Кожен, хто хоч іноді потрапляє за межі Чехії в західному напрямку, здатен виконати маленький експеримент. Купити в німецькому супермаркеті харчі найбільш відомих світових виробників – лимонади, кетчупи, м’ясні консерви, сосиски тощо. Потім купити ідентичні продукти вдома, у Чехії. У багатьох випадках людина буде здивована.
Те, що однаково називається і однаково виглядає, насправді не одне й те саме. Уряд Болгарії нещодавно обурився, коли отримав офіційне визнання іменитих виробників у тому, що вміст продуктів різниться в залежності від країни, де вони продаються. Іншими словами, томатна паста в одній країні містить 30 процентів помідорів, а в іншій – 60. Виробник, назва та упаковка при цьому ідентичні.
Як таке може бути? Про це поговоримо з Мирославом Томаном, головою Продовольчої палати [- Чехії].
- У першу чергу це питання грошей, витрат і того, на що готові погодитись споживачі у конкретній країні, та як працюють організації захисту прав споживачів. Як виникла ця ситуація? Люди в країнах колишнього соцтабору бажали купувати західні товари за низькими цінами. Виробники із Західної Європи задовольнили їм це бажання і почали в нашому регіоні продавати свою продукцію визнаних брендів, але гіршої якості та дешевше. Проте, це все ж таки запитання, в першу чергу, до покупців. На всіх упаковках вказаний вміст продукту. Варто це читати і не купувати, якщо не подобається.
Де найчастіше виробляють такі менш якісні продукти?
- Як правило, виробництво – саме в так званих країнах «нової Європи». Таку продукцію виробляють філіали великих західних компаній у Польщі, Болгарії та інших місцях, і вона призначена для регіонального ринку. Але не завжди, подекуди ці дешеві, неякісні варіанти продуктів відомих марок виробляються в Греції, Іспанії або ще де-небудь.
Асортимент товарів сучасного гіпермаркету, в якому має бути не менше 5000 найменувань
Керівник однієї великої компанії заявив, що справа не в якості та скороченні витрат на виробництво. Всі виробники, мовляв, мусять адаптувати смак своїх продуктів для різних народів і регіонів. У кожній країні, мовляв, є свої нюанси, який, наприклад, майонез, люди люблять і хочуть купувати. Що ви на це скажете?
- Насправді, це люди пристосовуються до смакових відтінків окремих продуктів, а не компанії прилаштовуються до смаків споживачів. Виробники знають, як переконати людей, що саме це є справжнім смаком чогось. До того ж не варто забувати, що наші люди знали, який смак у морозива. Супів або консервів конкретних відомих марок. Звідки людям знати, що те ж морозиво, яке придбане в іншій країні, має інший смак? Заяви виробників про те, що ці споживачі вимагають якийсь присмак, це лише зручна відмовка.
Офіційні представники Євросоюзу фактично відмовились зацікавитись цією проблемою. Їх позиція така: «головне, що продукти безпечні. Факт, що під однаковою назвою в тій самій упаковці продаються в різних країнах різні продукти не суперечить жодним законам. Це справа компаній. Поки не буде з’ясовано, що який-небудь продукт загрожує здоров’ю, не існує приводу втручатися в ситуацію».
- Так, Євросоюз вмиває руки … Ті продукти, про які говоримо, дійсно не загрожують здоров’ю населення, санітарно-гігієнічні норми витримуються. Проте справа в якості. Я вважаю, що повсюди мають продаватися продукти високої якості без відмовок про специфічні смакові уподобання народів.
- Я гадаю, що продукти, які продаються під одними брендом і назвою, мають бути ідентичні в усіх країнах. А якщо ні, то хай такий, припустимо, кетчуп продається в упаковці іншого кольору і хай на ньому буде написано «для продажу в Чехії, не призначений для продажу в Німеччині».
Болгарія, де вперше звернули увагу на цю проблему, погрожує тим виробникам, що вважають болгарських споживачів «людьми другої категорії» санкціями. Чеський міністр сільського господарства Фукса в той же час заявив, що держава не може втручатися у відносини покупців та виробників. У кого претензії до конкретних виробників та їх продуктів, хай їх не купує.
- Чеський міністр, таким чином, знімає з себе відповідальність, і передає її звичайним людям. Міністерство могло б у такому випадку хоча б фінансово підтримати освітні кампанії або організації, які стережуть права споживачів. З іншого боку, я не уявляю, які саме реальні заходи може вжити болгарський міністр, без підтримки Євросоюзу йому буде дуже важко домогтися якихось результатів.
Якщо на чеському, польському, болгарському та інших ринках з’являться продукти, які відповідають за якістю продуктам з німецьких або французьких магазинів, чи не призведе це до подорожчання? Велике питання, що людям миліше, низькі якість і ціни або висока якість та вищі ціни.
- Так, до певного підвищення цін покращення якості, безумовно, призвело би. Дешевша сировина, спрощений вміст дозволяють знижувати ціни. Всі чеські торговельні мережі у своїх рекламних кампаніях твердять «у нас дешево», ще ніхто не заманював покупців, акцентуючи на якості. Більша частка відповідальності за нинішню ситуацію лягає на керівництво торговельних мереж.
На жаль, завершити цю тему оптимістично не вийде. Чехів очікує на початку січня неприємний сюрприз у вигляді підвищення ПДВ на продукти харчування. Аналітики очікують, що неминучий стрибок цін призведе до того, що попит на дешевші, але неякісні продукти лише зросте. Людей, які готові боротися із замінниками, швидше за все,буде ще менше.
