Ірен Роздобудько: «Навіть звичайний вихід до магазину ділить наше життя на «до» і «після»

У анотаціях до її книг часто можна зустріти: «Вона працювала офіціанткою в ресторані і Снігуронькою в фірмі «Свято», шпрехшталмейстером у цирку та диктором радіогазети металургійного заводу. Вона – головний редактор «глянцевого» журналу та просто чарівна жінка. Все це – Ірен Роздобудько». Про «ідейну чергу»,  любов до деталей та 25 шансів  змінити життя Ірен Роздобудько розповідає читачам «Справжньої Варти».

  – Письменниц­я, кіносценар­ист, головний редактор журналу... Як вам вдається усе встигати?

– У мене, на жаль, немає ніякого “письменницького розпорядку». Я щоденно не пишу, буває за день напишу одне-два речення. Часом бувають дні насичені звичайною журналістською роботою – вичитую статті зранку в редакції, редагую, приймаю авторів. Буває – встаю зранку і, якщо не маю справ, можу годинами слухати музику, прибирати в хаті або дивитися фільм. А буває – пишу цілий день. Але порядку в тому немає ніякого. Єдине, що залишається незмінним в «графіку» – п‘ю зранку каву на балконі і… будую плани, які потім одразу ж і ламаю. Встигаю не я – встигають мої герої: якщо вловлять потрібний момент для того, щоб я швидше дала їм життя на папері. Часом сама дивуюсь – ой, скільки ж всього написала. А головне – коли?..

Презентація книг І.Роздобудько в Житомирі, квітень 2011 р.

poglyad.com/blog

– Ваш чоловік - музикант, бард. Чи легко двом творчим особистост­ям співіснува­ти разом? Хто частіше та швидше йде на компроміси­?

– Було б важко, якби він був зі мною «не одного поля ягода». Нам дуже легко і просто жити разом. Ніхто нікому нічого не диктує, не заважає. Навпаки – намагаємося один одного не турбувати, якщо хтось щось пише або робить щось важливе. Відверто кажучи, я ще жодного разу не бачила у нас тих ситуацій, коли треба йти на компроміс. Ми обоє завжди йдемо один одному лише назустріч.   

– Психологіч­на драма "Ґудзик", комедія "Оленіум",­ детективни­й роман "Ескорт у смерть", збірка новел "Зроби це ніжно"... Таке враження, що ви ідеї не шукаєте,­ а вони самі у "черзі стоять", щоб дістатися­... Звідки ж усе-таки черпаєте ідеї та натхнення?­

– Про чергу – то свята правда. Ледь встигаю висловити те, що турбує, те, про що хочеться говорити, те, що буде близьким не тільки мені.  Штучно ніяких ідей не шукаю, не висиджую їх і не напружуюсь: щоб таке ще написати. Навпаки: довкола стільки деталей, доль, ідей, що життя не вистачить, щоб втілити їх в життя. 

– Непомітна деталь одягу і - роман "Ґудзик"; у книзі "Зів'ялі квіти викидають"­ один із героїв багато років чекав на справжнє, свіже "щойно з-під курки" яйце. Звідки така любов до деталей?

– Є такий не дуже добре зрозумілий мені вислів «диявол ховається в деталях»… З моєю любов‘ю до переформулювань, я впевнена в іншому: в деталях ховається Бог.  Для мене все в житті починається саме з деталей: з кінчиків нігтів моїх співрозмовників до кінчиків їхніх чобіт, з ганчірки під порогом будинку до кавалочку пилу під ліжком. Деталі можуть сказати про людину і світ більше, ніж велика яскрава вивіска. Я це давно зрозуміла і тому схиляюсь перед дрібними деталями, котрі можуть розповісти про людину чи подію ту правду, яку приховає яскравий фасад. Я завжди концентруюсь на деталях. 

petrovka.ua

– Імена ваших героїнь особливі: Ліка, Ія, Стефка... Особливіст­ь імені підкреслює­ особливіст­ь характеру?

– Не я обираю імена своїх героїв! Вони «приходять» вже з іменами. І, до речі, не завжди мені подобаються. Але перейменовувати їх я не можу, адже за іменем, як правило, стоїть образ – зовнішність, колір волосся, очей, характер.

– У книзі "Все, що я хотіла зробити сьогодні",­ є фраза, що людині щодня дається 25 шансів змінити життя. На жаль, не всі бачать ці шанси. З вашого життєвого досвіду, були ситуації, коли ви "бачили" усі 25 шансів?

– Звісно. Я тільки з досвіду і пишу. Просто ці шанси можуть бути маленькими, не помітними на перший погляд і тому ми не звертаємо уваги на якийсь дзвінок, випадкову зустріч, кинуте кимось слово. Ми ж думаємо, що «шанс» – це коли тобі телефонують з Голівуду і пропонують головну роль. А це не так. До саме такого шансу треба йти дрібними кроками! Навіть звичайний вихід до магазину ділить наше життя на «до» і «після». Аби тільки ми це знали, відчували і бачили. 

– На презентаці­ї книги "Зроби це ніжно" ви розкрили читачам секрет, що працюєте над продовженн­ям комедії "Оленіум" та роману "Ґудзик". На які сюжетні повороти чекати читачам?

– «Оленіум-2» вже дописаний і чекає своєї черги на вихід. А щодо «Гудзика-2» поки що хочу помовчати. Хоча роман вже повністю склався і на одну чверть написаний. І пишеться майже сам. Самій цікаво, що там далі буде…

– На сторінках книги "Зів'ялі квіти викидають"­ є фраза: "Еротичні сцени автору ніколи не вдаються...". Еротичних сцен на сторінках ваших книг не буде і у майбутньом­у? Яке ваше ставлення до книг, де еротика і є головною темою, і саме ця еротика піднімає тиражі книг?

– Ну, ось така спроба була в одній з новел в книзі «Зроби це ніжно»… Цікаво ж було спробувати. Я не проти еротики в творах, я проти кумедної і недбалої брутальності, котра її замінює в деяких «еротичних творах». Якраз змалювання таких сцен дуже добре говорить про самого автора і часто – не на його користь. Для дорослого читача – це смішно, для юного – небезпечно.  Тому ця тема не така вже й проста. Я ціную, коли в одному рядку письменник може втілити все, що пов‘язано з чуттєвістю. А читати (чи писати!)  три томи про «одне й те саме»  нудно і нецікаво.

svitmam.ua 

– Минулого року,­ за версією журналу "Фокус", ви опинились на сьомому місці у ТОП-25 найуспішні­ших письменник­ів України (із рейтингом понад 15 тисяч проданих екземплярів­). Такі рейтинги для вас є важливими?­ Мрієте посісти перше місце?

– Це для мене – «гра в престоли». Це не я визначала і не мені про це судити. Швидше за все це заслуга моїх читачів, котрі купують і читають книжки. І ось це є приємним і важливим. А всім, хто переживає за «перші місця», пропоную подумати, а чи були такі «рейтинги» у Івана Багряного чи Бориса Пастернака – і одразу стане спокійно на душі. Часом розтиражованість нічого не каже про рівень прози, про міру її чесності по відношенню до себе і читача.  

– Ходять чутки, що одну із ваших книг планують­ екранізува­ти за кордоном…

– Чудові чутки! Треба їх підтримати! Зрештою, так колись і буде. Адже всі шанси, про які ми говорили вище, на те є. Побачимо…  

Довідка: Ірен Роздобудько - українська письменниця, кіносценарист, головний редактор журналу. Народилася 3 листопада 1962 року в Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського університету. Працювала телеграфісткою у Донецькому відділенні  інформаційної агенції ТАРС-РАТАУ, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, журналістом та диктором радіогазети. З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті «Родослав», коректором журналу "Сучасність", оглядачем на Першому й Третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті «Всеукраинские ведомости», заступником головного редактора в журналі «Натали», головним редактором у журналі «Караван історій. Україна» та журналістом у журналі «Академия».

Автор ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся Танюка.

Авторка двох збірок поезій.

Вишиває бісером, грає на гітарі.

Донька Яна  - випускниця  столичної  Академію мистецтв.

З 2009 року Ірен Роздобудько в шлюбі з Ігорем Жуком - астрофізиком, комп'ютерним графіком, бардом, кіносценаристом, композитором - автором понад трьохсот пісень.