Володимир Солодовник: «У своєму судовому позові я вимагав, щоб огорожа навколо пам’ятника Сталіну була суцільною. Щоб його не було видно для перехожих, які не є сталіністами»

Пане Володимире, скажіть будь-ласка, коли Ви зацікавились українською ідеологією?

-Зацікавився українською ідеологією в 1990-х роках. Власне тоді, коли Україна здобула незалежність.

Як Ви відреагували, коли дізнались про встановлення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі?

-Зрадів лише одному, що пам’ятник встановили, все ж таки, на подвір’ї комуняк, а пізніше, його, навіть, огородили. У своєму судовому позові я вимагав, щоб огорожа була суцільною, аби пам’ятник цьому кату і злочинцю не було видно для перехожих громадян, які не є сталіністами.

Спочатку подавав до суду на Запорізький осередок Комуністичної партії. Потім подав до суду на Жовтневий районний відділок міліції міста Запоріжжя. Суд відкрив провадження у справі і розглядав її, але потім, на жаль, відмовив. Була апеляційна скарга, яку теж відмовили.

Наразі подав касаційну скаргу до Вищого Адміністративного Суду. Виклав абсолютно всі аргументи. Якщо судді таким чином діють, не виключаю, що буде і кримінальна відповідальність до самих цих суддів, за те, що завідомо виносять не правосудні рішення.

Настільки мені відомо, спочатку члени ВО «Тризуб» відпиляли голову, а через кілька днів, коли пам’ятник було підірвано, маловідома організація «Рух Першого Січня» взяла на себе відповідальність за цю справу. Цікаво, чому Комуністична партія після відпилювання голови пам’ятника Сталіну одразу не звернулася до суду?

-Спочатку, комуністи заявили про те, що відпиляна голова – це незначне пошкодження і вони між собою розберуться хто винен. Вони не хотіли публічно заявляти про це пошкодження. Це ж усе ганьба для них. Адже вони доводять, що у Запоріжжі немає справжніх патріотів України, а тут вони знайшлися. Публічне обговорення відпилу голови порушило б відповідність комуністичної пропагандистської ідеології і посіяло б у ній низку суперечливих моментів.

Після того, як пам’ятник був підірваний комуністи відреагували інакше. Навіть, за відпил голови подали судовий позов і вимагали притягнути до кримінальної відповідальності виконавців цієї справи.

У чому полягала Ваша конкретна допомога арештованим членам ВО «Тризуб»?

-Здебільшого – це моральна підтримка. Трішечки намагався матеріально підтримати, але то не суттєво. Найбільше допомагав юридично. Головне, що їх слава Богу випустили.

Читала лист Анатолія Онуфрійчука. Такі катування вчиняли над усіма тризубівцями?

-Дійсно, це жах. Я б назвав це сталінськими катуваннями. А якщо врахувати те, що Сталін був союзником Гітлера, то це можна назвати і гітлерівськими репресіями.

Чи було це в однаковій мірі з усіма арештованими тризубівцями я не певен. Але про це зібрано не мало фактів.

Подавати позов до Європейського Суду Ви плануєте? Адже такі катування загрожували їх життю і злочин вчиняла держава, тому в таких випадках можна звертатись до Європейського Суду без проходження всіх інстанцій українських судів.

-В принципі так. Але краще зробити цю справу після проходження всіх національних судових інстанцій. Так буде надійніше. До Європейського Суду за порушення прав людини ми обов’язково звернемось. Тризубівці переможуть.

Дякую за змістовну розмову.