Кіра Невесенко: «Є діти-сироти, які роками не виходили на вулицю»
Сироти часто скаржаться на те, що не мають можливості вдосталь погуляти на вулиці. Їх бажання часто не співпадають з графіком розпорядку дня дитячого будинку, великою завантаженістю вихователів тощо. Чи займалися вирішенням цих проблем?
–У нас є такі дитбудинки, як у Богодухові, де вихователі хочуть вивести дітей на вулицю, але не можуть через брак спеціального обладнання. Там мають бути спеціальні ходунки, інвалідні коляски, та інші пристосування, які фіксують хворого. Є діти, які не виходять на свіже повітря роками.
Минулого року наш фонд проводив таку масштабну благодійну вечірку, зібрали кошти і докуповували дітям медикаменти та спеціальне фіксуюче обладнання (воно досить дороге – по 7-8 тисяч гривень комплект для однієї дитини).
Ці діти не можуть самостійно сидіти. Здебільшого – це лежачі хворі з різновидами паралічу, дуже часто запущеними.
Коли ми побачили цю проблему, то негайно розпочали збір коштів на це допоміжне обладнання, щоб було хоч по одному комплекту на групу. Щоб вихователі могли хоча б по черзі виносити цих дітей на вулицю.
До цього, там взагалі було лише два візочки на весь дитбудинок, а дітей – більше 120. Це була дуже велика проблема. Потім ми знайшли візочки, які вже були в користуванні і частину потреб закрили цим обладнанням.
Це дуже добре, що Ви допомагаєте цим дітям. Але є сироти, які мешкають у стінах дитячих будинків і ходять до звичайних міських шкіл. Уявіть, якого стресу вони зазнають порівнюючи себе з іншими…
–Ви кажете: прийшли діти у звичайну школу, побачили мобільні телефони і почалися заздрощі. Так, вони засмучуються. Це є психологічною проблемою дитини, оскільки вона весь час буде себе порівнювати з іншими. Точно так же і я порівнюю себе з іншими людьми, які їздять на дорогих автівках тощо. Це природна проблема.
Але з іншого боку, якщо одні діти не можуть отримати коштів на лікування, а інші – мобільного телефону чи джинсів, то в нашому фонді пріоритети надають питанням життя і смерті. І це йде в порядку зменшення. Коли лишаються якісь вільні кошти, тоді ми купуємо іграшки чи якісь інші речі.
У тих дитячих будинках, що далі від Харкова, значно більше проблем. От у Богодухові майже всі діти з психологічними захворюваннями, ДЦП та різними ступенями дебільності. На цей дитячий будинок на весь 2012 рік виділили 12 тис. грн. на медикаменти. Це тисяча гривень на місяць. Це що, кожній дитині по пігулці анальгіну і все?..
От ми щомісяця туди їдемо і цілі баули всього купуємо: зокрема, перекис водню. От стався напад епілепсії, дитина розбила обличчя, кров тече. Перекису водню в дитячому будинку немає.
Немає телефону і перекису водню – це несумісні проблеми. Це не можна порівнювати. Спершу ми закриваємо більш значущі потреби.
Чи взаємодіє Ваш фонд з дитячими лікарнями?
–Звісно ж так. У нас є напрям арт-терапії, який ми запроваджуємо у різних харківських лікарнях, де діти проводять достатньо довгий термін лікування. Це не обов’язково сироти. Більша частина дітей – домашні. Це онкологія, психічні розлади. На базі Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні №3 є велике дитяче відділення, де діти лежать і по місяцю, і по два місяці на обстеженні, і їх теж не виводять на вулицю гуляти. Це переважно діти з дитячих будинків з епілепсією та іншими захворюваннями. З ними займаються психологи нашого фонду. У нас є група арт-терапевтів, які малюють з дітками, визначають за малюнками їх стан і допомагають у лікуванні. Є спеціальні програми, тренінги, ми дуже багато в це вкладаємо.
Якщо не секрет, що Вас покликало до дитячих будинків? Чому Ви обрали саме цей напрям?
–Дуже сильна любов до дітей. Я завжди працювала з дітьми. А потім це переросло в такий благодійний проект.
Скільки часу діє цей проект?
–Офіційно нашому фонду «Харків Дітям» три роки. Але такою серйозною роботою займаємося вже сьомий рік.
Які дитбудинки Вам вдалося охопити?
–Спочатку це були всі міські дитбудинки. Це перший дитячий будинок. Потім ми зрозуміли, що наша допомога їм непотрібна. Те що ми їм могли запропонувати – з цим вони самі могли впоратися. Третій дитячий будинок – ми з ними співпрацюємо, але не дуже щільно. В принципі, в них і так усе добре.
Була довга співпраця з Харківським обласним притулком для дітей, що по вул. Краснодарська 102-а. Ми в дуже добрих стосунках з дирекцією. В них теж усе добре.
Потім ми взялися за обласні дитячі будинки: Чугуївський, Зміївський та декілька дитячих будинків сімейного типу. У Богодухові є три дитячих будинки. Ми займаємося двома з них.
І от буквально минулого тижня ми почали співпрацю зі службою у справах дітей. Ми дізналися, що по Харкову більше 100 дітей не йде до першого класу, тому що батьки не можуть зібрати їх до школи. Наприклад, мама-одиначка працює медсестрою в будинку для пристарілих. Нормальна сім’я, не якісь алкоголіки чи щось подібне до того. Ставка у неї 1000 грн. За комунальні послуги сплатити – і все. Вона не в змозі зібрати дитину до школи. І що їй робити?
Ми зібрали список таких дітей по Харківському району і працюємо з цими сім’ями. У дитячих будинках держава хоч якось із зошитами допоможе. А тут ніхто не допоможе. Тому ми їм завезли зошитів на пів року, купили рюкзаки і будемо вести з ними подальшу роботу.
Цих дітей також плануємо включити в програму новорічних свят. Більшість із цих дітей жодного разу не були в цирку. У зоопарку – один раз або й жодного.
А під вибори Ви намагалися співпрацювати з кандидатами в депутати?
–Дуже намагалися. Взагалі ніхто нічого не зробив, а обіцяли золоті гори. Мені вже набридло все це слухати. Їм було не до того. Навіть ті, що обіцяли й казали: знайдіть нам якийсь проект і ми самі все зробимо. Нема питань. Робіть самі. І ми вже стикували їх з конкретним дитячим будинком. Все це досі везеться і робиться. Хоча це були не якісь іграшки чи цукерки, а ліки.
У Богодухові ми робили ремонт підлоги. Там були величезні дірки – прорваний лінолеум і ями. Їх там чимось затуляли, але то було зовсім не те що треба. Ми відремонтували підлогу. Але нам трішки не вистачило лінолеуму.
Докупити 50 метрів лінолеуму – для депутата це недорого, а для мене – це надзвичайно великі кошти. Лінолеум так і лишився відкритим проектом. Ми вже самі розпочали збір коштів на цей лінолеум, тому що від підлоги тягне і діти мерзнуть.
Кошти на дітей Ви збираєте через мережу Інтернет, оголошення, можливо, є якісь постійні спонсори?
–Інформація йде по сарафанному радіо. Хтось колись комусь допоміг і пішло. А ми хочемо передати, а ми колись віддавали і так далі. Здебільшого телефонують: «Я Таня. Ви що мене не пам’ятаєте? Я Вам телефонувала рік тому».
Здебільшого, – це знайомі. Щоб хтось приєднався з вулиці – це дуже рідко. Але це теж буває.
Можливо, зі своєї волонтерської діяльності Ви можете пригадати якусь вражаючу життєву історію?
–Були такі ситуації, коли треба було терміново купити ліки. У нас була дівчинка Іра з хворими нирками. У неї пішли ускладнення і щоб врятувати її життя нам за добу треба було зібрати близько двох тисяч гривень. Дитина помирала і лікарі ввели її в штучну кому, аби ми мали хоч якийсь час зібрати кошти на лікування.
І от пам’ятаю, ми не можемо знайти ці кошти. Ніхто не відгукується. Ми ліки замовили, але їх же треба оплачувати.
І от о 7-мій ранку телефонує мені один чоловік зовсім з іншого міста, здається, з Донецька, і каже: «я від когось почув, що в Харкові помирає дівчинка. Я не знаю стільки Ви там зібрали (а ми на той час зібрали лише 500 грн.), але в мене є півтори тисячі гривень. Можу зараз перерахувати». І от він перераховує ту суму, якої нам не вистачало. І ми врятували цю дівчинку Іру.
Зворушлива життєва історія. А які благодійні акції Ви плануєте проводити в період новорічних свят?
–Цього року продовжуємо робити святкові ранки з мережею фітнес-клубів «Малібу» та нічним клубом «Радмір». З подарунками і гарним новорічним настроєм плануємо привезти десь 60-80 дітей.
Також будуть подарунки для дітей, які лікуються в онкологічних відділеннях. У деяких сиротинцях плануємо трішки оновити меблі, зокрема, ліжка. Можна долучатись до різних напрямків. Якщо Ви хочете стати волонтером цього благодійного фонду чи допомогти дітям у якийсь інший спосіб – звертайтеся за тел.: 0506812689 або пишіть на адресу: kira@volonterstvo.com
Дуже дякую Вам за розмову.
