Про те, яким може бути життя українського скрипаля розповів В'ячеслав Шляхов
Що Ви можете розповісти про свій життєвий і творчий шлях?
- З дитинства я почав грати на скрипці, ще до школи, до загальноосвітньої школи, тобто десь з 5 років. Єдине, що я почав робити раніше, то це плавати в басейні. У Харкові закінчив музичну школу № 8. Потім музичне училище, консерваторію. Я народився в Харкові, звуть мене В’ячеслав Шляхов, років мені вже 53. Після консерваторії була робота скрипаля в Харківській обласній філармонії. Потім я став директором оркестру, тобто займався гастрольною діяльністю. Оскільки, я знаю шість іноземних мов, тому мені легко було спілкуватися з іноземними імпресаріо і диригентами і домовлятися про гастролі з оркестром за кордоном.
Іспанія, Німеччина, Швейцарія, Кіпр, я об’їхав півсвіту. Побував всюди, крім Австралії, Антарктиди і Японії, а так, Сполучені Штати, вся Європа, Кіпр. І все це зі скрипкою. Я, навіть, не відпочиваю, коли їжджу. Беру скрипку, там у мене є виступи, і це для мене відпочинок.
Що Ви можете сказати про закордонного і українського слухача?
- Нещодавно був у Брюселі, у Бельгії. Мені дуже подобається закордонний слухач, він дуже підкований, підготовлений, знає куди йде і що хоче слухати. Тому треба мати певну кваліфікацію, щоб спілкуватися з закордонним слухачем. Але дуже приємно, коли вони аплодують і радіють. З нашим слухачем складніше. Свого слухача майже немає. Декотрі приходять на кожен концерт, але є й такі, що просто сміються, не розуміючи, чому вони прийшли на концерт і чим можна займатися під час виступів акторів.
Чи можете Ви, маючи таку кваліфікацію і талант, заробляти достатню кількість грошей без виїздів на закордонні гастролі?
- Живучи тут в Україні, коли немає гастролів за кордон, не будемо приховувати що платня невисока в нас, мені доводиться грати десь на корпоративах, у якихось інших закладах, а не в театрах.
Які музичні твори Ви виконуєте, і що найбільше подобається Вам особисто?
- Я полюбляю соло без акомпанементу. Соло для скрипки писали лише два композитори – це Бах і Паганіні. Тому я люблю Паганіні. Виконую твори Нолькруп’ю, Місенто, це з "Лямориналя", це перекладається як "серце завмирає", частину опери "Прекрасные мельнички", але набагато більше подобається італійська музика і каприси, з них особливо захоплюють 1 і 24, а взагалі, більша половина каприсів є для мене близькими по характеру.
Як давно Ви продовжуєте співпрацювати з народним театром "Обереги"?
- Десь у 84 році почав грати у оркестрі. Мене запросив танцювальний колектив "Буревісник". На його базі потім і відбувся наш театр "Обереги". З цим колективом більше ніж 25 років співпрацюю.
Як часто і де проходять Ваші виступи на концертах?
- Як правило у великому залі Київського будинку культури, десь 2 рази на місяць, для різної аудиторії. Граю для шкіл, ліцеїв, а також на заходах, які присвячені українським національним святам, інколи - для діаспори.
Ви одружені?
- Скрипка займає дуже багато часу в моєму житті. Мені доводиться грати на день хоча б дві години, це мінімум, тому такі пальці, - і показав скрипаль свої мозолі і зсадини на долонях і пальцях.
Дякую за цікаву та пізнавальну розмову.
