Штурмуйте, Шура, штурмуйте! Донецькі не мають мети, але у них є час і натхнення
Саме таку обіцянку дав керівник області Сергій Тарута. Він мав на увазі, що штурми адмінбудівель припиняться, а всіх сепаратистів притягнуть до відповідальності. За декілька тижнів проросійські радикали встигли штурмувати ОДА, казначейство, прокуратуру, СБУ, міліцію, офіс «ІСД» [- компанія "Індустріальний союз Донбаса" колись належала С.Таруті, але зараз, начебто є власністю російського капіталу, про що штурмовики, схоже, не знали]. Тим часом, який був сенс у подібних перфомансах, іноді не розуміють навіть самі протестувальники.
Навіщо йдуть?
Представники проросійських організацій, коли йдуть на штурм, то мотивують це дуже просто: чому в Києві було можна, а нам — ні. Насправді по закону неможна нікому. Такі дії підпадають під статтю 341 Кримінального кодексу України (захоплення державних або громадських будівель чи споруд). Окрім цього під час Євромайдану жоден активіст не зривав національну символіку та не замінював прапор України на прапор іншої держави. Ось в цьому і є головна відмінність.
Нагадаємо, що наруга над державними символами — це теж злочин. Стаття 338 Кримінального Кодексу України передбачає за це штраф або навіть позбавлення волі строком до трьох років. Якщо порахувати, то донеччани або «туристи», які сюди приїхали та розважаються з блакитно-жовтим стягом, вже заробили собі на доволі довге життя за ґратами.
Інша відмінність від подій у Києві — мотивація. Протестувальники у столиці перетворили Будинок профспілок та будівлю Київської міської державної адміністрації на пункти для відпочинку, кухні, їдальні, - на місця дислокації активістів. Тобто, у захопленні був хоча б якийсь сенс, це не була карикатурна акція заради самої акції. Штурми у Донецьку можна описати висловлюванням про «русский бунт», який «бессмысленный и беспощадный».
Першою під удар потрапила будівля Донецької ОДА. 1 березня тут зірвали прапор України, повісили російський триколор, але де-факто установу не захопили. Повноцінний штурм відбувся 3 березня під час позачергової сесії облради. Тоді стало відомо про призначення Сергія Тарути на посаду губернатора, що не сподобалось протестувальникам.
Проросійські «активісти» декілька годин кричали під стінами держбудівлі про «народного губернатора» Павла Губарєва, а потім почали штурм. Міліція, як вже звикли у Донецьку, просто спостерігала. Точніше, силовики трохи протидіяли, але зовсім трохи. Врешті мітингарі зайняли частину першого та частину другого поверхів, у тому числі сесійну залу.
У цій кімнаті проросійські «активісти» два вечори засідали та вирішували майбутню долю Донеччини. В ОДА пускали всіх бажаючих, аби ті могли оцінити критичним поглядом добро чиновників та відчули себе учасниками «народної революції». Чесно кажучи, нічого коштовного у холі ОДА немає: ані картин відомих художників, ані скульптур. Замість цього в очі кидались абсолютно гармонійні стосунки між міліцією та мітингарями. Силовиків годували печивом та з ними про щось радились. Тоді солдати навіть не знали, що потім їм дорікнуть цими солодощами. Мовляв, ми вас годували, а ви нас вигнали. Такі звинувачення закидали обурені бабусі 5 березня на площі перед будівлею.
Нагадаємо, що 5 березня прибічників Павла Губарєва елегантно попросили вийти, бо дізнались про замінування. Мітингарі послухались, але не заспокоїлись, бо побачили у таких діях просто привід для депортації. Тому ввечері цього ж дня вони знову пішли на штурм. Сценарій не відрізнявся. Натовп, побите скло, крики «Росія». Цього разу екскурсію влаштували всією ОДА, у тому числі в кімнату ветеранів, звідки врешті зникли нагороди. Вночі правоохоронні структури не стримались та вигнали протестувальників з будівлі силою, завантаживши в автозаки. Отже, якщо захоплення ОДА ще можна якось зрозуміти: в будівлі протестувальники хоча б перебували, про щось радились, то всі наступні штурми виглядають просто смішно.
«Як не з’їм, то понадкусюю»
9 березня, у день масового мітингу, колона прибічників Путіна та Росії знову пішла до ОДА. Тут вони покричали та в котрий раз почали зривати національний прапор. Український стяг зняли (не без труднощів, для цього були потрібні відповідні інструменти, які, звичайно ж, у мітингарів знайшлись). Замість нього повісили триколор. Нетверезі хлопці сфотографувались на постаменті наче великі герої, й на цьому історія закінчилась. Тілько от один з протестувальників бідкався, бо повішений на ОДА прапор Росії він, як виявилось, купив у Москві. «Ви ж мені його поверніть потім, бо він у мене з Москви», - попросив він.
На цих вихідних дії тих, хто «за Росію», взагалі були схожі на квест. Головна мета — обійти якомога більше адмінбудівель. Навіщо, ніхто так і не пояснив навіть самим мітингарям.
Можливо, їх дії можна вважати перфомансом, але ж той контингент, який робить революцію у Донецьку, навряд знає навіть значення цього слова. Не кажучи вже про імена значних перфомансистів. Не є задачею когось принизити чи образити, просто думка про «активістів» заснована на спостереженнях. Що казати, якщо часто їх дії виглядають абсурдно. Похід на казначейство (5 березня) взагалі описують як гумористичну байку. Нічого, окрім посмішки, не викликало й скандування біля обласної прокуратури «Романов!». Якщо для мітингарів революція — то так серйозно, то «священная война», як вони співають, чому ж вони хоча б «інтернет не читають» перед штурмами. Романов — то голова обласної міліції, а не прокуратури, та й то вже з позначкою екс.
15-16 березня маршами з криками «Росія» обійшли рекордну кількість будівель. СБУ (вперше Службу пікетували ще 6 березня), міська міліція, обласна прокуратура, офіс «ІСД», ОДА. Штурми були масовими, але без креативу. Прийшли, постояли, з міліцією поштовхались, скло побили, прапор Росії повісили, сфотографувались, а далі ступор: що робити, навіщо захоплювали, кого хотіли побачити у вихідний. «Чого вони всередину зайшли? Треба думати логічно, - зазначив один з мітингарів після штурму прокуратури. - Сьогодні ж вихідний, ніхто не працює. Та й Губарєв у Києві». Навіть ті, хто заходив у саму будівлю, виходили доволі швидко, бо це ж не Межигір’я. Окрім цукерок у коробках для перекусу там нічого цікавого немає.
Отже, весь флеш-моб займає приблизно годину-півтори, а «профіту» від того жодного, окрім відчуття «творців» історії.
Богдан Кутєпов з Громадського ТВ весь вчорашній день провів у Донецьку. Він дуже влучно описав штурми проросійськими активістами будівель. Журналіст порівняв їх з героями мінімалістичних мультиків студії ТО 420, де чоловічки натовпами кудись дуже швидко бігають і щось роблять так само швидко, але дуже стадно. Треба зазначити, що чим більше місць квесту на день, тим менше під кінець залишається мітингарів. Ходити та штурмувати — то справа нелегка. Хтось стомився, хтось хоче їсти, хтось відверто не розуміє сенс цих походів. Саме тому вчора, 16 березня, до останньої точки, до ОДА, дійшло осіб двісті.
Богдан Кутєпов - крайній праворуч у верхньому ряду
Міліція лише для картинки
Журналісти недарма зазначають та підкреслюють бездіяльність міліції. Солдати з щитами та у шоломах біля будівель зазвичай є, але на цьому їх обов'язки закінчуються. Звичайно, вони намагаються чинити опір, але зусиль не докладають. Коли натовп починає штурмувати, мітингарів пропускають, а далі дозволяють бити скло, ламати двері та зривати державні прапори. На цьому фоні здається, що будь-хто з символікою будь-якої країни може прийти до адмінбудівлі та поміняти прапор. Наприклад, товариство любителів Франції. Чому ні. Її стяг має такі ж кольори, що і Росії, ніхто й не помітить підміни понять.
Новий губернатор Сергій Тарута вже не раз підкреслював, що міліція не дуже добре виконує свої обов'язки, але все закінчується на словах. Під час захоплення ОДА 9 березня з солдатами фотографувались, наче з зірками. Біля прокуратури вони посміхались протестувальникам, фліртували з дівчатами, а після штурму деякі навіть знімали весь хаос на свої телефони.
Ще одне спостереження: мабуть, міліція має інформаторів серед прихильників Росії, бо вона знає, куди буде спрямований штурм. Наприклад, біля прокуратури на гостей чекали. Солдати були не біля судів, яких поряд два, а саме біля прокуратури. У Донецьку не охороняють всі адмінбудівлі постійно, окрім ОДА, але магічним чином міліція тут з’являється ще до того, як приходять протестувальники. Тому картинка виходить для камер гарна, але сценарій штурмів завжди однаковий.
Сергій Тарута пообіцяв, що 18 березня життя у Донецьку піде зовсім по-іншому. За його словами, на вихідні у проросійських «активістів» була запланована акція, тому влада не стала цьому протидіяти, аби не допустити провокацій. «Але повірте, з завтрашнього дня картина буде зовсім інша. Буде працювати закон, і будуть у достатній кількості представники силових органів, аби забезпечити порядок», - підкреслив Тарута. Тобто, до цього закон просто ігнорували, він був просто іграшковим. Окрім цього очільник області наголосив, що всі, хто захоплював будівлі та знущався над національною символікою, будуть в адміністративному або кримінальному плані покарані. «Повірте, все буде добре», - додав губернатор.
Донеччанам тим часом залишається лише чекати цього завтра та дійсно вірити. До речі, сьогодні обласну адміністрацію знову хотіли штурмувати, але безрезультатно. Сподіваємось, що російський фінансовий ресурс вже вичерпується.
Фото: NGO — портал неполітичних новин; МедиаПорт; maidanua.org
