Михайло Задорожний: «Опішнянська кераміка проходить 40-денний цикл виготовлення. Посуд потрапляє на прилавки лише після двох випалювань»

Для виготовлення горщиків потрібна спеціальна глина. Крім того, вона має бути чистою. То чи важко знайти таку сировину?

– Потрібна для цього і спеціальна глина, а ще краще – щоб було бажання. А глину знайти можна будь-де. Вона в нас під ногами. Ми її топчемо і не звертаємо на це уваги.

А Ви виготовляєте посуд із білої глини, чи зі звичайної, що має коричневий відтінок?

– Ми працюємо з опішнянською керамічною глиною. Вона має сіруватий колір, а при випалюванні набуває світло-жовтого відтінку. Потім посуд розмальовується.

Для виготовлення фігурок не обов’язково потрібна опішнянська керамічна глина. Головне, щоб вона не тріскалась під час випалювання.

Ви працюєте за гончарним кругом чи маєте якесь інше обладнання?

– Майже всі опішнянські вироби робляться на гончарному крузі. Хоча є й інші методи. Мисочки робляться на шпиндельних станках. Незначну частину займає відливка в гіпсових формах.

Тобто Ви берете спеціальну глину, потім якось її замішуєте?

– Глину ми замішуємо, не якось, а так як треба, на спеціальному обладнанні.

Частина гончарних робіт виконується автоматично?

– Це не та технологія, яка мала б бути, але щось є. Ми постійно допомагаємо з глиною іншим майстрам, що мешкають в Полтавській та Київській області. Опішнянські гончарі мають можливість отримати вже замішену глину.

На нашому підприємстві майже все робиться руками. Єдине що електричний моторчик обертає станок, тобто гончарний круг, а все решта робиться вручну. Об’ємні візерунки, якими прикрашають мисочки чи інший посуд, теж качають і ліплять руками.

А скільки часу йде на виготовлення однієї мисочки, глечика, макітри?

– Гарна кераміка швидко не робиться. З дня, коли гончар сів за круг до готового виробу минає 40 днів. Є види кераміки, які виготовляють за 5, 7, 15 днів. Опішнянська кераміка проходить 40 денний цикл виготовлення. Після ліплення глина в природних умовах, без додаткових підігрівів і вентиляцій, тиждень сохне до 24% вологості. Потім цей виріб один раз випалюється. Піч дровами опалюють. Від 850 до 900 градусів витримується температура. Потім вироби охороняють, після чого їх глазурують або розмальовують, а потім ще раз випалюють при такій же температурі. Але частину горщиків розмальовують до першого випалення, тобто в технології виготовлення існують невеликі розбіжності. Посуд потрапляє на прилавки лише після двох випалювань.

То опішнянський посуд є міцним, і якщо така тарілка чи макітра впаде на підлогу, вона не розіб’ється?

– Обов’язково розіб’ється, бо це глина. І скло випалюють, і воно теж розлітається на шматки, коли падає на щось тверде.

А настільки рентабельним є гончарне виробництво? Мабуть найбільші затрати йдуть на оплату праці?

– Ні, на енергоносії. Якщо платня гончаря є мінімальною, то енергоносії в декілька разів дорожчі. 1 кВт коштує одну гривню. Електроенергія за останні три роки з 34 копійок за 1 кВт піднялась до гривні. Дрова теж коштують дуже дорого. За газ ми мовчимо. Газ ми давно перекрили, бо на цьому паливі працювати ще дорожче. У нас такі тунельні печі, що ми за рік не заробимо на тиждень роботи цих тунельних печей.

Чи дуже оподатковують гончарну діяльність, чи якось підтримують?

– За підтримку я нічого не скажу. Але податки ми сплачуємо стабільно. Якщо оформити підприємство з виготовлення і продажу керамічних виробів, то податок становитиме 240 гривень на місяць плюс відрахування до пенсійного фонду. За найману працю йде окремий податок.

Ваше підприємство має проблеми зі збутом? Кераміку, зазвичай, купують люди літнього віку чи молодь?

– Минулого року гончарні вироби купували частіше. Але рік на рік не припадає. Купують посуд люди різного віку. Тут важко визначити хто більше. Проблеми зі збутом є, особливо в зимовий період. Літом ми їздимо на ярмарки, фестивалі, а в зимовий період все це завмирає. Перед Новим Роком люди витрачаються на святковий стіл, а перед 8-березня нам треба вгадати з асортиментом. Оживати наше виробництво починає наприкінці квітня.

Що купують найбільше: сувеніри, глечики, тарілочки, чи те, що є найдешевшим?

– Ми виготовляємо господарський посуд. Над сувенірами на нашому підприємстві працює лише одна людина. Такі вироби зазвичай виготовляють вдома. А зв’язатися з виробництвом, яке сертифікується, – на це мало хто йде. Ми працюємо лише з одним видом асортименту – це традиційний господарський посуд (глечики, макітри, тарілочки). У зв’язку з труднощами з глазуруванням, почали димлений посуд робити.

Де Вас можуть знайти ті, кого зацікавить глиняний господарський посуд?

– У Полтавській області, селище міського типу Опішня, вул. Партизанська, 150.  

Дякую Вам за цікаву розмову.