Дорога в НІКУДИ: вироком для Тимошенко влада загнала Україну в глухий геополітичний кут
Але у мене таке враження, що наш північний сусід може легко забути цей "прикрий випадок", якщо Україна погодиться на переговори щодо Митного Союзу. ЄС продовжуватиме критикувати українську владу за проблеми з демократією, відмовиться розглядати питання про асоціацію... а Москва "любитиме" нас і такими (такими - навіть більше).
Під час останньої "Свободи слова" один із українських політиків навів слова відомого російського шовініста Затуліна. Щось на кшталт: "Ми знаємо, що рано чи пізно Україна буде з Європою. Але в інтересах Росії, щоб цей процес тривав довше".
Ці слова Затулін сказав давно. А ми й досі не з Європою. Робимо один крок вперед і безліч назад! Навіть не назад, бо це означає все ж таки послідовний рух до попереднього стану…, а в НІКУДИ.
Боюсь, що черговий крок в нікуди сьогоднішня влада може зробити досить скоро, адже не треба бути пророком щоб прогнозувати те, що Українська Тема вже традиційно буде використана під час виборів Путіна Президентом Російської Федерації. Як же гарно, загнана своїми ж власними рішеннями в глухий геополітичний кут, готова на будь-які умови тільки б не втручалися в її розборки з опозицією, українська влада впишеться в передвиборчу компанію Володимира Володимировича. Імідж збирача «русских земель» - забезпечений!
Сподіваюсь, що такі дії не призведуть до поглинання України Росією. Принаймні – в найближчій перспективі. Все таки нашим можевладцям – олігархам не кортить повторити досвід Ходорковського, Абрамовича…Напевно все залишиться фікцією. Але так чи інакше подібна політика влади на десятиріччя відпросить нашу державу від Європи, а значить від демократії, свободи особистості, громадянського суспільства, великих матеріальних ресурсів врешті – решт...
Чи є можливості позитивного вирішення ситуації що склалася? Звичайно! В тому числі і ті, як стверджують деякі політологи та політичні експерти, які задовольнять вітчизняний владний Олімп (звичайно частково, адже від такого аперкоту, який сама собі завдала влада, без наслідків зазвичай не обходиться). Головна умова – звільнення Юлії Тимошенко та Юрія Луценка.
Чи піде на такий крок влада? Не хочу займатися гаданням на кавовій гущі, адже переконаний, що справа тут не стільки в політичній доцільності, стільки в психологічних аспектах. А психологія людини значно складніше піддається аналізу, адже вона часто не обмежується чіткими логічними зв’язками.
Але чекати не довго. Чи вдасться протистояти фобії дізнаємося в найближчий час...
