Консорціум – це в проекті «Університет Харків» на зразок Кембріджу - Іван Прокопенко
Як співіснують зараз Рада ректорів і Міжвузівський консорціум? Це таке харківське ноу-хау?
Я скажу, що у нас мудра обласна держадміністрація. Я з першого дня особисто підтримував цю ідею. Бо що таке рада ректорів? Влучно оцінку цій раді дає казначейство. Коли ми кажемо: нам треба щось проплатити за рекомендацією ради ректорів, то завжди чуємо: «Це Клуб ректорів? Доставайте гаманці і платіть самі». Рада ректорів – це в кращому варіанті консультативний орган. Ми можемо зібратися і сказати, що з цього питання краще було б приймати таке чи інше рішення.
Але сторіччями створювалися такі консорціуми, як Кембридж, Оксфорд чи Гарвард. Це конгломерат вищих навчальних закладів, де кожен зберігає своє ім`я, свою самодостатність, несе відповідальність за все. Але у консорціуму є свій президент. Я особисто наполягав, щоб був керівний орган створений, вважаючи, що як цей орган буде створений, то наш консорціум буде працювати.
Ми почали створювати потужний науково-освітній легіон. Хто створював, той розумів, що на чужих кадрах не збудуєш національної вищої освіти. Треба ж людей підготувати свідомих, які все, що вони отримають, готові б були віддати тут. І розуміти, що ті приїхали і поїхали – у чужій кошарі овець не розведеш. У чужій пасіці меду не добудеш. Так і освіта.
Ми сподіваємося, що спочатку ми пустимо людей по світу, а потім, коли зміниться життя на краще, вони збіжаться. Не збіжаться і буде криза. Стагнація університетів збільшить відтік молоді за рубіж. Кажуть, он китайці навчаються за кордоном і всі повертаються, так, повертаються, бо там нема пенсій, і діти зобов’язані забезпечувати батьків. У нас навчаються китайці, і ніхто з них не проситься залишитися в Україні. Навпаки, наших заппрошують приїжджати до Китаю, бо наші, на їх думку, знають по 5 мов. Кажуть, що їм не під силу вивчити 5 мов, це і важко, і дорого.
До речі, нещодавно, на початку нашої Незалежності, в Китаї була настільки мізерна зарплатня в університеті, що до нас приїжджали і викладачі, і ректори трохи попрацювати, щоб отримати нашу зарплатню. А сьогодні, якщо доцент з Китаю отримує там 700 доларів, то йому тут потрібно заплатити по 700 доларів на місяць. Бо ми підписуємо угоду, де зобов’язуємось платити у таких розмірах. Якісне оволодіння китайською чи іншою іноземною мовою без запрошення кваліфікованих «носіїв» мови неможливе.
У вас, між іншим, чи не єдиний вуз, де можна вивчити не одну, і не дві мови, а одразу декілька, так?
Це норма. За європейським стандартом якості освіти на перше місце ставиться показник мовної підготовки. У європейському стандарті це 5 мов: це і батьківська мова, і сусідня, і, власне, іноземні мови. Європейці, німці чи французи, знають свою мову (для нас вона іноземна), сусідні мови, і, звичайно, англійську. А я кажу: ми ще вивчаємо китайську мову, бо вона на першому місці у світі по кількості населення земної кулі, що нею послуговується. В даний час у світі майже 3 мільярди людей розмовляють китайською. У нашому університеті ми подолали нігілізм «як це в школі нічого не вчили, а ви там в університеті чомусь хочете навчити». Ну і що, що не вчили? Сьогодні кожен другий випускник нашого університету різних спеціальностей вільно володіє 2, а іноді 3 іноземними мовами. Плюс українська та російська – ось уже 5.
Юлія Світлична, розповідаючи про консорціум між вишами та про кластери, які створюються всередині, розповіла про таку проблему, як монетизація тих наукових розробок, які ведуться всередині кожного з вишів. Коли почали вивчати, як все це монетизувати, виявилось, що всередині вишів керівництво не знає, які саме наукові розробки ведуться.
Ще раз наголошую – це прекрасна ініціатива Харківської обласної державної адміністрації. Нам потрібно наповнювати змістовну частину консорціуму. Консорціум – не Рада ректорів, яка ніким не керує. Вона відіграє важливу роль як координатор. Консорціум – це зовсім інше. В проекті це «Університет Харків» на зразок Кембріджу чи інших університетів.
Що вдалось тепер: з’явилися кластери, це відноситься в першу чергу до напрямів інженерної підготовки, а я вважаю, що немає таких зон, де кластери не мають права на існування. Вони повинні бути наповнені для всіх напрямів університетської освіти. Створивши такі структури, як Рада проектів навчальної роботи, з наукової роботи, виховної роботи, потрібно не забути і економічну та соціальну роботу.
З ініціативи консорціуму йде створення загальної багатої бібліотеки – міжбібліотечного репозитарію. У кожному університеті є бібліотека і не мала, і туди приходить і професор, і студент будь-якого університету по якомусь модифікованому документу з електронним супроводом і користується, коли йому це потрібно, не записуючись у чергу. Обмінюються інформацією, використовують кадри, бо інколи гарна ідея народжується в одній голові,а потрібно десять для того, щоб її реалізувати на практиці. Та знайти таких десять іноді неможливо або важко в одному університеті. А в консорціумі це можливо.
Треба побороти нігілізм, монополізм і нездорову конкуренцію, яка в цьому полі сьогодні вже процвітає. Один вважає себе історично провідним і претендує на більший шмат державного замовлення. Його, до речі, треба ліквідувати і замінити більш сучасними формами фінансової підтримки вищої освіти з боку держави. Хотілося, щоб консорціум і Харківська обласна державна адміністрація виступили з такою ініціативою перед Урядом України. Збільшились би гарантії вільного доступу до освіти, бо сьогодні збільшується відтік молодих кваліфікованих фахівців і молоді за кордон.
А кількість бюджетних місць сьогодні визначається попитом поданих заявок від абітурієнтів?
Сьогодні це визначається чиновниками, які сидять у міністерстві. Загальну цифру Мінфін по можливості виділив, а вони ділять за принципом: «тобі Ваня, тобі Петя» і так далі… Це призводить до того, що один взяв кусок і не зміг його «прожувати». Чого він далі добивається? Бачати, що за цей місяць, який відведений на процедурне зарахування абітурієнтів, він не встигає, він іде з ініціативою до міністерства, добивається дозволу ще в вересні прийом провести на «вільні місця державного» замовлення.
На жаль така практика супроводжується «вимиванням» зарахованих на 1-й курс в інших університетах, і зокрема педагогічних. У нашому університеті державне замовлення замість 1200, що було раніше, в цьому році було 380, і ми його виконали повністю. А хтось виконав тільки наполовину. Тоді він оголошує додатковий прийом на місця державного замовлення. Цей університет провалив це і його не треба заохочувати додатковим прийомом.
Повторюю, що тільки введення систему кредитування для отримання вищої освіти замість фінансування. Кредит зобов`язує і прив`язує людину до землі, до держави, до професії і це використовується в усьому світі. Наприклад, безвідсотковий кредит для тих, хто має пільги, і в числі реформ введена система фактично кредитування з маленькими відсотками – не більше п’яти дається всім іншим, а для пільговиків – без відсотків. Уповноважені банки контролюють: вчиться студент чи не вчиться. Це змушує краще вчитися.
Це буде працювати на наш стратегічний напрямок – якість освіти. Цим дітям не треба платити стипендію: вони повинні взяти кредит не тільки на те, щоб заплатити за послуги професора, а й за транспорт, за проживання, за харчування. І ніякого страху немає. Якщо він серйозний і не хоче в Америку втекти чи в Польщу – то він працює, і це буде йому безкоштовна освіта.
Сьогодні стипендію хочемо прирівняти до мінімальної заробітної плати, а її уже оголошено: 3200. Завтра студенти будуть вимагати мінімальну стипендію. Ми сьогодні стипендію хочемо прирівняти до мінімальної заробітної плати, а потім її підвищувати. Це невірно. Вийде так, що ті, хто працюють на мінімальну зарплату, будуть отримувати більше за професора, який до цього йшов все життя, а тут йому крапку поставили.
Що далі? Виникла хитрість. Нема де взяти студентів – так ми магістратуру в університетах ліквідуємо. Завтра педуніверситети закриються, бо на програму бакалавра сюди ніхто не прийде.
Сьогодні страшенний дефіцит учителів у школах Харківщини, чи не так?
До 90% у школах області працюють випускники нашого університету. Але одна справа підготувати видатного математика, друга справа – вчителя математики, який навчить десятки видатних математиків. Це інший професійний вимір. Поцікавтесь, наприклад, як живе педуніверситет, цим ніхто ніколи не цікавився. В минулому році університет з державного бюджету отримав 57 мільйонів, а витратив на 60 мільйонів більше. Оце приклад, як ми грабуємо наше бідне населення. Університет здатний повністю задовольнити потребу у якісних вчителях. Між тим паралельно з обласного бюджету виділяються кошти для регіональних педагогічних ВНЗ.
Раціонально це чи ні? Нераціонально. Як і затрати на підвищення кваліфікації вчителів. Підвищувати кваліфікацію вчителя потрібно там, де його готують. Це однаково стосується і інших професій.
І що далі?
У нас зовсім на сьогодні у підготовці професіоналів з вищою освітою не задіяний бізнес. У країні вже немає неприватного сектору промисловості, у нас усі комунальні послуги вже недержавні. А де вони беруть фахівців? У світі проблем фінансового забезпечення університетів не існує. В Америці державна доля в кошторисах університетів п`ять відсотків. Є бізнес-споживач, є меценати, є спонсори і є просто фірми, які замовляють фахівців. Все дуже просто. Підготуйте мені 10 таких професіоналів, ось гроші. Це вигідно людям, це вигідно державі. Консорціум повинен довести це до того, що з`явиться служба зовнішнього замовлення. Пам`ятаємо час, коли найбагатшими були в умовах соціалізму аграрні ВНЗ. Земля годувала, і колгоспи і радгоспи не знали і не розуміли, що може бути якась там контрактна форма, вони просто оплачували частину витрат на відтворення професіоналів цієї сфери, при цьому у них не зменшувалось державне фінансування. Сьогодні гроші, отримані від надання освітніх послуг університетами, чиновники перетворили в основне джерело. Бодай би воно було додатковим.
До речі, а що таке Інститут козацтва?
Це громадська організація, яка цікава нам тільки тим, що у нашій концепції освіта – це функція держави.
Нас ставлять двадцятою галуззю, на яку вже грошей не залишається. Без якісної освіти прогрес неможливий. У країнах, які піднялись, були вожді, які знали, що потрібна якісна освіта – підготовлені люди вже зроблять решту.
Перше місце у світі по якості шкільної освіти займає багато років Фінляндія. У них не орган управління, а батьки контролюють цю якість. Батьки не вороги своїм дітям і добиваються якісної освіти. Ми вирішили, що ЗНО – інструмент контролю якості освіти. Та нічого воно не контролює! Тим більше воно – не засіб боротьби з корупцією. Державна атестація якості освіти повинна проходити в школі. Тести готувати повинні кваліфіковані вчителі. Результати слід заносити до атестату зрілості, а він – єдиний документ для доступу до університетської освіти.
Освіта це основоположна функція держави. Функція обов’язково формулює завдання. Перед державою, окрім обороноздатності, на першому місці стоять доля освіти і здоров’я нації, а учитель та лікар мають державні пріоритети. Ми вважаємо, якщо людина сама не підготовлена до того, щоб виховати громадян і патріотів – вона не здатна стати справжнім учителем. Готуючи учителя ХХІ століття, і дбаючи, щоб кожен учитель став справжнім вихователем, ввели таку додаткову ланку як Інститут українського козацтва. Це і традиції, і патріотизм, і історія державотворення, і багато іншого. Всі студенти проходять цей додатковий вишкіл.
Ніхто не аже, що це не потрібно, а послідовників мало. Може тому, що це клопітно. Ми на це ні копійки не витрачаємо, бо це громадська організація, яка живе на гривневий внесок у рік , а результати прекрасні.
А як щодо військової кафедри?
У нас, як і в багатьох університетах, теж булла військова кафедра, але вона давно ліквідована і нікого не стурбувало, коли перший у незалежній Україні міністр оборони Морозов в один день, як тільки став міністром, ліквідував усі військові кафедри. Ну це ж просто антидержавна діяльність!
Одночасно він ліквідував сестринську підготовку. В таких ВНЗ як наш дівчата обов`язково проходили сестринську підготовку, ставали військовозобов’язаними сестрами запасу. Сьогодні, коли лихо трапилось, – нікому кров зупиняти. Сестра потрібна була і в школі, і в сім’ї. Завдяки нашій концепції громадянськог і патріотичного виховання козаки, як волонтери, сотні раз їздили в зону АТО. Ми пишаємося, що на Харківщині напрацьована солідна інфраструктура виховної роботи, якої в інших регіонах немає. Її не треба втрачати, її треба зберегти. Немає великих і малих університетів, є університет або не університет. На жаль, слово «потреба» відсутнє у вищій освіті. Цю потребу повинні формувати замовники – роботодавці. Немає, на мій погляд, кращого університету, ніж Харківський. Бо він – перший і знаменитий. І нам треба дорожити цим і підтримувати. Завдяки університетській Харківській науковій школі вперше у світі в Харкові було розщеплено ядро атома, тут вперше в Україні виросли Нобелевські Лауреати, тут вперше з’явилося радіо та телебачення, перші літаки і багато чого іншого.
До речі, колишній керівник АП Борис Ложкін у вас вчився?
Так, вчився і був гарним студентом. І кандидатську дисертацію теж захищав у нашому університеті. Тоді ще не було повноцінного факультету іноземних мов, він відвідував курси іноземних мов, які діяли при університеті. У нас багато видатних випускників, – і науковців, і політиків, але найбільший доробок – це понад 200 тисяч висококваліфікованих вчителів, які і забезпечують усі університети конкурентоздатним студентом.
В університеті один із найпотужніших факультетів іноземних мов, де навчається майже 1000 студентів. Сьогодні наші студенти вивчають 20 мов, серед яких і китайська, і японська, і турецька, і фарсі, і всі європейські, і окремо усі слов’янські.
Ми цей консорціум перетворимо на справжнє університетське об`єднання світового рівня. Недавно приїжджав посол Бразилії, ми попередньо домовились про співпрацю, запросив мене на презентацію Почесного Консульства Бразильського. Виступаючи, він зазначив: «Я в Україні всього два тижні, і ніде ще не був. Я приїхав до Харкова лише тому, що в Харкові високоякісна освіта. Щоправда, маю зазначити, що й найдешевша». Оце ми й страждаємо, не маючи грошей, намагаючись ліквідувати саме курку, яка несе золоті яйця.
Першу частину інтерв`ю з ректором Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Іваном Прокопенком читайте в авторській рубриці шеф-редактора Медіагрупи «Дозори» Ростислава Касьяненка «Справжня Розмова».
Довідка
Іван Федорович Прокопенко – кандидат економічних наук, доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України, ректор Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, зав. кафедри економічної теорії.
