Сергій Гончук: «У дзюдо не можна завдавати удари ні руками, ні ногами. Можна кинути через себе. Це дуже травматичний вид спорту, але він дуже подобається глядачам»

Такі своєрідні змагання відбувались у Тустані. Сергій Гончук приїхав туди на фестиваль середньовічної музики і зовсім не планував брати до рук меча. Але після такої блискавичної перемоги він знову опинився в центрі уваги глядачів і журналістів.

Пане Сергію, скажіть будь-ласка, Ви професійно займаєтесь історичним фехтуванням?

Ні. Я приїхав сюди на відпочинок.

Тобто Ви перший раз в руках тримали меч?

Так.

А щось подібне пробували?

Крім лома, більш нічого не пробував. Аналогічні вправи у нашій підготовці зустрічаються. Але саме з мечем не мав ніколи справу.

З якого Ви міста?

Львів. Там мешкаю і тренуюся.

Для того, щоб вийти у професійний спорт дзюдо, треба розраховувати лише на свої фінансові можливості, чи можна сподіватися й на спонсорську підтримку?

Звичайно на свої. У нашій країні це не приваблює спонсорів. Бо це не футбол. Це хоч і видатний спорт, який дуже подобається глядачам, але він не має такої перспективи розвитку як футбол. Тому і спонсори не дуже зацікавлені в цьому. Державне фінансування теж дуже мале.

На міжнародні змагання Ви теж їздите за власний кошт?

У більшості так. Але коли оплачує держава, то все одно, ти мусиш їхати за свої, а потім вони обіцяють, що колись віддадуть. І це потім затримується, і на жаль, не завжди віддають.

Скільки учасників зазвичай бере участь у всеукраїнських чемпіонатах із дзюдо?

Якщо це чемпіонат України, то зазвичай бере участь понад 50 учасників. Якщо це якийсь внутрішній турнір, який не має великого значення, то може бути 20 або 15.

Де найчастіше проводять чемпіонат України з дзюдо?

Це такі міста як Харків, Київ. Останнім часом почали проводити в Полтаві, Сумах. Львів, на жаль, не проводить, тому що не вистачає грошей, і немає такого бажання, і в нашому розпорядженні немає спортивного залу для проведення таких змагань. Оренда відповідного спортивного залу  буде коштувати дуже багато.

З якого віку Ви займаєтесь спортом?

Приблизно, з 10-11 років.

Чи займаєтеся ще якимсь видом спору крім дзюдо?

Ні. Паралельно з дзюдо маю навчання.

То чому Ви обрали саме цей спорт?

Мій тато займався дзюдо. У деякій мірі наслідував батька.  Мені дзюдо подобається, в першу чергу тим, що цей вид спорту загартовує характер. І в дзюдо не перемагає фізично найсильніший. Перемагає вмілий, і той, що найбільше хотів перемогти. Тобто може вийти людина сильніша, вища, важча, але ти можеш виграти в неї на її помилці.

Дзюдо перекладається як гнучкий шлях до перемоги.

А чим особливий цей спорт? У ньому можна завдавати удари руками й ногами?

Не можна завдавати удари ні руками ні ногами. Можна закинути на плечі і кинути. Якщо це вдасться – це іпон, так називається в дзюдо чиста перемога,  (це якщо суперник лежить на лопатках).

Тобто суперника можна пхати, тягнути?

Можна. Але завершити треба больовим, або придушуючим прийомом, або кидком.

На змаганнях із дзюдо багато травмованих?

Так. Це дуже травматичний спорт. Пальці часто вибивають. Дуже багато травм можна тримати. Бували й летальні випадки. Людина може впасти і зламати хребет, тобто невдало приземлитися.

А скільки часу дається на один поєдинок?

Дорослим по 5 хвилин, юніорам – по 4 хвилини. Якщо за ці 4 хвилини не було проведено якоїсь активної дії, призначають ще три хвилини часу,  а потім, якщо й це не допомогло, переможців обирають за рішенням суддів.

Нічиї часто бувають?

Нічиї не може бути. У будь-якому випадку хтось перемагає: або за рішенням суддів,  або достроково.

Дуже дякую за цікаву розмову.