизняні олігархи в рази збільшують свій капітал. Зрозуміло, що складовою такого «успіху» є економія на заробітних платах. То чи не виглядає логічним запровадження високих ставок пенсійного податку для тих, хто отримує надприбутки, особливо для великого бізнесу, який використовує природні ресурси країни (наприклад, в Норвегії пенсійний фонд формується рентою на видобування нафти), займається імпортом, гральним бізнесом, виробництвом спиртних напоїв та тютюну?