Арміндо Шмехель: «Крім Харкова, ще один рік служив у Криму й Керчі. У Центральній Америці служив 5 років»

Чому для місії проповідництва Ви обрали саме Україну?

– Я з Євангельської Лютеранської Церкви з Південної Бразилії (ближче до Уругваю й Аргентини). І наша Лютеранська Церква з Південної Бразилії має дуже дружні зв’язки з Лютеранською Церквою в Німеччині. Німеччина підписала контракт з Бразилією, про те, що ми повинні допомагати іншим лютеранським церквам, в тому числі і в Центральній Америці. І от звідти мене запросили приїхати в Україну.  Я тут також співпрацюю із Євангельською Лютеранською Церквою.

Крім того, це бажання виходило з мого серця. Родичі по матері були з України. І це стало мотивацією того, що я хотів приїхати і побачити батьківщину моїх предків.

Це по-перше. А по-друге, я хотів познайомитися з новою культурою, з новими людьми і з новими країнами. І хотів подивитися як тут розвивається Лютеранська Церква, а зокрема, Німецька Євангельська Лютеранська Церква.

Де ще мали місії проповідництва і служіння (крім Харкова)?

– Крім Харкова, ще один рік служив у Криму й Керчі. У Центральній Америці служив 5 років. І в багатьох містах по всій Бразилії.

Скільки часу перебуваєте в Україні?

– Три роки.

У Харкові Ви опікуєте лише Німецькою Євангельською Лютеранською Церквою чи й іншими лютеранськими церквами?

– Так, лише Німецькою Євангельською Лютеранською Церквою (НЄЛЦ). Харківський округ  НЄЛЦ включає в себе релігійні громади не лише з Харкова, а й з Лозової, Полтави і Кременчука. Служив в усіх чотирьох громадах.

Чи мали Ви спільні служіння з Українською Лютеранською Церквою?

– Ні. У Харкові  служив лише в  громаді НЄЛЦ «Святого Вознесіння».

Що в Україні Вас найбільше вразило в позитивному і негативному плані?

– В Україні є дуже багато гарного. Люди дуже культурні й освічені. Багато читають, добре слухають. У них дуже багато любові в серці. Прекрасна красива країна. Але політично-економічна ситуація не дуже проста для людей, які живуть у цій державі. І тому дуже важко просуватися вперед по шляху прогресу. Нема єдиного напрямку. Таким є моє бачення.

Всі люди світу не одинакові. Але люди повинні бачити напрям свого розвитку – куди рухатися, навіщо і якими шляхами досягати поставленої мети. Я бачу тут багато угрупувань, які як лебідь, рак та щука, тягнуть в різні сторони.

Які паралелі Ви могли б провести між Україною і Бразилією? Що спільного?

– Мені це важко сказати. Дві красиві країни. Одна країна де дуже жарко, а тут – дуже холодно. У нас у Бразилії люди відкриті. Багато радіємо, сміємося,. У нас проходять знамениті карнавали і футбольні матчі. Можливо, для України не зовсім зрозумілим є наш дуже веселий спосіб життя.

Нещодавно, до України приїздили моя дружина, дочка і син. Вони теж помітили, що люди тут дещо закриті один від одного. Дуже часто їм бракує довіри і взаєморозуміння.

Яка частка віруючих людей у Бразилії? Мається на увазі, різних віросповідань?

– 90 %. Атеїстів мало. У них свій життєвий проект. Але це не є проблемою. Вони живуть у згоді з іншими і теж працюють на благо нашої держави.

Більшість є християнами. Найпоширенішою поки що залишається Католицька Церква. Але Євангельська Лютеранська Церква теж зростає і розвивається. Найдинамічніше розвиваються П’ятидесятники.

А свідки Єгови?

– Не знаю. Сект у Бразилії багато. Мають місце також японські релігії, бо є багато людей з азіатських країн. У Бразилії свобода віросповідань. Головне, щоб це не завдавало шкоди державі. Окремі секти є забороненими.

Чи є у Бразилії жіночі служіння? Настільки це поширено?

– Жінки рівні з чоловіками. 50 на 50. Але жінок трішечки менше. Раніше в жінок була велика різниця в платні, а зараз вони вирівнялися.

Яке ставлення до дітей у Бразилії? Мабуть, там багатодітні сім’ї?

– У звичайній сім’ї дві дитини. Зараз тенденція йде до однієї. Я маю двох дітей. Нові сім’ї, зазвичай, мають лише одного малюка. А раніше було три. А 20 років тому – четверо.

Які основні відмінності Німецької Євангельської Лютеранської Церкви від Української Лютеранської Церкви та інших Лютеранських Церков?

– Ми багато працюємо з Біблією. Ми багато співаємо і молимося на Літургіях. У нас написаний спеціальний порядок, як проводиться Богослужіння. Люди, які приходять сюди, можуть отримати відповіді на питання, що їх цікавлять.

Тобто є сповідь?

– Так.

У П’ятидесятників правила більш жорсткі. У нас більш демократично.

Німецька Євангельська Лютеранська Церква від Української Лютеранської Церкви відрізняється тим, що є жіночі служіння. Можливо ще чимось?

– Великої різниці нема. Один – один светр носить, інший – другий, а третій – третій. Але в принципі ми всі одинакові. Ми всі як родичі, як три брати, не зовсім схожі, але кров одна і та ж.

І як довго Ви будете перебувати в Україні?

– Контракт закінчується 24 червня цього року.

І потім куди?

– В Бразилію.

Щоб Ви ще хотіли сказати для читачів нашого сайту?

– Я завдячую Господу, за те, що зміг сюди приїхати. Я дуже багато чому навчився. Чудова країна. Я намагався тут допомагати лютеранській церкві. Допомагав усім чим міг. Дещо я теж тут узяв і заберу з собою.

Буду молитися за лютеранські церкви в Україні, і за ту громаду, в якій я служив. І якісь приклади, які бачив тут, буду приводити там.

У Бразилії є дуже багато вихідців з України. Один мільйон вихідців з України мешкає в Бразилії. Ці люди також хочуть знати, що тут відбувається.

Я дуже радий і завдячую Господу, за те, що опинився в Харківській громаді «Святого Вознесіння» і в Україні. Для мене це радість.

Дуже дякую Вам за розмову.