Режисер Тарас Дронь: «Зайшов в Інтернет, і… дізнався, що ми виграли!»
Творцям картини, на жаль, не відомо скільки кіноманів «поклали око» на стрічку в популярній соціальній мережі «Вконтакте». Зрештою не про цифри (хоч їх теж не оминатимо) наше інтерв’ю з режисером картини «Доторкнись і побач» Тарасом Дронем.
Тарас Дронь, кліпмейкер, режисер, власник продакшн-студії. Отримав диплом Національного Університету «Львівська Політехніка» за спеціальністю «Захист інформації». Займається як виробництвом власних стрічок, так і забезпечує спецтехнікою інші майданчики. Співпрацював з гуртом «KOZAK SYSTEM», екс-солісткою «ВІА Гри» Тетяною Котовою.
Одна з робіт компанії «NORD Production», де Тарас Дронь - засновник і режисер
http://nordproduction.com
-- Тарасе, не жалкуєте, що короткометражка потрапила в Інтернет швидше, аніж відбувся прем’єрний показ?
-- На прем’єрі в кінотеатрі зібралися люди, дуже немала кількість людей, для них грав гурт «Дикі Серцем», які, власне, виконали фінальну пісню для стрічки. Я був дуже задоволений реакцією публіки на картину, і знаєте, мені здається, що без Інтернету цього б не відбулося. «Доторкнись і побач» це все таки короткометражка, це не є «повний метр», тож позитивна реакція публіки, великої кількості публіки мене дуже потішила.
-- Чому ви обрали групу «Дикі Серцем» для запису фінальної пісні?
-- Їх пісня, над якою музиканти працювали ще за декілька місяців до того, ідеально підходила для фільму. До речі, коли картина змагалась на фестивалі, пісня ще не до кінця була готова, такий собі «генеральний чорновий варіант», лише тиждень тому група офіційно презентувала пісню.
-- Скоро фільм має вийти із англійськими субтитрами. Плануєте вийти на закордонного глядача?
-- Фільм розрахований перш за все на українську глядацьку аудиторію. Без лукавства скажу, у нас не було мети прославитись, чи комусь щось донести. Тим не менше, дивлячись, як приємно сприйняла українська публіка стрічку, вирішили піти далі.
-- То як же виникла ідея кінофільму?
-- Це було шостого березня цього року, якраз на мій день народження. Сценарист із Миколаєва, якому там порадили звернутись до Луцька, а звідти до мене (сміється) зателефонував мені. Так-от, на мій день народження цей сценарист, який до речі, працює у банку, а написання сценаріїв – це таке собі хобі, надсилає мені своє творіння. За декілька годин я це прочитав і зрозумів, що сценарій дуже цікавий. Це можна назвати подарунком на день народження.
Близько двох тижнів я аналізував, що можна з ним зробити. Далі були два тижні підготовки до зйомок і безпосередньо шість днів знімання стрічки та десять днів монтажу. Команда працювала у дуже швидкому темпі, оскільки хотіли встигнути до першого травня, часу, коли настає можливість надсилати фільми на різноманітні конкурси. Власне ці фестивалі, ця мета встигнути і були тими мобілізаторами, які не давали групі сповільнити процес роботи над кінокартиною.
Коли я вже приступив до зйомок, сценарист частенько навідувався на майданчик. Із наших телефонних розмов, я чомусь думав, що це вже старша людина, як виявилось, це молодий чоловік, років так тридцяти. (продовження інтерв’ю з Тарасем Дронем найближчим часом)
