Лютневі тези Юлії Тимошенко

Неділя, 16 лютого 2014, 21:40
Кожна революція мала свій переломний пункт, після якого вона перемагала або зазнавала поразки.
Лютневі  тези  Юлії  Тимошенко

За радянських часів нам протуркали вуха «квітневими тезами» Леніна, які нібито були таким переломним моментом у револяції 1917 р. в Росії. Насправді переломних моментів у тій револяції було кілька.

Назву деякі: переломним моментом революції були:  1. Залишення кубанськими козаками  походу на Москву генерала Дейнеки /Деникина/; 2. Рішення генерала Пілсудського не йти походом на Москву, а обмежитись “лапою” від Леніна  та Ленінських приятелів у світі у вигляді кордону на Збручі.
Як бачимо генерали не були сильними, коли йшлося про змагання із вродженими підступними пройдисвітами. 

Вроджений підступний пройдисвіт Янукович і собі хотів “лапою” зупинити Українську проевропейську революцію. Як саме?
Цього разу “лапою” стала свобода заручниці Юлії Тимошенко. Їй пропоновано звільнення за згоду партії «Батьківщина» створити більшість у Верховній Раді з Партією регіонів. Це був би повний провал революції. Тимошенко думала, радилась із партійцями і відповіла на “кістку” Януковича «Лютневими тезами», які дали революційній опозиції дорговказ на перемогу.

Головне в цих тезах: ніяких переговорів з пішаком на світовій шахівниці Януковичем. Янукович несамостійний гравець. Він пішак у руках Путіна. Члени партії регіонів, в тому й депутати Верховної Ради, не мають жодного бажання вийти з партії і приєднатись до опозиції, поки балом править Янукович. Головна мета опозиції - знетронити Януковича. Тільки тоді будуть слушними переговори з партією регіонів.

Якщо до правди, то приблизно таку думку висловлювали і висловлюють отамани “вулиці”. Але висловлене ними не має сили. Чому?
Така людська природа. Люди звикли слухати людей з іменами. Скажи людина з іменем якусь дурницю, і люди візьмуть дурницю за мудрість. А скажи людина без імені мудрість, люди матимуть її за дурницю.

Людську природу не так легко переробити. Тому люди з іменами можуть дуже багато, коли усвідомлюють свої можливості.

Хто відкрив Юлії Тимошенко цю істину?
Життя.
Життя  навчило її розбиратися в людях, а надто у вроджених пройдисвітах.
Після кількох невдач від спілкування з Віктором Януковичем, вона “розкусила” з ким має до діла, та як з таким сортом людей треба поводитись.

Кінець кінцем, Янукович – боягуз. І арешт та засуд Юлії найяскравіший доказ цього.
Крім того, він та його навчитель Путін міряють людей на свій копил. Сама ідея підкинути Юлії обіцянку свободи, свідчить, що Янукович у становищі Юлії погодився б на таку пропозицію. І він таки погодився свого часу. Бувши або хотівши бути “злодієм в законі”, він свого часу пішов на співпрацю з ворогами злодіїв. Тобто, як кажуть урки, “зсучився”.

Але “зсучення” не додало йому розуму.
Він не міг собі уявити, що існують люди, які не зсучуються, навіть під дулом револьвера. Саме такою людиною стала у тюрмі Юлія.
Вона не взяла прикладу з генерала Пілсудського і не клюнула на “лапу”, а знехтувала факт, що її  «Лютневі тези»  можуть коштувати їй не тільки свободи, а й життя. Боягузи, як правило, аж он які мстиві.
Але вона визнала за краще прийняти удар долі стоячки, як Людина, ніж жити на колінах, як члени Партії регіонів.

Фото: Радіо Свобода

comments powered by HyperComments