Шарівський палац: шедевр архітектури (фото, відео)

Аріадна Скела  |  Вівторок, 28 жовтня 2014, 16:11
Шарівський палацовий комплекс з дивовижною садибою в старовинному стилі та розкішним замком західноєвропейської архітектури – це справжня перлина зодчества. Йому вже більше 300 років і закладений він був поміщиком П. Альховським. У 1860 році брати Гебенштрейтер купили садибу та побудували палац з терасами. Стіни Шарівського палацу пам’ятають багатьох господарів, оскільки його часто продавали, та навіть програвали у карти. Останнім його власником був з 1881 по 1917 рік найбагатший цукрозаводчик Леопольд Кьоніг, який встановив в садибі європейський устрій життя. За його замовленням у 1900 році відомий парковий будівельник Г. Куфальдт створив проект парку, а його учень А. Прейль сформував посадки.
Шарівський палац: шедевр архітектури (фото, відео)

 

Дізнатися більше про замок нам допоможе архітектор, доцент кафедри реконструкції та реставрації архітектурних об’єктів В.М. Лопатько.

-              Володимире Михайловичу, цікаво дізнатися про яку-небудь легенду або історію, пов’язану з Шарівкою.

-              У парку Шарівки знаходиться багато валунів ще льодовикового періоду. Кожен має свою назву – камінь вірності, сліз та печалі. Якщо ходити вночі парком, розповідають місцеві, можна почути різні звуки: то плач малюків, то ридання жінок. Або ось ще одна цікава історія. Пан Кьоніг полюбляв поспілкуватися зі своїми сусідами, добряче відпочити та похвалитися чим-небудь химерним. А, як відомо, в сусідній садибі, в Натальївці, жив промисловик-цукрозаводчик Харитоненко. І ось одного разу, він запросив його до себе в гості, Кьоніг вирішив зробити сюрприз: зворотню сторону пагорба своєї присадибної ділянки він засипав цукром, для того щоб створити ілюзію снігу, а коли гості увійшли з внутрішньої частини палацу, то побачили чудову картину – на зеленому фоні виділявся сніжний пагорб, на котрому на санках каталися діти.

 

-              Що стосується стилів та напрямів цього архітектурного ансамблю: як сполучаються в цьому палаці різноманітні художні тенденції?

-              Стильовий напрям архітектурного ансамблю постійно змінювався, оскільки змінювалися господарі садиби, тому комплекс синтезує в собі різні художні тенденції і напрями. Тут можна говорити про еклектику загального стилю. Домінує, звісно, неоготика і псевдоготика: романтичні напрями можна помітити в палаці з терасами та бастіонами, в будинках вартових та садівника. Характерний для споруд садиби також модерн – це будівлі економок та прислуги. Присутня, безумовно, і сувора класика в центральній частині парку і всередині приміщень. Унікальний парадний в’їзд в садибу – ворота на міцних пілонах, що прикрашені зубцями та кутовими вежами, примикають до будинку охорони. Пірамідальні сходинкові фронтони, витягнуті вікна та загострений дах зі шпилем – це все також притаманно для готичного стилю.

 

-              Який  життєвий устрій панував в цій садибі, і яким чином Кьоніг керував усім господарством?

-              Купивши цю садибу, Кьоніг різко перебудував її в усіх планах. Старих селян виселив у Башкірію, набрав нових робочих, звів нові електростанцію та комунікації. Створив  умови для роботи інженерам, побудував садок для працівників цієї садиби, вивів систему єдиного механізму життєвого устрою. Усі працювали добре і на себе, і на господаря.

 

-              На території парку знаходиться оранжерея та теплиці, розкажіть, в якому вони стані?

-              У занедбаному. Але в цьому є своя романтика. І якщо докласти зусиль, то вони будуть добре працювати, тим паче, що там все раціонально промірковано: єдина система опалення, освітлення, орієнтації. Залишилася краса інженерних рішень в конструкціях, плануванні. Раніше в теплицях вирощувалися навіть ананаси та інші екзотичні фрукти та овочі.

 

-              Володимире Михайловичу, кажуть, що кухня у палаці працює і досі?

-              Якщо запалити піч в кухні, то дим піде не вгору по трубі, а по спеціальній вентиляційній системі вийде під підлогу. Затим через стінку видалиться назовні. Це все, до речі, знаходиться в робочому стані: стіни кухні обкладені керамічною плиткою, котру Кьоніг привіз з-за кордону, печі збереглися теж ті ж самі. Дух часу присутній в усьому: високі стіни в два поверхи, щоб легко було дихати кухарям, добре освітлення кухні. А у центральному корпусі під будівлею є система водопостачання. З прилеглих гір збиралася вода і дренажна система проходила під самим палацом, а також піж дрібними будівлями, які примикали до палацу. Ця система діє і до сих пір і нічим не відрізняється від сучасної.

comments powered by HyperComments