Чи принесе Болотна площа зміни в Росії?

Неділя, 11 грудня 2011, 15:19
9 грудня 2011 року на території Росії відбулись масові заходи проти фальсифікацій, які відбувалися під час виборів до Державної Думи Російської Федерації. Мітинг на Болотній площі в Москві став наймасовішим і зібрав, по різним даним, від 60 до 150 тис. осіб. Мітинг був санкціонованим, поліція поводилася дружелюбно, провокацій майже не було. Що ж стало причиною такої нетипової поведінки російської влади і які перспективи відкрив для російського суспільства цей захід?
Чи принесе Болотна площа зміни в Росії?

Чи надасть влада право на проведення мітингу знаходилося під великим питанням. У четвер в мерію були запрошені ініціатори мітингу, яким запропонували перенести його з площі Революції на Болотну. Влада аргументувала свою пропозицію тим, що площа Революції не вмістить всіх бажаючих (на той час було заявлено 30 тис. осіб).

Пізно вечором в четвер було оголошено про те, що більшість організаторів мітингу погодилася на умови влади. Ті, які не погодилися, наприклад Едуард Лимонов, стояли на своєму – тільки площа Революції.  Домовленість з владою він вважав зрадою.

Треба сказати, що своїх слів він дотримався. Але мітинг на  пл. Революція був малочисельним. В основному він складався із зівак і журналістів. Людей, які переплутали місце проведення мітингу також було дуже мало. Поліція  їх ввічливо відправляла на санкціонований захід.

Мітинг на Болотній розпочався о 14.00 за московським часом. Не дивлячись на те, що виступаючих була сила – силенна, більшість його учасників  із-за фактичної відсутності звукопідсилювачів, їх не чула. Проте учасників мітингу, протягом кількох годин ставало все більше. Люди роздавали білі стрічки, квіти, скандували гасла, демонстрували свої плакати та «милувалися» іншими. За словами свідків, все відбувалось мирно.

Були поодинокі випадки провокацій (або те, що безумовно нагадувало їх), але належний рівень самоорганізації учасників мітингу не дозволяв їм втілитися в життя. До їх числа можна віднести плакати «Геї проти Путіна!» та дії радикальних націоналістів, які були в масках,  палили флаєри та кричали різні непристойності. Їх представник  Костянтин Крилов наполегливо домагався виступу. Коли йому слово все таки було надано, публіка своїми вигуками виставила йому негативну оцінку. Треба зазначити, що натовп радикалів прийшов саме тоді, коли  Болотна площа була переповнена і поліція прийняла рішення більше не пропускати людей.  Напевно для них місце було замовлено заздалегідь?!

Організатори заходу очікували масових арештів і провокацій з боку влади. Для цього був створений центр надання юридичної допомоги для можливих затриманих.   Проте муніципальна влада та правоохоронці на цей раз діяли досить доброзичливо: дозволили несанкціоновану ходу з пл. Революції на Болотну, втручалися в дії мітингуючих фактично тільки в разі відвертих провокацій. Багато журналістів та експертів висловлювали радісне здивування тому факту. Деякі з них почали робити зовсім інфантильні висновки, мовляв, поліція просто не хотіла арештовувати людей, бо знають, що вони невинні. Наприкінці московського мітингу ведучий подякував поліції за гарно зроблену роботу.

Фото: www.echo.msk.ru 

Невже російська влада змінилася з моменту проведення недавньої акції опозиції на Тріумфальній площі, коли було арештовано близько 60 осіб?

Аналізуючи хід проведення мітингу, деякі його учасники заявили про те, що народ на Болотній  вже переміг. Чи відповідає це дійсності?  На мою думку, дивлячись, яку мету вони переслідували. Якщо – поспілкуватися з однодумцями, доказати собі, що «я - не раб», врешті - решт – заявити владі, про своє обурення  - то, безумовно – так. Але чи означає це те, що мітинг на Болотній сприятиме тому, що влада зробить бодай якісь висновки на користь протестувальників? Навряд!

Людям просто дозволили випустити пар. Адже тримати в собі незадоволення – вкрай небезпечно, особливо для безпрецедентно ослабленої російської влади. Скоро ейфорію від «перемоги» замінять передсвяткові клопоти,  Новий Рік, Різдво, Старий Новий Рік, післясвяткова втома… Потім все це плавно і непомітно переросте в чергові вибори Володимира Путіна Президентом Російської Федерації…

Це не означає, що мітингів в Росії більше не буде. Навпаки, є підозра що їх кількість, бодай на певний час, збільшиться. І затриманих, напевно, буде менше. Коли незадоволених діями влади так багато, бити дубинками та саджати в буцегарні вкрай неефективно. Куди ефективніше націлити свій гнів на соціальні мережі. Відомо, що засновник мережі «ВКонтакте» Павло Дуров оприлюднив в своєму мікроблозі лист від ФСБ, який на підставі закону «Про оперативно – розшукову діяльність» і закону «Про інформацію, інформаційні технології та інформатизацію» вимагав блокувати декілька груп противників «Єдиної Росії». Треба зазначити, що Дуров відповів відмовою. Але чи багато власників інтернет – ресурсів та ЗМІ можуть похвалитися такою громадянською позицією?

Інший напрямок боротьби з громадянським суспільством – атаки на непідконтрольні Кремлю громадські організації. Одразу ж після виборів, прем’єр – міністр та кандидат на посаду президента Російської Федерації Володимир Путін заявив про те, що не допустить фінансування громадських організацій із-за кордону. Ніхто не відміняв і старий добрий піар в найбільших та комунальних ЗМІ. 

В такій, невидимій для сторонніх очей війні, опозиція не повинна робити ставку лише на масові заходи. Ефект від вказаних дій влади буде посилюватися, і поступово різні форми масового протесту будуть зведені нанівець, або до того стану, коли їх можна буде  розганяти фізично.

Треба займатися чорновою роботою:  розбудовувати мережу громадських організацій, знаходити засоби донесення інформації до населення…, а демократичне  політичне середовище мусить стати зрозумілим основній частині населення. Поки що воно знаходиться на периферії політичного буття.

Так не слід забувати, що за результатами нещодавніх виборів після «Єдиної Росії» йдуть зовсім не ті, хто виступав на Болотній площі, а КПРФ, ЛДПР Жириновського та нещодавній союзник єдиноросів – «Справедлива Росія». Їх готовність стати справжньою опозицією – під великим питанням. Курйозний випадок стався  в редакції телекомпанії «Дождь», яка наживо висвітлювала мітинг. Їм зателефонував представник Володимира Вольфовича і попрохав, щоб ті в ефірі повідомили глядачів, що їх лідер участі в мітингу на Болотній не бере. І це при тому, що Жириновський до цього жодного разу навіть не згадувався журналістами. Невже у когось виникли такі підозри? На відміну від ЛДПР «нові есери» участь у мітингу брали. Більш того, заступник голови партії Геннадій Гудков  в своєму виступі повідомив про готовність «Справедливої Росії» на знак протесту здати свої мандати, за умови, що… інші партії, які пройшли до парламенту візьмуть їх приклад. В цей час, голова «Справедливої Росії» Сергій Миронов на з’їзді своєї партії заявив, що складання мандатів – не вихід. Пізніше, Гудков повідомив, що це була виключно його пропозиція, яку він з  Мироновим не узгоджував. Можна припустити, що  «Справедлива Росія»  цю пропозицію схвалить. А що їм втрачати? Можливість добровільного позбавлення себе депутатства,  наприклад, «ліберальними - демократами» виглядає не менш смішно, ніж  відповідність назви їх партії своїм же програмним принципам.

Інша проблема – відсутність єдності у так званої системної опозиції. Та воно й не дивно. Що може бути спільного у Бориса Нємцова, Григорія Явлінського, Гаррі Каспарова… з Едуардом Лимоновим, Дмитром Дьомушкіним, Костянтином Криловим…?  Тільки бажання повалити існуючу владу і замінити її на будь – яку іншу? Навіть, якщо її здобудуть відверті чорносотенці чи сталіністи? Чи може це нормально сприйматися справжніми демократами?

Болотна площа продемонструвала незгоду з такою перспективою. Болотна площа продемонструвала відданість демократичним цінностям. Болотна площа продемонструвала те, що демократичне суспільство потребує  об’єднання і лідера.

Болотна площа фактично дала орієнтири, за якими демократам слід йти.

Але сили, яка б могла гідно представити ці інтереси в Росії  ще не має, можливо, вона тільки народжується…

comments powered by HyperComments