Ігор Богдан: «Всі міста, в які приїжджаю, незважаючи на те, що дорога там негарна, чи ще щось негарне, - я їх дуже люблю. Я дуже скучаю за Україною»
Дуже приємно, що Ви приїхали до Харкова. Особливо вразила пісня зі словами: «Сивий співочий артист сіяв в чужині свій хист. Ген, десь за морем в краю долю шукає свою…» Мабуть, Ви є автором цих слів?
– Ні. На жаль, Бог не дав мені талантів ні композитора, ні поета, але я можу співати. Маю дуже багато друзів, композиторів, які пишуть саме для мене. І цю пісню написали львів’яни Олег Кульчицький і Володя Миронюк. Ми довго працювали в одному гурті з Олегом Кульчицьким і я співаю багато його пісень.
Щороку Ви приїздите до Львова. Чи відвідували інші українські міста? Які?
– Здебільшого – це Львів, Тернопіль і Львівська область. Дуже багато концертів провів саме у Львівській області. Я дуже поважаю і шаную того оглядача, який 35 років ходить на мої концерти. Зараз я вже рідше даю свої концерти, тому що повертаюся лише на один місяць, і за один місяць організувати багато концертів неможливо.
Намагаюся приїздити до різних міст. Івано-Франківськ відвідував. Але основне – це Тернопільщина, Львівщина і невеличкі районні центри.
Ви мешкаєте в Канаді. Як Вас сприймає глядач тієї країни і що Ви для нього виконуєте?
– Мешкаю в Канаді 20 років. Об’їздив Канаду з півночі на південь і з заходу на схід багато разів.
У Канаді є прекрасні великі українські фестивалі, які збирають до 10 тисяч людей. Об’їздив майже всі фестивалі в Канаді і США. Їжджу на гастролі до Австралії, Європи. Стараюся, як тільки можу, підтримувати нашу українську пісню.
Здебільшого, працюю для української діаспори. Але дуже часто на мої концерти приходять вихідці з усього Совєтського Союзу (саме совєтського, бо зі словом «рада» цей режим нічого спільного не мав). У них є ностальгія за своїми країнами, за своїми піснями. Оскільки бракує їхнього виконавця, вони ходять на українського виконавця.
Напередодні концерту подивилась декілька записів українських патріотичних пісень у Вашому виконанні на сайті www.youtube.com. І перша думка, що виникла – це репресії. Мабуть, це і стало причиною Вашого переїзду до Канади?
– Чому я переїхав? Так склалися обставини, що в 1991 році я мав перші гастролі до Канади з гуртом «Галичани», і під час концертів у місті Калгарі я зустрів гарну дівчину. Це була українка канадського походження. Ми так один одного начебто побачили і полюбили. Ми листувалися. Потім я через рік повернувся знову на гастролі. Вона співала в одному аматорському жіночому колективі. Вони запросили мене і ще декількох музикантів допомогти їм записати ком пакт-диск. І таким чином зав’язалася велика любов і вирішили побратися. Ім’я її Катерина. І сьогодні ми вже виховуємо трьох дітей. Це старша – Роксоляна, середня – Марго і молодша – Вікторія. Їм 17, 16 (скоро буде) і 13 років.
Мій виїзд пов'язаний тільки з побудовою сім’ї. І чомусь так сталося, що ми вирішили будувати цю сім’ю в Канаді. Хоча я дуже часто повертаюся в Україну, вважаю себе українцем і залишуся українцем. Канада мене прийняла як і дуже багатьох людей з різних країн світу. Але, повторююсь, я вважаю себе українцем, бо вже в зрілому віці виїхав, залишусь ним.
Нас дуже часто критикують за погані дороги, місцеву владу, зокрема, Г. Кернеса, М. Добкіна. Можливо, Ви щось позитивне тут побачили?
– Знаєте, я можу більше говорити про західну Україну. Разом із музикантами гурту «Галичани» приїхали до Харкова ввечері. Були змучені з дороги, тому що їхали аж зі Львова. Відпочивали. Побачили тільки центр. Нам дуже сподобався центр Вашого міста. Я не можу говорити про все місто. Хоча бачили дуже багато того, над чим треба працювати і працювати. Бачили, що Харків не готовий приймати «Євро-2012». Великий Ваш базар, як він називається?
«Барабашово».
– От. Вулиці не готові. Трішки бруду є. Говорити щось більше не можу, бо був дуже короткий період у Харкові.
Наступного разу, коли приїду до Харкова, планую побути тут хоча би 3-4 дні. Один концерт дати, а потім подивитися Ваше місто і його околиці. Тоді я зможу більше говорити саме про Харків.
Але я скажу, що всі міста, в які приїжджаю, незважаючи на те, що дорога там негарна, чи ще щось негарне, - я їх дуже люблю. Я дуже скучаю за Україною. Тому мені все дороге, коли приїжджаю сюди. А в Харкові, взагалі, був чудовий вечір. Я завжди кажу, що найбільша цінність в моїй державі – це її народ. І вчора ще раз у цьому переконався. Я побачив, настільки наш народ прекрасний, настільки він щирий, добрий, культурний. Я щасливий сьогодні, що я приїхав до Харкова. І якщо дасть Бог, то приїду до Харкова ще раз із цілою різдвяною програмою. Програма, насправді, дуже гарна. Для мене, Різдво – це найпрекрасніший час народження Христа. Я йшов із сцени сюди, до гримерки, й уже планував, як я другим разом приїду до Харкова.
В яких країнах, крім України й Канади Ви виступали, і що там Вас вразило?
– Об’їздив Канаду декілька разів. Виступав з гастролями в США. Тричі їздив на гастролі до Австралії. Прекрасна країна, прекрасна українська громада. Звичайно ж, був у Німеччині, Польщі, Бельгії. Маю запрошення приїхати в Бразилію. Це моя мрія. Це дуже гарна країна, але я там ще жодного разу не був. І маю в планах ще раз повністю відвідати всю Європу, тому що коли я виїхав жити до Канади, за цей час із західної України до країн Європи виїхало близько мільйона людей. І всі мої друзі артисти, кажуть, що їздять туди на гастролі, і дуже велика кількість людей відвідує ті концерти. Тому я хотів би ще раз в Європу поїхати.
Як Ви оцінюєте стан української діаспори в Канаді?
– Я би сказав, що діаспора в Канаді і США дуже сильна. В українській діаспорі є люди, які займають дуже високі позиції в житті канадійців. Роман Гнатишин – генерал-губернатор Канади.
Я мешкаю в штаті Альберта і буквально ще до минулого року, прем’єр-міністром Альберти був Едвард Стельмах – українець, ходить до української церкви, його діти розмовляють українською. Діаспора наша дуже сильна. Це й адвокати, і лікарі. Це є інженери, це є політики, які займають дуже високі посади, і громада тримається купи. Якщо потрібно підтримати Україну, наприклад, якусь політичну акцію, ми зразу об’єднуємо зусилля, виходимо на переговори з владою Канади. І Канадійський уряд робить якісь висновки, пише листи до уряду України.
Канада першою визнала незалежність України. Канада першою визнала Голодомор геноцидом. Це є робота, в деякій мірі, діаспори. Українська діаспора в Канаді і США дуже чудова, й українці всюди дуже чудові.
Можливо, Ви щось хотіли б додати від себе?
– Передайте Вашим людям, які були на концерті, що вони є просто чудові, що ми з музикантами їх полюбили і тепер будемо думати про те, щоб знову таки відбулася наша зустріч. Велика любов і пошана до Ваших людей, що ми їх з першого разу дуже полюбили.
Щиро дякую Вам за розмову.
