Артем Іванців є заступником голови Дніпропетровської обласної організації НРУ, керівника управи обласної організації та очільником обласного осередку Молодого Народного Руху. За фахом історик-архівіст, завідувач навчальної лабораторії археології Придніпров'я ДНУ.

В університетському музеї є карикатури на українських, польських, грузинських студентів. На росіян нема. Українці в цьому музеї виглядають якимись випадковими особистостями. У ньому немає жодної згадки про відомого українського філолога і літератора Юрія Шевельова, хоча він тут навчався, про Донцова, Міхновського, ОУН-УПА. Зате зображень совєтських серпів і п’ятикутних зірок розвішано вдосталь.

18 квітня - Міжнародний день пам'яток та історичних місць, а в Україні відзначається також національний День пам'яток історії та культури. Борис Возницький, академік, Герой України, директор Львівської галереї мистецтв, філіями якої є три замки "Золотої підкови Львівщини" в інтерв’ю газеті «День» розповідає про сучасний стан історичних споруд. Стародавні замки України можна зберегти, про це свідчить успішний досвід країн Європи. Навіть в України, де приклади вдалого піклування поодинокі, відновлені замки здатні приносити не лише естетичну насолоду, але й матеріальний прибуток

Тернопіль - історичне місто. Тут є кілька пам'ятків архітектури національного значення, серед них замок, заснований у XVI ст. Тернопільська обласна державна адміністрація - одна з дуже небагатьох в Україні, яка реалізовує програму збереження та відновлення історичних споруд

Після закінчення технікуму Олену направили на кондитерську фабрику. Вона вже була готова до важкої фізичної праці, але спочатку її жаліли, даючи можливість втягнутись в роботу і якось призвичаїтись до високої температури та пари, яка весь час надходила від величезних казанів карамелі та інших солодких сумішей.

«Україна модерна» — міжнародний інтелектуальний часопис, що видається з 1996 р. Редактори - Ярослав Грицак, Андрій Портнов, Володимир Маслійчук. З 2007 р. кожне число є тематичним, що розпочинається форумом-опитуванням фахівців з даної проблематики.

Останнім часом у Харкові зростає зацікавленість до старих газет 1920-1950 рр., книжок та інших речей, які мають історичну цінність. Колекціонери готові сплачувати за художні книжки, які видані ще за життя письменника. Цінуються також історичні й церковні книги, і така знахідка може коштувати кілька тисяч, але охочих придбати старі газети, за які просять від 15 до 30 грн., теж немало.

Розпочалася практика, коли ті чи інші предмети історії залежить від політичної кон'юнктури, і то з'являються у підручниках з історії, то зникають. Теперішні підручники, як це показали на прикладі підручника з історії для 5 класу, є абсолютно проросійськими, а будь-яка об'єктивна інформація, яка розповідає про реально важкі відносини між українцями та росіянами протягом історії, просто вилучається без жодних коментарів.

Колись, на початку 1990-х, Київський музей Миколи Лисенка одержав у подарунок зі схронів СБУ книгу Максима Славинського «Национально-государственная проблема в СССР» — текст, котрий він як доповідь читав на Міжнародному конгресі поневолених народів у Парижі 1937 року. Ознайомившись із ним, ми з колегами вражено в один голос промовили: «Це б зараз перевидати і як посібник роздати кожному можновладцю в Україні!». Адже тут М. Славинський розмірковує над однією із основних проблем країни під назвою СССР, яка стала «гідною» й безпосередньою послідовницею Російської імперії. Славинський намагається ввести у європейський контекст те, про що сучасні європейці вже давно встигли забути, адже їхні національні держави формувалися дуже давно, і там самі поняття нація і держава набагато раніше злилися воєдино. Але для Славинського і його Батьківщини України це питання залишалося відкритим. І ще далеко попереду були спроби відтворення української державності 1940-х і початку 1990-х, процес розпаду СССР з кривавими подіями у Прибалтиці, Придністров’ї, Тбілісі та Грозному, Душанбе, штурм «Білого дому» в Москві.

Людська натура схильна до того, щоб усьому знаходити виправдання. Чимало людей стверджують, що цивілізація рухається вперед і певні моральні засади мають бути скореговані. Однією з найбільш гострих і дискурсивних проблем у цьому відношенні було, є і залишається питання використання протизаплідних засобів, яке є нібито «запорукою здоров’я та щастя в особистому житті». Власне, ця проблема не є новою: над викривленням суспільної моралі українців майже століття дуже плідно й наполегливо працювали різноманітні «друзі» нашого народу…