Нульова терпимість або Якою повинна бути наша відповідь вандалам?

Небагато часу минуло з того моменту (чит. http://compassinfo.blogspot.com/2012/10/blog-post_29.html). Але цього часу вистачило для того, щоб «митці» внесли свої суттєві корективи.

Обписані фарбою прозорі оглядові стелі, жахливі «графіті» та наклейки футбольного клубу на дверях ліфту, гори лушпинь насіння - такі «твори мистецтва» залишили за собою ці художники. Напевно, працівники вокзалу намагалися видалити деякі написи, але це залишило великі сліди. Якщо подібна руйнація продовжиться такими ж темпами, то через пару місяців по цьому мосту буде просто огидно ходити.

Дикуни, а для таких осіб мені тяжко підібрати більш точне слово – неабияка проблема городян. Саме вони систематично залишають мешканців міста без фонтанів, лавок, квітів на клумбах, перетворюють наші під’їзди на громадські туалети, а вулиці на сміттєзвалища. 

Я заздрю тим державам, які вміють не тільки ефективно ловити подібних негідників, а й мають прописані в чинному законодавстві статті, які на довгий час, якщо не назавжди, позбавляють їх радості від подібних дій. Тут лише штрафи чи умовні строки не допомагають. Особливо для неповнолітніх. Не найкращий варіант і строки фактичні. Відомо ж, що досить значний відсоток після зони повертається до неї знову. А ось фізичні роботи, в поєднанні з матеріальним відшкодуванням, як на мене, найкращий варіант. «Пофарбував міст» - відшкодував заподіяну шкоду й місяць забезпечуєш чистоту та порядок на ньому…

Але то справи не сьогоднішнього дня. «Нульова терпимість» - такий вислів мала одна з наклейок на дверях ліфту. Саме такою повинна бути наша терпимість до подібних вчинків, які є проявом неповаги і конкретною шкодою для кожного з нас.