Владика Лаврентій: «Я у своїй священицькій практиці мав лише одну розмову з чоловіком, який каявся за аборт»

Яким є Ваше бачення процесу відтворення єдності церков Київської традиції?

– На даному етапі говорити про якесь велике об’єднання немає сенсу, тому що так сталося, що починаючи з 1054-го року церква почала ділитися, дробитися на різні-різні конфесії, секти, єресі, і тому зараз зберегти якусь єдність неможливо. Єдине, що може об’єднати християн, чи, взагалі, людей різних конфесій, – це тільки добре ставлення одне до одного.

Христос казав: «Вас узнають по тому, що Ви є мої, і що любов Ви будете мати між собою».

Людина може говорити, як ангел, говорити речі дуже достойні і дуже приємні, але не мати добрих діл і не проявляти цю любов. Ви знаєте, навіть, в середині однієї сім’ї, дуже важко принести себе в жертву один одному. Дуже важко знайти порозуміння між батьками та дітьми.

Тому говорити про якусь єдність… Можна говорити про єдність під однією вивіскою. Можна з’єднати всі православні церкви, католиків, протестантів та всіх інших. Але що дасть таке формальне об’єднання? Чи буде воно продуктивним?..

Мабуть, посперечаються, хто очолить?

– Справа не в тому, хто очолить. У Католицькій Церкві який порядок? Збирають усіх претендентів на папський престол, зачиняють в одній кімнаті, і тримають доки вони не вироблять між собою консенсус, розуміння, доки вони не розтоплять пічку і піде дим. Потім кажуть: «У нас новий Папа».

Так і в християнському світі. Можна зібрати всіх на стадіон, і всі законні висвятили б незаконних, на їх думку, як вони зараз це роблять. Є безліч варіантів, як це зробити. В принципі, а апостольські часи люди поділилися на 12 груп, тобто за числом апостолів. Ті були Павлові, ті були Петрові, і так далі. Ми відтоді ніколи й не мали єдності церкви.

Але церква є Христова. Керівник церкви є Христос. А життя дає Дух Святий. Просто люди вносять свої корективи, свої розуміння до цієї тайної єдності, яка існує в церкві. Ми всі співаємо символ віри: «Вірую в єдиного Бога Отця Вседержителя, Творця неба і землі», і  віримо в Єдину Соборну Апостольську Церкву. Але за словами повинна йти дія. Дія породжує любов, тому що Бог є любов. Бог є єдність. Бог є правда.

І не може одна конфесія присвоїти або узурпувати Правду, або шлях до Правди, та відкидати цей шлях до всіх інших. Тому що суд належить Богу. Не люди судять. Сказано в Писанні, що правда людська відстоїть від правди Божої так далеко, як земля від неба. Але люди взяли на себе право судити: це є канонічним, це є неканонічним, це є Петрове, це є не Петрове… А хто суддя? Хто знає де благодать, де Бог?.. Мірило того де Бог є любов.

Ще одне питання. Зараз гостро постала тема абортів. Підготовлено різні законопроекти. Чи готова Українська Православна Церква Київського Патріархату або її Харківсько-Богодухівська єпархія поставити таку умову: якщо партія не внесе у передвиборчу програму закон проти абортів, то Ваша церква закличе не голосувати за цю партію?

– Я б не ставив так питання. І не відповідав би, навіть, на це питання. Тому що, знаєте, місія церкви – це мораль, і знову ж таки, правда. Не можна законом заборонити те, що людина повинна виконувати виходячи з моральних принципів. Якщо людина не розуміє, що вбивати – це гріх, то які б ти закони не приймав, це не додасть любові до ближнього і любові до ненародженого. Тим паче, яка зараз політична партія стоїть на охороні моралі? Ніяка.

До того ж, навіть, конфесії, зараз об’єднуються з партіями. Українська Православна Церква Московського Патріархату  об’єдналася з комуністами. Що таке комуніст? Комуніст – це атеїст. Що таке атеїст? Атеїст – це людина, яка бореться проти всякого прояву релігії. Ви уявляєте, що відбувається в цьому світі?

Якщо раніше з церковного амвону мали право говорити тільки священика,і звідтіля проголошували тільки Євангельські Істини (церковний амвон – це  той камінь, з якого сказав ангел жінкам-мироносицям: «Христос Воскрес!»), то зараз ідуть політики, стають на цей амвон і несуть усяку ахінею. Зате патріархи йдуть на площу, там де колись збиралися народні натовпи на всілякі видовища, і звідтіля проголошують слова істини.

Про що ми говоримо? Аборт це є вбивство. В будь-якій формі людина створена за Божим благословенням, за планом Божим, і Господь дав людям настанову плодитись і розмножуватись. Все те, що не плодилось і не розмножувалось, Господь знищив у містах Содом і Гомора.

Розмірковувати над тим, чи буде церква підтримувати партії чи ні не зовсім коректно. Дуже багато за ці 2000 років змінилося урядів, царів, імператорів, рабовласників – чого тільки на світі не було. Церква має свій план – план спасіння. Вона закликає людину до спасіння. Показує, як спасти свою душу безсмертну. Тому що не всякий, хто зберігає тіло, може зберегти душу. І не кожен, хто губить тіло, може згубити душу.

До речі, прийнято рахувати, що за аборт відповідає жінка. Я у своїй священицькій практиці мав лише одну розмову з чоловіком, який каявся, що дозволив зробити своїй дружині аборт. Це дуже дивно. Двоє беруть участь у створенні дитини – так вони й повинні відповідати за їх народження, за їх виховання, за їх подальше життя. Не можуть функції мами і тата бути розділеними. Але в нас так прийнято, що за всі ці вбивства відповідає жінка. Це не правильно.

Якби чоловіки знали, що відповідають за це повністю вони – ситуація вже була б дещо іншою. Мужчина сім’я дає, а жінка – це земля. Так от мужчина всіює це сім’я і він за нього відповідає: що виросте, що народиться, чи не народиться.

І якщо чоловік не бажає мати продовження свого роду, значить у нього щось трапилося з мізками, з душею, з психікою. Це не нормально. Мужчина завжди прагне, щоб його сім’я залишалось на землі. Щоб виросли його  нащадки.

Як Ви оцінюєте естетичний стан богослужінь в храмах? Чи варто щось реформувати, змінити, вдосконалити?

– Питання незвичне. Знаєте, я не є реформатором. Але хочу сказати тільки одне: є поклик крові. Якщо людина народилася у православній спільноті, то якби її не агітували до східних віросповідань, вона буде тяжіти до православного храму. І тому, що реформувати?

Наприклад, люди часто скаржаться на те, що церковний хор співає дуже складно.

– Це зовсім інше. Справа в тім, що Ваше питання виходить з того, що Богослужіння відбувається на церковнослов’янській мові. Я на ці проблеми дивлюся з такої точки зору: коли розіп’яли Христа, то він звернувся до Бога-отця на тій мові, на якій він розмовляв зі своєю мамою – арамійською говіркою: «Ілі, ілі, масоф ахалі».

Зараз у нас що? Католики звертають на латині, православний повинен знати церковнослов’янську і частину грецької мови. Американська Православна Церква довгий час користувалася українською мовою. Вони такі віддані українці, але все одно були змушені перейти на англійську мову, тому що в них народилися діти, які стали рахувати себе американцями. Оточення їх було англомовним і вони себе відчували неповноцінними. Тоді служіння перенесли на англійську мову. І є проповідь. Половину священик говорить українською мовою, половину - англійською. Українською він говорить ради тих стареньких людей, які плекають рідну мову. Англійською – щоб молодь краще розуміла. Тому церква вибирає ці реформи. Причому не так , як Верховна Рада наказує чи закон, а ці реформи диктує саме життя.

 В Українській Православній Церкві Московського Патріархату є парафії, в яких служать українською мовою. Так поставила парафія, так поставив священик, і ніякого криміналу в тому нема.

Ми говоримо про те, що Ісус молився тією мовою, якою розмовляв з мамою. Тобто це дозволено. Дозволено! Хай латини моляться латинською, німці – німецькою. А Ви чого боїтесь української?  Чи ми не є божі діти? чи Бог не розуміє українську мову?

В 70-х роках в Латинській Америці виникла теологія визволення. Як Ви вважаєте, чи може в Україні виникнути українська теологія визволення для українського народу, так і для українських християн зокрема?

– Розумієте, богослів’я визволення в Україні вже існує. Існує дуже просто. Якщо священик Московського Патріархату веде себе негідно, то народ бере і йде в Київський Патріархат і навпаки. Так же само всі офіційні конфесії і всі секти – все побудовано на тому рівні, що людина йде туди, де її хочуть бачити, де вона радіє, де вона рівна серед рівних.

У церкві кажуть: «Шановні брати і сестри» або: «Улюблені у Хресті».  Що таке брати і сестри? Це значить рівність. Вони прийшли до свого дому і вони всі тут рівні. А коли священики ведуть себе як «хазяєва» цього підприємства, що називається храм, і називаються директорами приходу, то, звичайно, люди незадоволені.

І Слава Богу, що немає примусу, як це є, наприклад, в американській спільноті: ти повинен визначитися, до якої конфесії ти належиш.

Як?

– Так! Повинен!

А якщо не визначився?

– Немаєш права. Немає такого. Людина народжується в сім’ї. Коли ти хочеш вийти з однієї релігійної спільноти, то пишеш заяву, виходиш і тебе приймають туди, куди ти хочеш. Але все це під наглядом держави.

Це в паспорті пишуть?

– Навіщо в паспорті писати? Без церковного посвідчення, що ти є хрещений чи обрізаний нікуди не поткнешся. Священики подають звіти. Люди сплачують податки, а держава допомагає церквам. Там дуже скоординована система. Це в нас можна взагалі не ходити нікуди.

А якщо людина там не ходить нікуди? Що тоді? До неї будуть ходить усі по черзі?

– Ні-ні-ні. Там агітації як такої немає. Там ти повинен визначитися по закону, а громадяни США законослухняні.

Атеїзм там збороняється?

– Чому? Є й сатаніти, й невіруючі, й сектанти. Але кожен громадянин повинен бути в організації, повинен бути під наглядом.

І як Ви бачите: тут більше позитиву чи негативу?

– Знаєте, в кожнім народі чи нації є свої плюси і мінуси. Чи корисніше бути невіруючим і не відноситись ні до якої церкви? Не знаю, чи це плюс чи мінус. Але справа в тому, що в нас людина вільно вибирає шлях до Бога. Вільно! В нас нема такого обліку. Тільки теоретичний: хрещення, вінчання, похорон. Все це ділимо на три й отримуємо скільки віруючих ми маємо. Крім соціологічних досліджень, ніякого теоретичного підґрунтя не існує.

Дуже дякую Вам за змістовну розмову.