Богдан Івченко: «При німцях тут було створено три музеї: «Художній музей», «Музей Слобожанщини» і «Музей археології»»
Скажіть, будь-ласка, коли і ким був заснований Харківський історичний музей?
Катерина Віардо: У 1920-х роках. Назва музею неодноразово змінювалася. Спочатку – це був музей історії Слобідської України, який згодом став Харківським історичним музеєм. Заснований музей відомим українським етнографом Миколою Сумцовим, який займався вивченням саме історії Слобідської України. Згодом музей був розширений до Харківського обласного історичного музею.
Богдан Івченко: Є дві точки зору: одні вважають, що Харківський історичний музей був заснований у 1886 р., інші – 1920 р.
У 1886 році був відкритий Харківський художньо-промисловий музей, який був розташований біля тодішньої Університетської гірки. Тоді там поряд були купецькі магазини. На жаль будівля цього музею не збереглась до нашого часу, бо була дуже пошкоджена під час бойових дій Другої світової війни, а потім, після війни, знесена. Цей музей, на той час, мав художньо-етнографічний профіль. Там зберігались художні картини та інші експонати пов’язані з мистецтвом. І навіть, до 1912 р. діяла художня школа для дітей, а також зберігалася велика етнографічна колекція з багатьох країн світу.
Одночасно (до революції) існували ще й Університетські музеї – з 1861 р. Музей красних мистецтв і старожитностей і з 1902 р. Етнографічний музей Харківського історико-філологічного товариства на чолі з Миколою Федоровичем Сумцовим. Потім, із 1920 року, у будівлі, в якій розміщувався Харківський художньо-промисловий музей, був створений музей Слобідської України на основі зібрань трьох уже згаданих музеїв, які існували до революції, директором став Микола Сумцов. Саме тому в радянській час історію Харківського історичного музею рахували з 1886 року, тому що потім музей Слобідської України з 1930-х років перейменували у Всеукраїнський (Державний) історичний музей (бо столиця перебувала у Харкові). А після Другої світової війни – у Харківський державний історико-краєзнавчий музей , який у свою чергу був перейменований в Харківський історичний музей.
Тобто існує дві позиції з цього питання: 1986 р., або 1920 р. Зараз співробітники музею більше схиляються до думки, що історію музею треба вести з 1920 р. Але особисто я вважаю, що з 1886 р.
Що було з музеєм у період Другої світової війни?
Богдан Івченко: Важка доля для музейних цінностей настала з початком війни. У зв’язку зі швидким просуванням німецьких військ територією України було прийняте рішення про евакуацію найбільших цінностей Державного історичного музею, але для цього було виділено лише 2 вагони (у ці вагони також помістили деякі експонати музею Революції, який до Другої світової війни розташовувався у Харкові). В ці вагони помістили вироби з дорогоцінних металів, коштовності, медалі, монети, деякі археологічні та етнографічні збірки, окремі твори живопису та прапори. Ешелон з двома вагонами музейних цінностей вирушив з Харкова 2 жовтня 1941 р., але вже 10 жовтня на станції Олексіївка Білгородської області його розбомбили. При бомбардуванні загинув директор Харківського історичного музею І. Яблучник та його родина, а також директор музею Революції С. Компанієць. Деякі музейні цінності були зібрані бійцями винищувальних батальйонів за розпорядженням військового коменданта станції, і відіслані до Уфи, де вони до 1944 р. зберігалися в конторі Держбанку, а частина в Башкирському художньому музеї. Частина цих експонатів була втрачена під час війни, частину – було повернуто до Харкова у 1944 році.
Що було з тими експонатами, які не вивезли?.. Бо більшість залишилася тут – у Харкові. При німцях тут було створено три музеї: «Художній музей» (раніше не було окремого музею), «Музей Слобожанщини» і «Музей археології». І вони тут діяли, тільки розміщувались у різних будівлях. Наприклад, «Музей Слобожанщини» розміщувався в приміщенні «Музею Слобідської України», «Музей археології» – по вул. Сумській, 33.
Ці три музеї були засновані на основі колекції довоєнного Державного історичного музею в Харкові. Але відслідкувати, куди що вивезли і визначити, які експонати були до війни, і які з них вивезли, практично неможливо. Тому що 95 % довоєнної музейної документації було знищено. Інвентарні книги, каталоги – їх немає. Але деякі відомі експонати, які були до війни, навіть, в сучасній експозиції виставлені.
Що було потім з тими трьома музеями?
Богдан Івченко: «Музей археології» розбомбили під час війни. Там нічого не залишилось. В 1944 р. на місці знищеної будівлі проводились розкопки. Частину експонатів було знайдено і повернено в експозиційні зали Харківського історичного музею.
За рахунок чого поповнювався музей у післявоєнні роки?
Богдан Івченко: За рахунок археологічних і етнографічних експедицій. Багато експонатів музею дарували харків’яни, багато предметів цілеспрямовано закуповували у населення. Така пошукова робота ведеться й зараз.
Частина експонатів була передана з центральних музеїв під час обміну між музеями. Є експонати з Ермітажу. До Харківського історичного музею їх передавали в 1930-ті та 1950 роки.
Чим особливі експозиції Харківського історичного музею?
Катерина Віардо: Наш музей є музеєм класичного типу. Тобто тут є стандартні класичні експозиції. За найсучаснішими тенденціями експозиційного будівництва сформовано експозицію «Харків 19 століття». Тут вперше використані планшети та написи українською й англійською мовами. Іноземні туристи в період проведення «Євро-2012» зможуть добре зрозуміти зміст нашої експозиції.
Англомовні написи зроблені лише до однієї виставки, чи до всіх?
Катерина Віардо: Поки що до однієї. Тому що вона була побудована остання.
Зараз у музеї формується ще одна експозиція, яка також буде відповідати всім сучасним тенденціям. Це період від 1946 до 1991 року.
Що зможуть побачити іноземні туристи в залах з англомовним перекладом назв і сутності експонатів?
Катерина Віардо: Цікаві історичні документи, фото, інтер’єри 19 століття, зокрема, помешкань, банківського приміщення і літературного клубу. На виставці представлені музичні інструменти, меблі того часу, посуд та інші предмети. 19 століття – це цікава історична епоха в житті нашого міста. У цей період тут відбулися дуже важливі зміни: з торгівельного містечка Харків став науковим центром. Можливо, ця виставка для туристів буде найцікавішою.
Розкажіть будь-ласка про інші виставки.
Катерина Віардо: На першому поверсі є три виставки. Це «Археологія нашого краю». Там експонуються саме ті предмети, які були знайдені на розкопках, які проводили археологи нашого музею та Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, на території Харківської області на закинутих курганах.
Найбільша експозиція нашого музею – «Наш край у 9-18 столітті». Там представлена Київська Русь, козацький період, елементи етнографії, а саме, предмети побуту історичної Слобожанщини.
Третя експозиція першого поверху – це «Харківщина у 1917 – 1940 роках». Там представлені документи, фото, зброя.
На другому поверсі експозиція присвячена періоду Другої світової війни – «Велич подвигу народного». Це також дуже цікава патріотична експозиція.
На третьому поверсі, поруч з Харковом 19 сторіччя, розміщена експозиція «Слобожанські мотиви». Ця експозиція цікава відтворенням інтер’єрів, наприклад, подвір’я, або інтер’єру хати. Розміщення цих двох експозицій в одному залі дає можливість порівняти міські і сільські інтер’єри 19 століття.
І ще один експозиційний зал на третьому поверсі присвячений Незалежності України.
У першу чергу музейні експонати цікавлять істориків, а які, на Вашу думку, експонати є найцікавішим для звичайних відвідувачів?
Богдан Івченко: Для звичайного відвідувача всі експонати цікаві, тому що вони представляють історію нашого Слобідського краю. Одним з найцікавіших експонатів, безумовно, є гетьманський прапор 17 сторіччя, який був пошитий спочатку для Івана Самойловича (його робили два роки) а вручали вже Іванові Мазепі. Це прапор, яким володів Іван Мазепа. Там, навіть, у буклеті є фотографія цього експонату.
Досить цікавою є колекція військової техніки (зараз вона перебуває на реставрації). Це один раритетний танк «Марк-5». У травні його вже повернуть до музею. Ще є зброя, нумізматичні колекції, старовинні меблі – цікавого багато.
Розкажіть, будь-ласка, про найдавніші експонати музею?
Богдан Івченко: Це період палеоліту (тобто з найдавніших часів до 10 – 15 тисяч років до нашої ери). Є знаряддя праці з каменю, пластинчаті відщепи, залишки мамонта, яким по декілька тисяч років
І як часто поповнюються музейні колекції, що відображають сьогодення?
Богдан Івченко: Музейне зібрання поповнюється постійно. Наприклад, є «Третій науково-експозиційний відділ», який займається періодом історії Незалежної України з 1991 року. Музейні працівники цього відділу збирають речі відомих особистостей сучасності, таких як Яна Клочкова, Рустам Шаріпов. А також приходять на сучасні підприємства Харкова, наприклад, завод ім. Малишева і кажуть: дайте нам якийсь цікавий предмет, і дають – модель сучасного танка «Оплот», приходять на авіаційний завод – дають модель літака АН – 74. Приїхав Леонід Каденюк до Харкова, прийшли до нього, він дав листівку зі своїм автографом. Це звичайно такі прості приклади поповнення музейної колекції. Крім того, музей поповнюється шляхом археологічних, етнографічних експедицій, які дають велику кількість музейних предметів. Майже у кожного наукового співробітника музея є свій щорічний план поповнення новими експонатами музейної колекції. І всі виконують ці норми, а деякі навіть перевиконують план.
Дякую Вам за розмову.
