Луганщина сповна відчула на собі караючу руку комуністичної влади. Під час репресій більше 30 000 уродженців і жителів нашої області було розстріляно, засуджено до різних строків ув’язнення в тюрми і табори, виселено з місць проживання, відправлено в заслання. Пік тоталітарного терору на Луганщині, як і у всьому Радянському Союзі, припав на 1937-1938 роки. Його жертвами стали тоді близько 13 000 чоловік. Третина з них були засуджені до розстрілу, п’ята частина – до 10 років таборів. Ці дані взяті із книги «Реабілітовані історією. Луганська область».

3 квітня українська громада відзначатиме 92 річницю від дня народження українського письменника Олеся Гончара. Він правдиво зображував події Другої Світової війни, але водночас створив найсвітліші людські образи, тепло яких ми продовжуємо отримувати сьогодні.

Майже 20 років минає з початку появи на мапі світу незалежної України, а керівництво цієї самої держави ще не визнало ветеранів саме тої військової формації, яка єдина довгі роки боролася за ту ж таки незалежність. Чи нема чим дивуватися? Ця дивовижня держава - Україна, а покривджені військовики - вояки й офіцери Української Повстанської Армії. Мабуть немає другої країни в світі, яка б після здобуття незалежности так негідно поступила зі своїми громадянами, які жертвували своїм життям, щоб їхній народ більше не служив чужим імперіям.

1 квітня світова громадськість відзначає день народження Миколи Гоголя, як висловлюються росіяни: «великого русского писателя». Не нам судити великого Гоголя, що він писав російською, хоча був українцем, так склалося історично. Та чи міг би він писати українською і за яких умов?

"Націоналіст" Ющенко постійно святкував день визволення (?) України від німецько-фашистських окупантів. Святкував в одних лавах з окупантами-большевиками, потужною п'ятою колоною, реваншистами, які ненавидять країну, в якій живуть, і мріють про нове пришестя московського царя. Свято з георгіївськими стрічками на грудях і собачою відданістю "господарям", котрі в перервах між копняками під зад подають обсмоктану кістку з імперського столу. Про таких влучно сказав Тарас: "Раби, подножки, грязь Москви".

Нам усім є добре відомо, що немає на світі іншого народу, який зазнав би таких дошкульних образ і гігантних людських жертв, як зазнав у своїй історії наш багатостраждальний український народ, а, зокрема, за період від так званої «октябрьской рєволюциї» до розвалу "совєтської тюрми народів та відзискання самостійності України, — молодої демократичної держави, яка забезпечує всім громадянам України однакові людські й національні права та особисту гідність.

Ще донедавна в Україні панував тоталітарний комуністичний режим, і всім відомо, що так званий Совєтський Союз був, властиво останньою великою імперією. А якщо була імперія, то був материк і були колонії, і однією з таких колоній була Україна.

Як жили неросійські народи в СССР - новітній редакції Російської імперії? Чому зараз так важко розплутувати вузол міжнаціональних та міжетнічних проблем, які й посьогодні є актуальними, зокрема, й в Україні.

Російські спецслужби намагаються дестабілізувати обстановку в Україні, підірвати її суверенітет і незалежність, створити їй неґативний імідж, а відтак – унеможлививши інтеґрацію до європейських та євроатлантичних структур – перетворити на узалежненого й маніпульованого сателіта. Неабиякого значення у своїх спецопераціях проти України вони надають міченій «єврейській карті».

Дещо про номенклятуризацію української культури