Олег Максименко: «Подумавши, чим же індивідуально можна займатися на селі, я зрозумів, що найкращим варіантом є бджільництво. Почав з того, що знайшов собі вчителя»
Наскільки мені відомо, Ви були міським мешканцем. Потім Ви вирішили значну частину життя проводити на селі і займатися пасікою. З чим пов'язаний такий вибір?
– У мене була ідея зайнятися індивідуальним бізнесом у місті. Певний час працював у поліграфії друкарем на ризографі, планував відкрити свій копі-центр. Проаналізував увесь ринок, побачив, що копі центрів велика кількість. Оскільки, для того, щоб щось організувати у місті, треба щоб був стартовий капітал і допомога якоїсь особи, яка в цьому місті має велику вагу, я зрозумів, що нічого в мене не вийде. І вирішив подивитися в бік села.
Коли я задумався, чим можна зайнятись на селі, то вирішив, що можна піти працювати на якогось фермера. Але з 2006 року я працював у різних фірмах і мені хотілося мати свій бізнес.
Подумавши, чим же індивідуально можна займатися на селі, я зрозумів, що найкращим варіантом є бджільництво. Почав з того, що знайшов собі вчителя. Він мене ввів у курс справи, показав деякі практичні моменти і дав перший поштовх. Валерій Корж пише книжки і має невелику пасіку на десять сімей.
Він такий своєрідний популяризатор бджільництва. Бере багато матеріалу, через себе пропускає, як через сито, відкидає все зайве, і вже потім видає книжку – алмаз. Залишає тільки те, що перевірив особисто, або перевірили його друзі. І видає дуже корисні книжки, бо вони акумулюють в собі багато інформації, яку треба за різними джерелами шукати.
2009 року я придбав дві сім’ї і на його дачі почав пасічникувати. В зиму пішов із трьома сім’ями. А в 2010 році я вже самостійно пасічникував. Знайшов місце де розставити вулики – ліс, яр, медоноси. І там у Валківському районі я вже другий рік пасічникую. І бачу перспективу.
З 2009 року я одразу пішов у різних напрямках – знайшов собі вчителя, познайомився на одній виставці-ярмарці з пасічницею, в якої декілька сотень сімей і вона запропонувала мені реалізовувати її бджоло-продукцію. Таким чином я одразу пішов у напрямку ринку збуту.
Можна меду назбирати багато. Але треба знати де і кому можна його продати. І стоячи на ярмарку, працюючи на цю пасічницю, я продавав бджоло-продукцію, спілкувався з людьми і побачив, що тонну меду можна продати без усіляких труднощів. А тонну меду у вдалий рік може назбирати 10 сімей. Тобто якщо вибрати гарне місце, то з одного вулика можна отримати до 100 кілограм меду.
А всередньому скільки?
– Якщо брати середні умови, то 50 кілограмів з одного вулика. Це враховуючи те, що бджолам на зиму теж треба залишати.
А скільки треба на зиму?
– На один вулик 18-30 кілограмів. Це треба залишати у вулику, щоб бджоли змогли перезимувати і мали що їсти ранньою весною. Весною є пилок. А нектару нема. І їм нізвідки взяти.
Скільки коштує один вулик з бджолами?
– Сьогодні одна бджолина сім’я з вуликом коштує тисячу гривень. Якщо без вулика, можна за 800 домовитись. А якщо поїхати в глухе село, знайти там старенького пасічника, то він і по 400 гривень бджолину сім’ю без вулика віддасть. Тому що йому самому важко кудись виїздити і шукати покупця.
А скільки всередньому треба кілограм цукру одному вулику на одну добу?
– В різний період по різному. Оскільки в різні періоди різна кількість розплоду. Але цукровий сироп взагалі краще не давати. Треба лише воду в поїлках ставити і залишати частину меду. Я проти цукру, тому що є кращий спосіб як підбадьорити бджіл і підгодувати, якщо немає нектару.
А чим, якщо не цукром?
– Медом. Тому що цукровий сироп закладає погані властивості в бджолах. Вони стають лінивими. Вони звикають, що в них крапає зі стелі вулика цей сироп і вони беруть цей сироп. Інколи його ставляють у банка, або поїлках. Бджоли полюбляють теплий корм. Холодний вони не беруть.
Якщо вони звикли, що цукровий сироп у них кожен день, вони не бачать сенсу багато літати і чекають коли ти їм іще наллєш. Це неправильно. Генетика бджоли порушується і вона стає малопродуктивною.
Цукром можна годувати лише тоді, коли безвихідне становище. А це ранньої весни. Багато пасічників залишає мед лише щоб бджоли перезимували. А правильний пасічник залишить більше.
Щонайменше березень і квітень, тобто два місяці до садів, бджолам потрібен мед. І якщо залишити 30 кілограм для одного вулика – це надійно.
Покупцями меду, мабуть, є люди літнього віку. А чи відстежуються ще якісь тенденції?
– Молодь бере мало. Люди у яких стан здоров’я гарний беруть тільки ті, що люблять солодке і прагнуть вести здоровий спосіб життя. Здоровий спосіб життя у свою чергу тягне за собою відмову від цукру і перехід на натуральні продукти. Але молодь мало піклується за здоровий спосіб життя. Мед купують ті, кому вже за 40.
У який сезон можна зібрати найбільше меду?
– Кожен сезон різний і медоноси різні. Травневого меду мало буває, тому що його треба залишати бджолам на розвиток сімей. В Україні головний взяток припадає на липень і серпень. Тобто це гречка, соняшник, якісь кормові трави, наприклад, еспарцет, фацелія, синят. Всі вони цвітуть починаючи з червня.
А який мед є найкориснішим?
– Коли мед є натуральним. Кожен мед має свої яскраво виражені властивості, які впливають на окремі органи людини, на дихання, на травлення та інші системи. Так, для легенів найкраще вживати липовий мед, для печінки – гречаний, для серця – соняшниковий.
Я вважаю, що кожній людині кожного меду, починаючи від весняного і до осіннього, за сезон треба з’їсти пів літра або літру..
Так весняний же не продадуть, а бджолам залишать?
– Буває так, що доводиться відкачувати. Я відкачав весняний мед майже весь. Чому? Тому що головний взяток у мене пішов у травні. Це був ріпак, російською мовою "рапс". Було велике поле, гектарів на 8-10 і воно у травні дало гарний розвиток сімей. Коли ріпак закінчився, одразу зацвіла акація. І вони автоматично переключились на акацію і назбирали акації дуже багато.
Але я не хотів відкачувати увесь весняний мед, але довелося, тому що ріпаковий мед швидко густіє і кристалізовується в сотах. Ріпак належить до таких рослин, у яких багато цукру. І якщо мед закристалізується швидко, бджолам буде важко його споживати.
Я знав, що через два тижні після акації піде липа. А в яру цвістимуть різні трави – еспарцет тощо. Тому знаючи, що у мене не буде питань з нектаром, я спокійно відкачав і вони переключилися на трави, а потім одразу й на липу пішли.
Зараз у наших краях закінчується липа. Лісова липа, яка цвіте не повністю від вершечка до низу крони, а тільки вершечок. У лісі нашому зараз останній вершечок доцвітає.
Цього року отримав 97 кілограм з 5 сімей. Вважаю, що це дуже гарно.
Чи можна кидати мед у гарячий чай і чи не втрачає він після того лікувальні властивості?
– Це так. Тому що 40 градусів це крайня температура, коли мед ще не втрачає свої властивості. Після 40 градусів мед починає розкладатись на складові, які вже не будуть корисними для людини. А якщо ще більше підігріти, мед матиме отруйні властивості. Це вже буде не мед, а патока.
Перегрітий мед є отруйним і споживати його не можна. Тому мед треба налити в тарілочку, і звідти хлібцем чи ложечкою його брати. Для лікування вистачить кілька чайних ложечок на день в прикуску, або розсмоктати мед у ротовій порожнині.
Дуже дякую за таку корисну інформацію і розмову.
