Віталій Портников: «Я не вважаю, що в Україні є якісь окремі націоналісти. А тих, хто привласнює своїм політичним чи громадським організаціям цю дефініцію, вважаю звичайнісінькими спекулянтами...

Скажіть будь-ласка, назва Вашої книги «Тюрма для янголів» має якийсь політичний підтекст?

Тюрма для янголів, це образ, який народився в мене у львівському храмі, в єзуїтському костьолі, який був відданий під книгосховище. Але це не просто образ храму книгосховища, це образ країн, у яких янголи не можуть достукатися до людських сердець.

Зараз по телебаченню передають дуже багато негативної інформації. Як Ви вважаєте, чи має це негативний вплив на глядача?

Я взагалі вважаю, що не варто обговорювати речі, які є в усіх телевізійних каналах усіх країн світу. Світ такий, що люди ганяються за сенсацією. Журналістика така, що новина про те, що людина вкусила собаку, завжди буде цікавішою ніж те, що собака вкусила людину. Проблема в тому, що світ більш різноманітний і різнобарвний. Нам просто треба думати про таке телебачення, яке дасть кожній людині те, що вона хоче від нього мати. А те, що завжди будуть кримінальні і сенсаційні програми – це для мене абсолютно нормально.

Психологи вирізняють таке явище, як «кліпова» свідомість (тобто людина сприймає інформацію лише вибірково) і називають його масовим. Як Ви вважаєте, людина з «кліповим» сприйняттям здатна адекватно в чомусь розібратися серед того величезного інформаційного потоку, який маємо зараз?

Я думаю, що це залежить від того, який в людини освітній рівень, який рівень її інтересів тощо. У нас у всіх «кліпова» свідомість. Тут питання в тому, що ми обираємо.

Ви є прихильником лібералізму. Водночас, серед науковців і публіцистів існує така думка, що лібералізм і гуманізм є формами сатанізму. Нещодавно, одна з таких публікацій з’явилась на сайті Науково-ідеологічного центру Дмитра Донцова.

Жодний серйозний науковець такого ніколи не заявляв. Я думаю, що люди, які виступають з такими кліше, занурені в середньовіччя. Те, що відбувається сьогодні з українським суспільством, той рівень його зубожілості, його пов’язаності з владою, його соціальної розчарованості призводить до його появи великої кількості ідіотів у нашій країні, які можуть об’єднуватися в якісь політичні організації, можуть, проповідувати, якісь середньовічні політичні істини. Це люди з далекого минулого, навіть тоді, коли їм 20 років. І треба відразу сказати, що ці люди ніколи й нічого не досягнуть, а ні в нашій країні, а ні в своєму житті. І це добре, тому що той хто помер, ніколи не має за ноги хапати тих, хто живий і не давати їм можливості спокійно пливти. Він має лежати на дні і не заважати людям розвиватися й нормально жити. Так що це просто боротьба з мертвим.

І ще одне запитання: чи є спільні точки дотику лібералізму й націоналізму? Які саме?

Я, чесно кажучи, взагалі не розумію, що таке націоналізм в нашій країні. Націоналізм є важливим в країнах, які борються за своє національне звільнення, за свою державність. І там де корінна нація пригнічується окупантом, чи колоніалістом,  – там виникає національно-визвольний рух. Це закони історії. У державі, яка є усталеною, яка є існуючою вже 21 рік не може бути ніякого націоналізму. Всі громадяни, які визнають її існування є націоналістами. І є певна купа маргіналів, які намагаються себе оголосити більш чистими і більш правильними ніж все інше населення. Ніякого дотику з такого плану людьми у свідомих громадянами України бути не може, тому що це дотик до спекулянтів, до маргіналів, до людей, які намагаються шляхом, я би сказав невірної інтерпретації тієї ситуації ,в якій зараз перебуває наша держава, взяти на себе право говорити від імені усіх інших громадян. От і все.

Я не вважаю, що в Україні є якісь окремі націоналісти. А тих, хто привласнює своїм політичним чи громадським організаціям цю дефініцію, вважаю звичайнісінькими спекулянтами, і вважаю, що їх треба називати точним словом – шовіністами. У свідомих, серйозних людей з політичними поглядами може бути лише один єдиний погляд на шовінізм – відраза і зневага. Так як було завжди з російським шовінізмом в історії російської імперії, так це відбувається й з українським шовінізмом.

Я вважаю, що відраза до українського шовінізму – це тест на порядність, на моральність, на український патріотизм, на готовність будувати державу. Ніяких інших оцінок політичних, емоційних, моральних, давати цьому явищу, на жаль, неможливо.

Дуже дякую Вам за розмову.